Оцінка аспектів еколого-географічної ситуації

Інтегральну оцінку еколого-географічної ситуації і її основних аспектів необхідно проводити за допомогою тих методичних підходів, які орієнтовані на виявлення характеру ландшафтогенезу, техногенезу, антропогенезу, екостанів, що виникають унаслідок суспільно-природної взаємодії.

До особливостей, які обумовлюють природно-екологічний аспект ЕГС Тернопільської області, належать:

- надмірно низька частка угідь під природною рослинністю (29,3%, науково обґрунтована норма - 55%);

- низька частка заліснених земель (14,4%, норма - 20%);

- високі темпи щорічної рубки лісів (2-5% лісовкритої площі);

- незадовільний стан водних об’єктів через неефективне функціонування очисних споруд у комунальному господарстві, побутове забруднення і змив із сільськогосподарських угідь;

- надмірна забрудненість повітряного середовища в м. Тернополі та інших населених пунктах унаслідок експлуатації транспорту і промислових об’єктів;

- відсутність цілісної екомережі, яка виконувала б притаманні їй природозберігальні і природорегулювальні функції;

- низька стійкість природних систем до антропогенних навантажень.

Інтегральну оцінку природно-екологічного аспекту еколого-географічної ситуації можна здійснити з допомогою показника, який відображає потенціал стійкості природного Геоекологічна ситуація ( на матеріалах Тернопільської області) середовища. Цей показник прямо пропорційний біотичному потенціалу - біологічній продуктивності і біомасі природних угруповань, здатності рослинних організмів до засвоєння без шкоди для себе забруднювальних речовин з атмосфери, поверхневих і підземних вод, ґрунтів.

Водночас потенціал стійкості природного середовища включає:

1) метеорологічний потенціал атмосфери - співвідношення метеопроцесів, явищ, які сприяють самоочищенню атмосфери;

2) потенціал стійкості природних вод - здатність гідробіоценозів до самоочищення;

3) потенціал стійкості ґрунтів - здатність ґрунтового покриву до самоочищення.

Потенціал стійкості природних систем, ступінь їх зміненості і перетвореності господарською діяльністю є взаємодоповнювальними показниками. Змінені і перетворені природні системи стають менш стійкими до антропогенних навантажень завдяки їх біологічній спрощеності. Для підтвердження цього твердження використано методику оцінки антропогенної перетвореності ландшафтів К. X. Гофмана, М. Я. Лемешева, В. А. Анучіна (1982). Згідно з цією методикою різноманітні форми природокористування призводять до різноступеневих за характером та глибиною змін природних процесів і компонентів природи.

— Коефіцієнт антропогенної перетвореності (K_an), який розраховується, виступає інтегральним синтетичним параметром оцінки ступеня перетвореності природних систем. Коефіцієнт перетвореності ландшафтів території Тернопільської області складає 5,95. Відповідно до п’ятиступеневої шкали перетвореності ландшафтів такий показник свідчить про те, що ландшафти належать до категорії середньозмінених (5,31-6,50). Однак цей пересічнообласний показник не в змозі розкрити територіальні відмінності перетвореності природних систем. З цією метою було проведено розрахунки K_an у границях квадратів топографічної карти, що дало можливість оцінити ступінь перетвореності ландшафтів у даному випадку в межах кожних 16 км². Оцінка ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів Тернопільської області вперше проведена 1994 року Н. Я. Мотовиляк. За результатами проведених розрахунків була створена картографічна модель ступеня антропогенної перетвореності ландшафтів. Наступним етапом картографічного дослідження є побудова картосхеми потенціалу поля перетвореності ландшафтів.

— природних ландшафтів із повною саморегуляцією;

— природно-антропогенних ландшафтів зі зміненою саморегуляцією;

— антропогенних ландшафтів із порушеною саморегуляцією.

За своїм природним потенціалом ландшафти є стійкі, менш стійкі і нестійкі. Розроблена на основі оцінних показників картосхема отримала назву потенціалу поля перетвореності ландшафтів. Згідно з нею стійкі природні комплекси зосереджені в горбогірно-лісових периферійних районах, Товтровому пасмі. Плакорні території Тернопільського плато, Авратинської височини, Подільського Подністров’я зазнали істотних змін і перетворень, а отже, є менш стійкими їх антропогенізовані природні комплекси (рис. 9.2.1).

Ареали антропогенних ландшафтів з порушеною саморегуляцією є поєднання урбанізованих і техногенних ландшафтів. У загальній структурі землекористування стійкі природні ландшафти займають близько 22% території; умовно стійкі - близько 70% території, нестійкі ландшафти - близько 8% площі області.

Оцінюючи особливості економіко-екологічного аспекту еколого-географічної ситуації слід зазначити, що господарський комплекс області в основному функціонує на місцевій сировинній базі і орієнтований на переробку:

— продукції сільського господарства (цукрова, борошномельна, спиртово-горілчана, молочна, м’ясна, рибна, консервна, концентратно-дріжджова, комбікормова промисловість та

інші);

Рис 9.2.1. Ступінь антропогенної перетвореності ландшафтів результатами природокористування [207]

- мінеральної сировини (виробництво вапна, крейди, будматеріалів, скла, щебеню, торфобрикетів тощо);

- продукції лісового господарства (заготівля деревини, деревообробна, меблева промисловість, заготівля лікарської сировини тощо);

- інші галузі.

Для більшості підприємств області характерними є наступні особливості, які негативно впливають на формування еколого-географічної ситуації, а саме:

- висока ресурсоємність (відповідно висока відходність) виробництва;

- висока енергоємність одиниці продукції, а відповідно і висока собівартість одиниці продукції, високі роздрібні ціни;

- застарілість технологічних процесів, яка призводить до забруднення довкілля, низької продуктивності виробництва;

- надмірна кількість у відходах виробництва, стічних водах органічних речовин і сполук, які є небезпечними забруднювачами водойм;

- невідповідність очисних споруд технічним і санітарно-гігієнічним нормам;

- низький рівень розвитку екологічної інфраструктури.

Стосовно підприємств і організацій транспортної сфери слід відзначити основні причини надмірних викидів забруднювальних речовин транспортними засобами: зношеність та низьку "екологічність" транспортних засобів, незадовільний стан авто доріг і не якісний бензин.

В області є підприємства і організації, які використовують хімічно небезпечні та вибухонебезпечні речовини і аварії на яких можуть призвести до забруднення атмосфери. Це підприємства обласного центру, технологічним процесам яких передбачено використання соляної та сірчаної кислоти (ВАТ "Текстерно", BAT "Ватра"), аміаку (ВАТ "Текстерно", молокозавод, м’ясокомбінат), скрапленого хлору (ПК "Водоканал").

27 підприємств і організацій, крім медичних закладів і рентгенодіагностичних кабінетів, для технологічних потреб використовують близько 1 568 джерел іонізуючого випромінювання (пожежні сигналізатори диму, апарати для дефектоскопії тощо): цукрові заводи, завод штучних шкір, локомотивне депо.

Техногенні навантаження на природне середовище безпосередньо пов’язані з місцями розташування промислових, транспортних, сільськогосподарських, комунально- господарських і інших підприємств, промислових центрів, транспортної мережі, сільських населених пунктів. Рівень техногенних навантажень безпосередньо залежить від видів природокористування.

Сільськогосподарське землекористування не вносить істотних змін у характер та напрям протікання природних процесів і компонентів природи. Основних змін зазнають рослинний покрив і тваринне населення, ґрунти, а також зміни теплового і водного режимів, процесу ґрунтоутворення. Проте за своїми масштабами цей вид землекористування є найпоширенішим в області, займаючи близько 76% території.

Значні зміни природних процесів і компонентів природи відбуваються у поселенських ландшафтах - місцях розселення і зосередження людських поселень. Так звані побутові забруднення довкілля є виразником рівня екологічної культури населення і їх інтенсивність кореляційно пов’язана з густотою населення, що зазвичай, зростає в приміських зонах райцентрів, міст, містечок і зменшується при віддаленні від них. У скидах комунальних стоків високий вміст органічних, синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР). Значною екологічною проблемою є тверді побутові відходи, які в межах області не переробляються, а складуються, створюючи значну загрозу для довкілля.

Економіко-екологічний аспект ЕГС характеризується ресурсоємністю виробництва і рівнем його відходів. Інтегральним показником, що відображає ці аспекти, є модуль техногенного навантаження (M_th), який розраховується як сума викидів, відходів, стоків віднесених до площі досліджуваної території.

Проведені розрахунки показують, що модуль техногенного навантаження для території області складає 3,6 т/га, або 360 т/км². Порівняно з індустріально розвиненими областями України цей показник невисокий. Водночас рівень техногенного навантаження засвідчує потрапляння в навколишнє середовище у процесі речовинообігу різноманітних хімічних елементів і їх сполук.

Важливий показник техногенного навантаження - соціально-економічна освоєність території. Оскільки основу господарського комплексу становить сільське господарство, то структура землекористування до певної міри відображає господарську освоєність території. Землі сільськогосподарського, промислового призначення, на яких розташовані населені пункти, дороги і комунікації, займають 80,9% загальної площі, що засвідчує високу господарську освоєність території області.

Соціально-екологічний аспект ЕГС відображає з однієї сторони демографічна ситуація в області, з іншої показники якості життя населення.

2001 року знизився коефіцієнт народжуваності і становив 10,5 новонароджених на 1000 жителів, що на 24% менше показника 1992 року. Понизився і коефіцієнт смертності населення до 13,6 померлих на 1000 жителів. Кількість померлих перевищує кількість народжених, починаючи з 1992 року. Станом на 2010 рік тенденції природного приросту населення істотно не змінилися, однак у просторовому аспекті спостерігаються значні відмінності: у міських поселеннях і прилеглих сільських населених пунктах відбувається зростання народжуваності, натомість у периферійних і віддалених поселеннях народжуваність значно поступається смертності.

Зростає рівень захворюваності населення, особливо онкологічними і серцево-судинними хворобами. Зростає рівень захворюваності дітей. Причина багатьох хвороб - погіршення якості середовища життєдіяльності людей, питної води, продуктів харчування, повітряного середовища. Особливо негативну роль у низькій якості життя населення відіграє відсутність здорового способу життя (незбалансоване харчування, вживання алкоголь-них напоїв, паління цигарок, вживання наркотичних препаратів). На рівень соціальної захищеності населення накладає від-биток і незадовільна структура природокористування. Промисловим, поселенським, сільськогосподарським, водогосподарським природокористуванням зайнято більше 80% території, що породжує психологічний дискомфорт дефіцитом просторових ресурсів природного ландшафту.

Соціально-екологічний аспект ЕГС можна оцінити за допомогою такого показника, як сприятливість природних умов життєдіяльності населення. На думку відомого американського еколога Ю. Одума [131], психологічного комфорту можна досягти за умови забезпеченості пересічного громадянина просторовими ресурсами - 2 га території. Із них 0,2 га (10%) - для потреб житлового і промислового будівництва, 0,6 га (30%) - для рільництва,

1,2 га (60%) - природний ландшафт для підтримання екологічної рівноваги, мандрівок, відпочинку, оздоровлення населення, певних господарських потреб. Згідно з проведеними розрахунками в області на 1 жителя припадає 1,18 га території, що свідчить про невисокий показник просторового комфорту пересічного громадянина. Водночас структура землекористування є явно не сприятливою для комфортної життєдіяльності людей (табл. 9.2.1). В області висока частка земель сільськогосподарського призначення (76,2%), орних земель і низька частка земельних угідь з природною рослинністю, так званих екологічно стабільних.

Таблиця 9.2.1

Показники забезпеченості пересічного жителя просторовими ресурсами і структури землекористування

Домінуюча сільськогосподарська освоєність території (зокрема її розораність) у 2 рази перевищують норми оптимальності, водночас забезпеченість території природними ландшафтами є вдвічі нижчою оптимальної, що значно погіршує комфортність просторових ресурсів і природних умов життєдіяльності людей. Враховуючи ту обставину, що між захворюваністю населення і станом екологічної ситуації в регіонах існує прямо пропорційна залежність, можна стверджувати, що і показники захворюваності, тривалості життя, до певної міри якості життя кореляційно пов’язані з незадовільною структурою земельного

Геоекологічна ситуація ( на матеріалах Тернопільської області) фонду, а значить, і з низьким ступенем комфортності просторових умов життєдіяльності.

Важливий складник комфортних природних умов життєдіяльності - це ступінь сприятливості природних умов проживання.

Показники забезпеченості просторовими ресурсами та структури землекористування, ступеня сприятливості природних умов проживання характеризують рівень комфортності природних умов життєдіяльності населення.

9.2.2.