І.1.Становлення прикладних екологічних досліджень

Прикладні екологічні дослідження спершу зародились у біоекологічній науці як найстаршому підрозділі сучасної науки про довкілля. Зокрема наукові напрямки спрямовувались на вивчення взаємовідносин між особинами, популяціями, видами, угрупованнями і середовищами їх життєдіяльності, наукових засад охорони природи, біоіндикацїї, екології людини, рекреаційної екології, біосферологїї тощо.

З розвитком суспільного виробництва, залученням до нього ресурсів біосфери і літосфери, що супроводжується ростом народонаселення на початку XX століття людство входить в ноосферний етап своїх стосунків з природою. Цей етап характеризується активізацією екологічних досліджень земель, водного середовища, міських поселень у зв’язку з виникненням регіональних геоекологічних проблем. Всі геосфери Землі піддані зростаючому антропогенному впливу, результатом якого стала поява геоекологічних криз.

У другій половині XX ст. масштабний ріст виробництва супроводжувався ростом міських поселень, масштабів видобутку і переробки корисних копалин. Ріст суспільного виробництва за період 1950-х - 1970-х у три рази, спричинив загострення відносин між суспільством і природою. На порядок денний виходять глобальні зміни теплового балансу, ланок кругообігу речовин і енергії, масштабного забруднення і деградації компонентів природного середовища.

Прийняття низки міжнародних науково-дослідних програм (Міжнародної біологічної програми, «Людина і біосфера», програми вивчення природи Антарктиди, Світового океану сприяють посиленню прикладних екологічних досліджень та їх диференціації на геоекологічні, техноекологічні і соціоекологічні. Фактично у той час формуються засади глобальної екології, глобального екологічного моделювання, глобального екологічного моніторингу.

Поява у 1958 році терміну «екосфера»- як взаємопов’язаної системи геосфер, інтегрованої в процеси людською діяльністю, якнайповніше відображала об’єктно-предметні сутності нової міждисциплінарної науки геоекологїї.

Розвиток технологічних процесів і технічних засобів сприяє технологічному переозброєнню виробництва, яке все відчутніше впливає на природу, спричиняючи її деградацію. В системі екологічних наук зароджується підрозділ, який вивчає вплив промислових, сільськогосподарський технологій, транспортних засобів на природу і обґрунтовує заходи щодо мінімізації негативних наслідків - техноекологія.

Поряд з геоекологічними і техноекологічними дослідженнями розвиваються і соціоекологічні, які поєднують еколого-освітні, ековиховні, екокультурні, урбоекологічні, екоюридичні, етноекологічні тощо. Соціальна екологія - наука, що вивчає взаємостосунки суспільства з середовищем його проживання.

Сьогодні, за твердженням М.Ф.Реймерса, у системі прикладних екологічних досліджень знаходиться понад 80 галузей знань, що свідчить про надзвичайно широкий спектр екологічного пізнання.