<<
>>

6.2. Становлення віктимології як самостійного напрямку кримінологічних досліджень

Першу спробу системних досліджень проблеми потерпілого від злочину здійснив у 1948 р. німецький учений Г. Гетіг. Він написав книгу "Злочинець і його жертва", в якій розробив вчення про жертву злочину та довів, що відношення жертва-злочинець тісно пов'язане зі злочином.

У колишньому СРСР поглиблена розробка питань віктимології почалася із середини 60-х рр.

XX ст. завдяки працям відомого кримінолога Л. Франка, який доводив, що віктимологія здатна відкрити нову сторінку в кримінально-правовій політиці держави та практиці боротьби зі злочинністю. Проблемам особи й поведінки потерпілого були присвячені також

102

103

роботи В. Мінської, Д. Ривмана, В. Рибальської, В. Романова, В. Полубинського та інших вчених61.

У 1973 р. відбувся 1-й міжнародний симпозіум з віктимології в Єрусалимі, де дискусія проходила навколо понять "віктимологія", "жертва злочину", "відносини між злочинцем та потерпілим"

У 1975 р. відбувся 2-й міжнародний симпозіум з віктимології в Белладжо (Італія), де розглядалися питання щодо статусу потерпілого в системі кримінального правосуддя та поводження з ним.

У 1979 р. відбувся 3-й міжнародний симпозіум з віктимології в м. Мюнстер (Німеччина), де піднімалися питання стосовно опитування жертв злочину, а також процесу віктимі-зації в державах, які розвиваються. Тут же було створено Міжнародне віктимологічне товариство.

У 1980р. у Вашингтоні відбувся Всесвітній конгрес віктимологіє, де були розглянуті питання насилля в сім'ї та питання поводження з жертвами злочину.

У 1982 р. відбувся 4-й міжнародний симпозіум з віктимології в Токіо (Японія), на якому були висунуті питання стосовно надмірної уваги до прав потерпілого, що заважають кримінально-процесуальним правам обвинувачених осіб.

У 1983 р. Рада міністрів Європейського союзу прийняла Європейську конвенцію про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів.

У 1985 р.

у Загребі на 5-му міжнародному симпозіумі обговорювались питання щодо віктимізації всіх людей, а також правового статусу потерпілих в кримінальному правосудді62.

61 Див., наприклад: Франк Л. В. Некоторие теоретические во- просьі становлення советской виктимологии // Потерпевший от преступления. - Владивосток, 1974; Ривман Д. В. Виктимологиче- ские факторьі и профилактика преступлений. - Л., 1975; Полубин- ский В. И. Виктимологические аспекти профилактики преступ лений. - М., 1980; Романов В. В. Основи криминальной виктимо логии. - Минск, 1980.

62 Шнайдер Г. Й. Криминология / Под общ. ред. и с предисл. Л. О. Ивапова. - М.: Прогресс-Универс, 1994. - С. 348-349.

Розвиток віктимології на сучасному етапі здійснюється за такими напрямками:

підготовка особи до можливого "стику" зі злочином за допомогою розробки алгоритму оптимальної поведінки в криміногенних ситуаціях і спеціальних тренінгів;

підвищення рівня захищеності посадовців, чиї функціональні обов'язки пов'язані з підвищеним ризиком стати об'єктом злочинного посягання;

• інформування громадян про віктимологічні "ситуації- пастки", щоб, по можливості,уникнути їх або звести до мінімуму;

• захист і реабілітація потерпілих від злочинів. Основною метою віктимологічного вивчення є підвищення

ефективності запобігання конкретним злочинам і профілактика злочинності загалом через уплив безпосередньо на потерпілих, а також через організацію правового виховання, зорієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців63.

<< | >>
Источник: Ю.Ф.Іванов., О.М. Джужа. Кримінологія: Навчальний посібник. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 264 с. 2006

Еще по теме 6.2. Становлення віктимології як самостійного напрямку кримінологічних досліджень:

  1. Об'єкти кримінологічного дослідження
  2. Групофікація як самостійний метод дослідження
  3. Процедура кримінологічного дослідження
  4. 46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.
  5. 3.1. Поняття методики кримінологічного дослідження
  6. 7.8. Програма кримінологічного дослідження
  7. 7.16. Психологічні методи, що використовуються в кримінологічних дослідженнях
  8. 3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження
  9. 7.2. Мета й завдання кримінологічного дослідження
  10. 37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.
  11. 7.1. Поняття кримінологічного дослідження
  12. 47. Програма кримінологічного дослідження.
  13. 1.9. Спеціальні методи кримінологічних досліджень
  14. 1.8. Загальнонаукові методи кримінологічних досліджень
  15. 7.4. Види кримінологічних досліджень
  16. 42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.