§ 1. Історія розвитку і становлення криміналістичної характеристики злочинів та періодизація її дослідження

Оскільки злочин вивчається різними юридичними науками, то його властивості та ознаки описуються, виходячи із потреб конкретної науки, тобто характеристика злочину може бути кримінально-правовою, кримінологічною, кримінально-процесуальною, криміналістичною тощо.

Кримінально-правова характеристика формується на основі аналізу ознак злочинів, що мають значення для вирішення питання про наявність складу злочину, правильної його кваліфікації і з'ясування інших кримінально-правових питань.

12* 355

Кримінологічну характеристику складають систематизовані відомості про динаміку злочинів, що мають значення при встановленні їх причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів і прийняттю заходів щодо їх усунення.

Основу кримінально-процесуальної характеристики складає предмет доказування (ст. 64 КПК України) - процесуальний інститут, зміст якого розкриває вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи і створює передумови для того, щоб у кожному випадку з'ясувати, яке коло конкретних обставин треба встановити. Ця характеристика також включає й інші положення процесуального закону, зокрема ті, що характеризують особливості порушення справ даної категорії і прийняття тих або інших процесуальних рішень.

Криміналістична характеристика відображає переважно на статистичному (ймовірному) рівні дані про окремі елементи злочину: особу злочинця і потерпілого, прийоми підготовки, вчинення і приховування окремих видів злочинів; ситуаційно обумовлені, причинне або іншим чином пов'язані з подією злочину результати відповідних змін у навколишньому середовищі, що мають доказове значення; спроби до приховування слідів злочинів, що вживаються злочинцями, а також інформацію про інші обставини, що можуть бути корисними для повного, всебічного і об'єктивного розслідування кримінальних справ.

Криміналістична характеристика інформаційно наповнює коло конкретних обставин, які потрібно встановити по кримінальній справі. Вона заповнює інформацією проміжки між цими обставинами, а тому завдання, що стоять перед кримінально-процесуальною характеристикою, вирішуються через криміналістичну характеристику злочинів, особливо на початковому етапі розслідування.

По відношенню до криміналістичної і кримінологічної характеристик злочинів кримінально-правова виступає своєрідним несучим каркасом, який визначає основу їх структури і змісту.

У ряді випадків інформація відносно однієї й тієї ж ознаки присутня в різних галузевих характеристиках. Однак дана обставина не означає, що галузеві характеристики злочинів вміщують надлишкову інформацію, дублюють одна одну, тому що цільове призначення однойменної інсрормації у кожній з галузевих характеристик визначається предметом даної галузі знань. Як видно, між галузевими характеристиками є спільні риси, а є й розбіжності.

«Криміналістична характеристика» - поняття відносно нове, воно введене

356

у криміналістичну науку порівняно недавно і знаходиться поки що у стадії становлення.

У 60-ті роки XX ст. намітилося відносне (порівняно з іншими розділами криміналістики) відставання рівня теоретичної розробки і практичної віддачі криміналістичної методики. Це викликало серйозне занепокоєння криміналістів, оскільки завдяки криміналістичній методиці і її окремим складовим у слідчій практиці реалізується багато рекомендацій з інших розділів криміналістики.

Вивчення причин цього відставання показало, що криміналістичний аналіз злочинів, який проводиться з метою розробки рекомендацій по розслідуванню, часто підміняється викладенням кримінально-правових і кримінально-процесуальних проблем розслідування відповідних видів злочинів.

Характеристика - один із прийомів ознайомлення з предметом, суть якого полягає у виявленні відмінних якостей властивостей предмета, що мають значення у якому-небудь відношенні.

Вперше про криміналістичну характеристику як елемент методики згадують Л. О. Сергєєв (1966) та О. Н. Колесніченко (1967 р.). Однак у їхніх роботах вона недостатньо розкрита, спірним виявилися і самі визначення.

З'явившись у кінці 60-х років поняття «криміналістична характеристика злочинів», привернуло до себе увагу багатьох провідних вчених-криміналістів, що досліджували теоретичні та практичні питання методики розслідування окремих видів злочинів.

Визнанням криміналістичної характеристики як наукової категорії криміналістики було включення його до програми курсу «Криміналістика» (для юридичних інститутів і юридичних факультетів університетів) самостійної теми «Криміналістична характеристика злочинів». У нових підручниках криміналістики з'явилися розділи, присвячені цій темі.

Дискусії, що тривають досі відносно криміналістичної характеристики, мають головним чином дві мети: виявити, що є суттєвим для даного поняття і визначити коло основних складових елементів криміналістичної характеристики злочинів.

У розвитку криміналістичної характеристики злочинів, як теоретичного поняття науки криміналістики, можна виділити такі етапи:

1. Перша згадка і опис криміналістичної характеристики злочинів у працях О. Н. Колесніченка, С. П. Мітрічева, Л. О. Сергєєва (70-ті роки XX ст.).

2. Розробка теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів (80-ті - початок 90-х років XX ст.).

3. Розробка криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів і поглиблення розробки теорії криміналістичної характеристики злочинів (початок 90-х років XX ст.- до нашого часу).