Фітолікувальні ресурси

Фітолікувальні ресурси, в основному пов’язані з рекреаційними особливостями лісів, особливо фітонцидними властивостями лісової рослинності.

Гігієнічна характеристика впливу лісів і лісопарків на організм людини стала основою для їх поділу на 4 основні групи:

• деревостани змішані за породним складом сухі, світлі (середньої повноти) з участю сосни (в бальному відношенні 3 бали);

• деревостани змішані вологі, тінисті, загущені з великою часткою берези і ялини (2 бали);

• деревостани сирі, загущені з переважанням сосни, вільхи (1 бал);

• заболочені деревостани (0 балів).

Велике значення для розташування санаторіїв та будинків відпочинку мають не тільки клімато-бальнео-лікувальні особливості, але й якість прилеглих лісових територій. Відомо, що соснові ліси, які сприятливо діють на людей із легеневими захворюваннями, часто протипоказані особам хворим на астму. Перебування у гірському санаторії показане хворим на туберкульоз, в той же час протипоказано особам, що хворіють на серцеві захворювання. Бальнеологічні заклади повинні бути не тільки суворо спеціалізовані, але й по можливості будуватись окремо від інших рекреаційних закладів.

Психолого-естетичний тип передбачає оцінку емоційного впливу окремих компонентів природного ландшафту на людину. Методи цієї оцінки ускладнені необхідністю визначення емоційної реакції людини на певний природний комплекс.

Використовуючи методику Є.Ю.Колбовського, Г.О.Мотошино!’, Л.М.Вдовюк розробили схему естетичної оцінки ландшафтів для рекреаційного використання. В системі оцінки естетичних властивостей ландшафтів ними використано ряд критеріїв: контрастність ландшафтів, оцінку кольорової гамми на основі її психофізичного впливу на органи відчуття; глибину і різноманітність візуальних перспектив; наявність водних об’єктів в ландшафтній структурі, їх кількість і якість; лісистість території; ступінь антропогенної трансформації ландшафтів; наявність в ландшафтах культурних і природних пам’яток (табл.

Таблиця 3.18.

Шкала оцінки пейзажно-естетичної цінності ландшафтів

Авторами були запропоновані критерії естетичної привабливості ландшафтно- пейзажних комплексів:

1.

Прикладна екологія між ландшафтами, обумовленими насамперед їх генезою. Вона визначається на основі врахування різноманітності складових ландшафту геосистем нижчого рангу, співвідношення їх площ, характеру, ступеня близькості (за генезою), сусідніх ландшафтів. В найбільшій мірі контрастність проявляється а так званих "зонах напруги" - екотопах. Ekotohh - це перехідні зони між різноманітними ландшафтами, в яких окрім контрастності спостерігається що один сприятливий з атракційної точки зору ефект - підвищення різноманіття форм рельєфу, рослинності, тваринного світу тощо.

2. Кольорова гамма. У медицині достатньо глибоко розроблена теорія психофізичного впливу кольору на людські відчуття. Вона з успіхом може бути використана при аналізі "емоційності" пейзажів. Червоний, помаранчевий, жовтий відносяться до теплих кольорів. Вони діють поступово, збуджують та активізують. Синій, голубий, фіолетовий - холодні кольори. їх вважають заспокоючими, вгамовуючими. Зелений займає проміжне положення. Це колір емоційної рівноваги, фізичного і психічного здоров’я. Пригнічіючу дію на психіку людини мають чорний, коричневі, сірі кольори. Згадки також заслуговує дослідження кольорових характеристик пейзажів, що було проведено на початку XX століття В.П.Сємєновим-Тян-Шанським. Він виявив оптичні додаткові кольори, що особливо прикрашають пейзаж - наявність ефектних контрастних проявів на фоні загальною кольорової гамми.

3. Глибина і різноманітність перспектив. За глибиною видової перспективи розрізняють три види пейзажної композиції: фронтальну, об’ємну і глибинно- просторову. Фронтальна композиція властива одноманітному пейзажу, який майже не має глибинної перспективи, наприклад пейзаж лісової галявини, коли за стіною густого деревостою з чагарниками неможливо розгледіти щось у лісі. Об’ємна композиція відрізняє пейзажі, що включають кілька структурних планів.

4. Наявність водних об’єктів в ландшафтній структурі, їх кількість і якість - одна з топологічних характеристик місцевості. Водні об’єкти не тільки збагачують пейзаж, насичують кольорову гамму, створюють додаткові рекреаційні можливості (додаткові види рекреаційних занять), і в цілому підвищують привабливість ландшафтів. Хоча наявність забруднених водних об’єктів, заболочених територій є обмежуючим фактором у розвитку рекреації.

5. Участь лісу у формуванні пейзажу. Ліс - один із найпривабливіших для людей ПТК з естетичної точки зору. Оптимальна ступінь лісистості складає 30-60%, оскільки при такому показнику формуються панорами і кращі точки видового обзору, а при меншому або більшому показнику лісистості привабливість ландшафтів зменшується. Також впливає на ступінь привабливості пейзажу породний склад лісу особливо в найближчій перспективі. Найбільш привабливими породами є хвойні породи та ліси із змішаних лісових порід.

6. Ступінь антропогенної трансформації природних ландшафтів - цінний з естетичної точки зору пейзаж, насамперед повинен бути в більшій мірі природним і мало насиченим вторинними елементами. Це пов’язано з тим, що незмінний природний ландшафт на планеті зустрічається усе рідше і рідше, цінність його безперервно зростає. Особливе значення він має для міського жителя, що проживає в оточенні урбаністичних, асфальтно-бетонних пейзажів часто далеко від живої природи. У випадку виявлення естетичної цінності пейзажів в умовах існуючої антропогенної трансформації ландшафтів необхідно враховувати поняття "культурний ландшафт". Культурний ландшафт розуміється як гармонійна, збалансована взаємодія людини з природою, де природа і людина вступають в контакт один з одним через багатогранні культурно-екологічні способи природокористування, які визначають палітру взаємодії людини з природою, і відношення людини до навколишнього

середовища.

7. Наявність в ландшафтах символічних об’єктів - природних і культурних визначних місць, які можуть бути пам’ятками природи або культури, також сприяє підвищенню естетичних властивостей ландшафтів.

Для ранжування ландшафтно-пейзажних комплексів за естетичною цінністю Г.О.Мотошиною, Л.М. Вдовюк були розроблені оціночні шкали для кожного з вибраних критеріїв. За цими шкалами отриманні значення переводяться в оціночні категорії (бали). Сумарна оцінка ландшафту в цілому виводиться через сукупність окремих.

В таблиці 2.19 приведена шкала ранжування інтегральних бальних оцінок за рангами естетичної цінності. Всього авторами було встановлено 4 категорії.

Таблиця 2.19.

Шкала інтегральних бальних оцінок за рангами естетичної цінності

У результаті оцінки естетичної привабливості ландшафтно-пейзажних комплексів за обраними критеріями виявилося, що найбільшим пейзажно-естетичним потенціалом володіють придолинні ландшафти, які відрізняються високою виразністю рельєфу, значним просторовим різноманітністю рослинності, характеризуються хорошою прохідністю і видимістю, наявністю привабливих і доступних для відпочинку берегів водойм тощо. Необхідно відзначити, що наявність культурних об'єктів також істотно посилюють аттрактивність місцевості.

Найменш привабливі з естетичної точки зору виявилися ландшафтно-пейзажні комплекси, зайняті заболоченими просторами і власне болотами.

Отже, можна стверджувати, що не всі компоненти рекреаційного середовища (рекреаційні ресурси) будуть мати безпосередній вплив на фізіологічний стан організму рекреанта. Найістотніший вплив мають кліматичні ресурси та ресурси підземних мінеральних (лікувальних) вод та грязей. Опосередкований вплив, який здебільшого проявляється у формування видів рекреаційних занять мають літолого-геоморфологічні (альпінізм, спелеотуризм тощо) ресурси, ресурси поверхневих вод (водні види відпочинку), частково біотичні ресурси (збір грибів і ягід, спортивне рибальство, полювання тощо), але й вони в основному залежать від клімату. Вплив на психофізичний (емоційний) стан людини мають естетичні ресурси ландшафтів, які є сприятливими для психологічного розвантаження рекреанта, кращому впливу рекреаційного середовища на його фізіологічний стан.

3.2.