Показники якості навколишнього середовища
Існують верхня і нижня критичні границі параметрів навколишнього середовища, досягнення яких загрожує необоротними зрушеннями у біологічній системі та у її окремих ланках.
Нормативи у галузі охорони навколишнього середовища - встановлені нормативи якості навколишнього середовища і нормативи допустимого впливу на нього, при дотриманні яких забезпечується стійке функціонування природних екологічних систем і зберігається біологічне різноманіття.
Нормативи якості навколишнього середовища - нормативи, які встановлені відповідно з фізичними, хімічними, біологічними та іншими показниками для оцінювання стану навколишнього середовища і при дотриманні яких забезпечується сприятливий стан навколишнього середовища.
Для оцінювання забруднення навколишнього середовища
використовуються такі нормативи:
- нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) хімічних речовин, зокрема радіоактивних, інших речовин і мікроорганізмів у навколишньому середовищі і недотримання яких може призвести до забруднення навколишнього середовища, деградації природних екологічних систем;
- нормативи допустимих фізичних впливів — нормативи, які встановлені у відповідності з рівнями допустимого впливу фізичних факторів на навколишнє середовище і при дотриманні яких забезпечуються нормативи якості навколишнього середовища.
Критеріями якості навколишнього середовища у наш час слугують гранично допустимі концентрації (ГДК), які є гігієнічними нормами.
Гранично допустима концентрація (ГДК) — мінімальне значення концентрації шкідливих речовин у воді або у повітрі, яке при щоденному впливі на організм протягом необмежено тривалого часу не викликає будь-яких патологічних змін або захворювань, що виявляються сучасними засобами досліджень.
Для більшості забруднюючих речовин встановлюють два значення ГДК:
1. Максимально разова ГДК (ГДКмр) — гранично допустима концентрація, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлової чуттєвості та ін.) при короткотривалому впливі атмосферних забруднень (до 20 хв.).
2. Середньодобова ГДК (ГДКсд) — гранично допустима концентрація, яка встановлюється з метою попередження загально токсичного, канцерогенного і мутагенного впливу на організм людини. Це основний норматив оцінювання стану атмосферного повітря з санітарно-гігієнічної точки зору.
Одним з факторів, що визначають якість природного середовища, є гранично допустимий викид в атмосферу (ГДВ) — науково-технічний норматив, який встановлюється для контролювання вмісту забруднюючих речовин у приземному шарі повітря від джерела або сукупності джерел, які не повинні перевищувати рівня забруднення, визначеного нормативами якості повітря для населення, а також для тваринного і рослинного світів.
Сутність ГДВ полягає у нормуванні викидів, так як при існуючих методах скорочення відходів виробництва практично неможливо повністю уникнути проникнення в атмосферу шкідливих речовин. Разом з тим можна зменшити промислові викиди до встановленої межі або послабити їх дію до рівнів, обумовлених ГДК. Для виявлення зв'язку між ГДВ і ГДК досліджують закономірності поширення домішок від їх джерел до зони впливу, обумовленої турбулентною дифузією в атмосфері.
Гранично допустимий скид (ГДС) речовини — показник максимально допустимої, в одиницю часу, кількості (маси) речовини, що відводиться зі зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту у заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються для кожного з сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності (спроможність водного об'єкта приймати певну масу речовини в одиницю часу без порушення норм якості води у контрольних створах (пунктах) водокористування).
Величини ГДС розробляються і затверджуються для підприємств- водокористувачів. При цьому, незалежно від асимілюючої здатності водного об'єкта, ГДС повинні задовольняти рівню очищення, що може бути досягнуто при застосуванні типового способу очищення стічних вод для розглянутої категорії стічних вод.
1.3