<<
>>

58. Захист навколишнього середовища від радіоактивного зараження.

Друга половина XX в. відзначена широким використанням атомної енергії у військових і мирних цілях. Дане джерело енергії, маючи колосальну міць, має й очевидний негативний фактор - радіоактивне зараження.

На жаль, енергія атома вперше була застосована у військових цілях. У серпні 1945 р. Сполучені Штати піддали атомному бомбардуванню два японських юроди - Хіросіму й Нагасакі. Негативні наслідки бомбардувань проявляються дотепер. У квітні 1986 р. на Чорнобильської АЕС при експлуатації атома в мирних цілях відбувся зривши на четвертому енергоблоці. Наслідку чорнобильської катастрофи жахливі - смерть і хвороби тисяч людей, величезні території України, Білорусії й Росії піддалися радіоактивному зараженню. Трагедії Хіросіми й Нагасакі, Чорнобиля й потенційна можливість їхнього повторення переконливо довели необхідність співробітництва міжнародного співтовариства до з метою захисту навколишнього середовища від радіоактивного зараження. Ряд міжнародних угод служить досягненню цієї мети. У Договорі про Антарктику 1959 р. утримується заборона на проведення ядерних вибухів і скидання радіоактивних матеріалів у цьому регіоні Землі. Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою 1963 р. у значній мірі обмежив можливості радіоактивного зараження планети. Після довгої й напруженої роботи з узгодження положень Договору про повну заборону ядерних випробувань він був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН і відкритий для підписання в 1996 р. На 1 березня 1998 р. 140 держав його підписали, а всі ядерні держави (Великобританія, Китай, Росія, США, Франція) ратифікували. Для набрання Договором чинності необхідно 44 ратифікації. Відповідно до Договору забороняються всі види ядерних випробувань. Це певний успіх у справі захисту навколишнього середовища від радіоактивного зараження, оскільки ядерні полігони СРСР на Новій Землі й у Семипалатинську (Казахстан), французький полігон на атолі Муруроа, як і аналогічні полігони інших ядерних держав, викликали гостру критику з боку міжнародної громадськості як небезпечні джерела радіоактивного зараження.
В 1968 р. був укладений Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, що накладає строгі зобов'язання на ядерні й неядерні держави по недопущенню поширення цього виду зброї масового знищення. Контроль за його виконанням покладений на МАГАТЭ. Важливим напрямком співробітництва світового співтовариства в цій області є створення без'ядерних зон. Відповідно до Договору по космосі 1967 р. такою зоною є кісмическое простір, включаючи Місяць і інші небесні тіла. Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателолко) 1967 р., Договір про без'ядерній зоні в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга) 1985 р.. Договір про зону, вільної від ядерної зброї, у Південно-Східній Азії (Бангкокский договір) 1995 р. і Договір про зону, вільної від ядерної зброї, в Африці (Договір Пелиндаба) 1996 р. створили без'ядерні зони в зазначених регіонах. Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї й інших видів зброї масового знищення 1971 р. перетворив цей компонент экосистемы Землі також у без'ядерну зону. Забезпечення надійного, вільного від небезпек режиму розвитку ядерної енергетики повинне стати універсальним міжнародним зобов'язанням кожної держави окремо й усіх разом.
<< | >>
Источник: SenatM.com. Шпаргалка по международному праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме 58. Захист навколишнього середовища від радіоактивного зараження.:

  1. 26. Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
  2. § 15. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
  3. Спори в галузі охорони навколишнього природного середовища
  4. 11.2. Органи управління Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища
  5. 34_Обов’язки суб’єктів аграрного права стосовно охорони навколишнього природного середовища в процесі здійснення господарської діяльності.
  6. 125. Поняття та джерела мыжнародного права навколишнього середовища.
  7. 20. Класифікація шкідливих домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини. Класи небезпечності речовин залежно від гранично доступних концентрацій.
  8. Захист від незаконного вислання
  9. § 3. Способи захисту відповідача від заявленого позову
  10. Рейдерство та механізми захисту від ворожих поглинань
  11. 52. Методи і засоби колективного та індивідуального захисту від шуму.
  12. 79. Методи захисту від електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону.
  13. 43. Методи контролю параметрів вібрації. Засоби та заходи колективного та індивідуального захисту від вібрації.
  14. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами(ст. 265).