Принцип поваги прав людини й основних воль

Формування принципу поваги прав людини й основних воль безпосередньо пов'язане з ООН і діяльністю цієї організації в гуманітарній сфері. До прийняття Уставу ООН концепція поваги й захисту прав людини й основних воль носила переважно філолофсько-релігійний і політичний характер, міжнародно-правові норми в цій області були одиничними

Ті колосальні жахи й трагедії, які довелося випробувати людству в другій світовій війні, коли грубейшим образом зневажалися права людини, привели до того, що в преамбулі Уставу ООН народи Об'єднаних Націй виразили свою рішучість «знову затвердити віру в основні права людини, у достоїнство й цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав більших і малих націй...».

Однієї із цілей ООН є міжнародне співробітництво в гуманітарній області, а також «у заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних воль для всіх, без розходження раси, підлоги, мови і релігії...» (п.

Формально принцип поваги» прав людини й основних воль не закріплений у ст. 2 Уставу ООН, але логічно його можна вивести з вищевказаних положень, а також ст.ст. 55 і 56. У першій з них проголошується, що «з метою створення умов стабільності й благополуччя, необхідних для мирных і дружніх відносин між націями... Організація Об'єднаних Націй сприяє:

...с) Загальній повазі й дотриманню прав людини й основних воль для всіх, без розходження раси, підлоги, мови й релігії».

У ст. 56 утримується зобов'язання членів ООН уживати спільні й самостійні дії в тісному співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй для досягнення цілей, зазначених у ст. 55.

У розвиток положень Уставу ООН по захисту прав людини й основних воль міжнародне співтовариство розробило й прийняло Хартію (Білль) про права людини, що складає із Загальної декларації прав людини 1948 р., Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права 1966 г.

І це дійсно так, оскільки в XX в. не було ні одного великого або малого збройного конфлікту між двома демократичними державами, що поважають права людину й основні волі. У сучасному світі вважається дурним тоном не виконувати норми міжнародного права взагалі й насамперед в області захисту прав людини. Поряд з ООН регіональні організації (Рада Європи. Організація американських держав, Організація африканської єдності-і др.) у своїх установчих і поточних документах закріплюють принцип поваги прав людини й основних воль і прилагают чимало зусиль для його ефективної реалізації. Розуміючи, що держави, що не поважають права людини й основні волі, становлять небезпеку для стабільного розвитку міжнародних відносин і плідного співробітництва між державами, а в остаточному підсумку для міжнародного миру й безпеки

Відмітною рисою сучасного етапу розвитку принципу поваги прав людини й основних воль є заохочення індивідів і їхніх об"єднань в активній участі в розвитку концепції прав людини й основних воль, а також по їхньому захисті з використанням засобів національних систем права й міжнародного права. У Підсумковому документі Віденської зустрічі представників держав - учасників НБСЄ від 15 січня 1989 р. зафіксовано, що вони будуть «поважати право своїх громадян, самостійно або разом з іншими, вносити активний вклад у розвиток і захист прав людини й основних воль». І це досить симптоматична тенденція, коли індивід є не тільки об"єктом міжнародних угод в області прав людини, але й активним актором на міжнародній арені по захисту своїх прав і основних воль