Правові заходи

що сприяють нейтралізації умов, які полегшують вчинення злочинів (норми різних галузей законодавства, що обмежують дієздатність алкоголіків, позбавляють батьківських прав, регламентують порядок придбання і зберігання вогнепальної зброї та ін.);

що стимулюють до дій, які перешкоджають або припиняють вчинення злочинів (норми кримінального права про добровільну відмову від злочину, необхідну оборону, затримання злочинця);

що регламентують процес попередження злочинів.

Правову основу профілактики злочинів становлять такі документи:

окремі положення Конституції України;

закони України і підзаконні нормативні акти (наприклад, закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшуко- ву діяльність", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про прокуратуру", акти Кабінету Міністрів України щодо питань боротьби зі злочинністю);

окремі норми галузевого законодавства України (наприклад, ст.

відомчі та міжвідомчі нормативні акти (накази МВС України, Генерального прокурора України, Державного департаменту України з питань виконання покарань та ін.).

Зазначимо, що до цього часу процес попередження злочинності в Україні не має самостійної правової бази. Ще в 1995 р. було розроблено проект Закону України "Про профілактику злочинів", у преамбулі якого закріплювалось: "Українська держава забезпечує своїм громадянам захист від посягання на їх життя, здоров'я, волю, гідність, майнові та інші права". Проте, на жаль, цей закон ще не прийнятий. Існуючі правові норми з цього питання, як правило, містяться в різних галузях права, часто є фрагментарними і не узгоджуються між собою, що не сприяє ефективності профілактичної діяльності.

А. Зелінський відокремлює ще один критерій класифікації заходів попередження злочинності — масштаб їх здійснення:

серед населення країни;

у межах певного відомства або стосовно певних прошарків населення (наприклад, серед неповнолітніх, безробітних; силами працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, Державного департаменту України з питань виконання покарань);

у малих соціальних групах (на підприємствах, в установах, організаціях, сім'ях, неформальних групах);

стосовно окремих осіб.