Збирання доказів як діяльність

складається з таких процедур:

а) пошук джерела інформації, тобто таких об'єктів, які «були присутні» на місці події і причинно пов'язані з подією злочину. Джерелами ідеальних відображень є люди, а матеріальних - усі тверді, сипучі, рідино- та газоподібні тіла;

б) фіксація джерел інформації, тобто застосування технічних засобів і тактичних прийомів для отримання відбитка джерела інформації у формі, доступній для його сприйняття об'єктами доказування;

11

в) вилучення джерела інформації з матеріального середовища і процесуальна фіксація в протоколі слідчої дії;

г) зберігання джерела інсрормації, тобто вживання заходів і застосування технічних засобів для створення штучних умов, за яких усуваються природні фактори, що здатні руйнувати структуру матеріального джерела.

Досл/дження джерел інформації підпорядковуються певним закономірностям і охоплюють процедури пізнання їх слідчим, особою, яка провадить дізнання, судом, прокурором та експертом з метою встановлення наявності відображеної інсрормації, можливості віднесення її до факту, який потребує доказування, і того, наскільки вона узгоджується з іншими доказами.

Оцінювання доказів - це логіко-психологічний процес, у ході якого в суб'єкта формується уявлення (впевненість) щодо інформаційної значущості фактичних даних, тобто інформації, що міститься в її матеріальних носіях, а також щодо причинних зв'язків усіх джерел інформації і достатності сформованого комплексу доказів для прийняття процесуального рішення.

Використання доказів слід розуміти як процедуру оперування ними в доказуванні, тобто надати суб'єктам можливість ознайомитись із джерелом інформації, оцінити ті фактичні дані, що в ньому містяться, перевірити законність та обґрунтованість вилучення, фіксації, збирання інформації та процесуального її закріплення.

Вивчення криміналістичної закономірності вчинення злочину та його механізму є лише однією стороною, іншу складають методи та засоби збирання, дослідження, подання, використання доказової інформації для розслідування та запобігання злочинам. Розроблені на основі пізнання закономірностей вчи-нення злочину технічні засоби, тактичні прийоми і рекомендації для роботи з доказами дістали назву криміналістичних засобів.

Розрізняють технічні, тактичні та методичні криміналістичні засоби, кожен з них розглядається у відповідних розділах науки криміналістики.

Таким чином, розглянуті закономірності вчинення злочину, його механізм, криміналістичні засоби та методи збирання доказів складають елементи предмета науки криміналістики, визначення якої можна сформулювати так.

Криміналістика - наука про закономірності механізму вчинення злочину, виникнення джерел інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів і розроблених на ґрунті цих закономірностей спеціальних засобів і методів судового дослідження і запобігання злочинів (за Р. С. Бєлкіним).

Криміналістика є юридичною наукою і виконує соціальну функцію - сприяє державним структурам і правоохоронним органам в розбудові незалежної суверенної держави Україна, створенні її правових основ, зміцненні державності та законності. У цей період нерідко зростає злочинність, про що свідчить історичний досвід (саме тепер боротьба зі злочинністю потребує особливих зусиль).

12

Наука криміналістика не розкриває і не розслідує злочинів. Однак вона своїми рекомендаціями, специфічними методами та засобами виявлення, фіксації, дослідження та використання доказів сприяє правоохоронній діяльності, підвищує її ефективність у боротьбі зі злочинністю, і тим самим допомагає виконанню загального завдання, що стоїть перед правоохоронними державними структурами. Це завдання не тільки науки криміналістики, але й інших галузей права - кримінального, цивільного, адміністративного, а також суспільних і природничих наук, які так чи інакше займаються вивченням злочинності.