§ 1. Технічні засоби — елемент у структурі діяльності по збиранню криміналістичної інформації
Технічні засоби у структурі людської діяльності відіграють роль знарядь праці, які постійно вдосконалюються. У сучасному суспільстві технізація будь-якої соціальної діяльності стала необхідною умовою всякого прогресу та розвитку.
Кримінальне судочинство і діяльність її суб'єктів не виняток. Тому введення технічних засобів у повсякденну діяльність суб'єктів, які здійснюють доказування у кримінальному судочинстві, являє собою об'єктивну потребу практики.Уміле та законне застосування технічних засобів збирання, дослідження і оцінки криміналістичної інформації забезпечує повноту, об'єктивність, точність і оперативність розкриття і розслідування злочинів. У правовій державі, покликаній реально захищати особисті і майнові права громадян та забезпечувати справедливе застосування закону у кримінальному судочинстві, збирання інформації за допомогою технічних засобів створює правові проблеми, насамперед стосовно конституційних прав, що гарантують недоторканність особи і житла громадян.
Технічні засоби у кримінальному судочинстві — це криміналістична, оперативна, спеціальна і техніка судового розгляду, що застосовується для виявлення, фіксації, дослідження і подання доказів. У цьому плані вони є структурними елементами оперативної, слідчої, адміністративної, судової і взагалі правоохоронної діяльності. Разом з тим введення технічних засобів у структуру правоохоронної діяльності не обов'язкове. Закон віддає перевагу іманентним (почуттєвим) засобам у структурі правоохоронної діяльності
суб'єктів. Почуттєві засоби пізнання називаються органолептичними. Останні — суб'єктивні, а результати їх важко перевірити, що нерідко призводить до самообмови, неправдивих заяв при допиті, а іноді неправильної оцінки такої інформації на попередньому слідстві і в суді. Саме для оптимізації процесу збирання криміналістичної інформації і цілковитої певності її оцінки як докази суб'єкт кримінального судочинства застосовує у своїй діяльності наукові методи і технічні засоби, що підсилюють його пізнавальні можливості.
Однак отримана таким чином інформація, закріплена на матеріальних носіях (плани, схеми, креслення, фотознімки, фонограми, кінострічки, відеограми, магнітні диски і т. ін.) не є самостійними джерелами доказів, а служать тільки додатком до протоколу слідчої дії.Применшення ролі матеріальних джерел криміналістичної інформації, отриманих шляхом застосування технічних засобів, бачиться некоректним, оскільки: 1) сучасні методи і науково-технічні засоби виявлення і фіксації об'єктів і явищ об'єктивного світу значно чутливіші і більш точні, порівняно з почуттєвими, які несуть елементи суб'єктивізму і особистих якостей джерела і дослідника;
2) використання джерел інформації, отриманих за допомогою технічних засобів, тільки як додаток до протоколу слідчої дії, залишає за межами доказування оперативно-розшукову діяльність, більша частина якої здійснюється до порушення кримінальної справи або негласно на попередньому слідстві із застосуванням спеціальної техніки. Введення таких джерел інформації у процес доказування — складна процедура, що суперечить принципу неглас - ності, закріпленому у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність". Все це призвело до виникнення цілої низки правових проблем, які довгий час дискутуються вченими і практиками. Суть проблем зводиться до допустимості застосування технічних засобів збирання і дослідження джерел доказової інформації у кримінальному судочинстві.