§ 3. Правові основи тактики підготовки, призначення і проведення судової експертизи

Підготовка, призначення та проведення судової експертизи включає:

1) визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження;

2 визначення експертної установи або експерта;

3 підготовку матеріалів для дослідження;

4 винесення постанови про проведення експертизи, формулювання завдання експерту;

5) підготовку зразків для дослідження;

6) створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводиться поза експертною установою.

344

Матеріали до експертної установи доставляють поштою, спецзв'язком або кур'єром.

Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взаємодіє зі спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її виду, формулюванні конкретного завдання (які необхідно зразки і як їх одержати тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий створює експерту необхідні умови для роботи, охорону, забезпечення технічними засобами, приміщенням.

При проведенні судово-медичної та психіатричної експертиз слідчий взаємодіє з органами дізнання з питань забезпечення охорони, доставки обвинуваченого на експертизу.

Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

1) причинного зв'язку між явищем та його наслідками;

2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

3) властивостей та стану досліджуваних об'єктів (наприклад, судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

4) родової належності та індивідуальної тотожності. Формулюючи питання слідчий керується такими положеннями:

- з'ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;

- ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

- визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності використовують допомогу фахівця.

Крім первинної експертизи можуть призначатися додаткова та повторна.

Повторна експертиза проводиться у випадках, коли:

а) висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які добуті іншими засобами доказування;

б) у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки;

в) експертом досліджувались не всі представлені джерела (неповнота дослідження);

345

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження представлених об'єктів (некомпетентність).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона доручається комісії експертів, до складу якої може належати експерт, що проводив першу експертизу.

За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час провадження експертиз, останні поділяють на комплексні та комісійні.

Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання (питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних галузей знань. Наприклад, з метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці необхідно дослідити джерело події фахівцями різних галузей знань (криміналістики, медицини, хімії, фізики, організації служби руху тощо).

Комісійна експертиза - це дослідження об'єктів групою спеціалістів однієї галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі комісією судмедекспертів. Комісію експертів, як правило, призначає керівник експертної установи для швидкого проведення дослідження великої кількості об'єктів (документів слідів пальців рук тощо). Склад експертної комісії визначає слідчий за консультацією керівника експертної установи.

Призначення та організація судових експертиз в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про судову експертизу» (1994) та Інструкцією про організацію провадження судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України (1988).

Використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все оцінки його як рівноправного доказу в системі збирання доказів у справі.

Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку:

а) аналіз умов і методів проведення дослідження;

б) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомості стосовно предмета дослідження, тобто перевіряється відповідність висновку дійсності.

Під час аналізу умов і методів дослідження слідчий аналізує:

1) компетентність експерта, який проводив експертизу;

2) повноту дослідження об'єктів експертизи;

3) достатність представлених експерту порівняльних зразків;

4 обґрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

5 наявність протиріччя у висновках експерта;

6 форму висновків експерта, відповідність форми результатам дослідження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами використовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами. У випадку встановлення протиріччя призначають додаткову, повторну або комплексну експертизу.

346

Рекомендована література

Підручники

Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В., Криміналістика.- Київ, 1997. ГикС. Криміналістика-Регенсбург, 1948.

Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. В. Ю. Шепітька-Харків, 1998.

Радянська криміналістика /За ред. В. П. Кохмакова- Київ, 1973.

Монографії, лекції, навчальні посібники

Бахин В. П., Биленчук П. Д., Ковальова В. В. Криминалистические рекоменда-ции- Киев, 1990.

Бахин В. П., Биленчук П. Д., Кузьмичев В. С. Криминалистические приемьі й средства разрешения следственньїх ситуаций.- Киев, 1991.

Бахін В. П., Біленчук П. Д., Зубань М. А. Алгоритми вирішення слідчих ситуацій.-Київ, 1995.

Бахин В. П., Кузьмичев В. С., Лукьянчиков Е. Д. Тактика использования внезап-ности в раскрьітии преступлений органами внутренних дел.- Киев, 1990.

Бахін В. П., Садченко О. О., Кузьмічов В. С. Потреби слідчої практики.- Київ, 1993.

Бахін В.

Бахін В. П., Весельський В. К., Маліков Т. С. Поліцейський допит в США-Київ, 1997.

Біленчук П. Д., Крегул Ю. І., Курко М. Й., Стахівський С. М. Кримінальний процес України: зразки процесуальних документів.- Київ, 1996.

Біленчук П. Д., Перш В. /. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів.- Київ, 1996.

Биленчук П, Д., Лукьянова О. Н. Комплекс методик для исследования индиви-дуальньїх особенностей й текущего состояния человека, находящегося в особьіх жиз-ненньїх условиях.-Киев, 1989.

Биленчук П. Д., Лукьянова О. Н. Компьютерная психофизиологическая диагнос-тика личности- Киев, 1988.

Біленчук П. Д., Гель А. П. Основи криміналістичної тактики.- Вінниця, 2001.

Коновалова В, Е. Правовая психология.-Х.: 1990.

Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения.- К.: 1993.

Шепитько В. Ю. Теоретические проблемьі систематизации тактических приемов в криминалистике.-Х.: 1995.