Криміналістична характеристика умисних убивств

Досудове слідство кримінальних справ про умисні вбивства, передбачені ч. 1 ст. 115 КК України, практичні працівники називають ще розслідуванням "простих" убивств. Основною причиною такого бачення проблеми є те, що кваліфікація вчиненого можлива за відсутності як обтяжуючих (ч.

но-правових класифікацій, підставами яких є елементи суб'єктивної сторони (форма вини, мотиви, мета), обставини, які передували вбивству, поведінка потерпілого (убивство в стані афекту, при перевищенні необхідної оборони), широко використовуються прийоми криміналістичної класифікації.

За способом вчинення вбивства можуть бути диференційовані залежно від того, підготовлені вони чи ні. Статистичні дані свідчать про те, що багато злочинців не готуються до вчинених убивств, умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і, як правило, відразу ж реалізується. Але підготування до вбивства може являти собою складну систему заходів, до складу яких входить розробка плану вбивства, підбір співучасників і підшукування знарядь злочину, спостереження за потерпілим, вибір умов, зручних для здійснення замислу, заманювання потерпілого в місце, вибране для вбивства. В інших ситуаціях відшукується місце, зручне для реалізації злочинного наміру і вибраного способу злочину. Зокрема, при вчиненні вбивств, поєднаних із зґвалтуванням, злочинці очікують жертву переважно в безлюдному місці чи за відсутності людей.

Дії, спрямовані безпосередньо на позбавлення життя потерпілого, і являють один з елементів способу вбивства. В основному вони диференціюються залежно від використовуваних при цьому відповідних засобів і знарядь.

Для методики розслідування велике значення має класифікація убивств залежно від способу приховання потерпілого. У тих випадках, коли дії, що спрямовані на приховання потерпілого, були завчасно передбачені розробленим планом заінтересованих суб'єктів, реалізовувалися за взаємним зв'язком з підготовчими операціями і прийомами позбавлення життя, їх необхідно розглядати як елементи способу вчинення убивства. Заходи з приховання вбивства, що не охоплюються способом його вчинення, застосовуються насамперед для приховання необережних, імпульсивних убивств, а також учинених у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту).

До числа заходів з приховання умисного вбивства необхідно віднести дії й прийоми з попередження матеріальних слідів убивства на місці, а також на знаряддях злочину, трупі, його одязі, взутті та на тілі вбивці, його одязі й взутті. Особи, які вчинили умисне вбивство, як правило, роблять спробу все приховати. З цією метою

255

вони застосовують різні прийоми, щоб пояснити причини зникнення потерпілого. Особи, які вчинили умисне вбивство родичів, в окремих випадках користуються наявністю відповідного зв'язку з потерпілим. Так, ухиляючись від відповідальності, такі особи можуть приховувати істинний характер подій, вигадуючи різні приватні версії, під які з метою введення в оману суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності, влаштовують різні удавання на зразок театралізованих сцен. У процесі маскування умисних убивств заінтересовані в цьому особи створюють обставини, які вказують на смерть, нещасний випадок, самогубство потерпілого. Система маскувальних дій може бути надто складною, заплутаною. Вона охоплює запобігання, а також знищення слідів злочину, його обстановки, речових доказів, інших обставин, які мають суттєве значення, оскільки гальмують швидке і повне розкриття умисного вбивства.

Щоб умисно протиправно заподіяти смерть іншій людині, заінтересовані в цьому особи вишукують такі способи, які, на перший погляд, не залишають слідів.

Система зв'язків злочинця з потерпілим

за місцем

родинні

проживання І роботи | проведення часу | відбування покарання в УВП

Систему зв'язків злочинця з потерпілим можна класифікувати за ознаками часу або форми вияву. Такі зв'язки в часі можуть бути тривалими або короткотривалими. За формою вияву зв'язки злочинця з потерпілим бувають таємними, прихованими і відкритими. Важливим елементом криміналістичної характеристики умис-

них убивств є дані про особу потерпілого. Вік, стать, професія, спосіб життя потерпілого суттєво впливають на відтворення його зв'язків зі злочинцем. Багато що залежить від віктимної ситуації (життєвої обстановки, що склалася) і віктивності потерпілого - підвищеного ступеня небезпеки стати жертвою злочину в силу виконуваних функцій чи притаманних особі якостей. Особи, які вчиняють умисні вбивства, як правило, характеризуються агресивністю, зневагою до інших людей. За ставленням злочинця до вчиненого ним злочину можна виділити такі чотири види психологічних особливостей:

байдуже ставлення злочинця до можливо трагічних наслідків насилля;

життєва ситуація може бути вирішена тільки шляхом убивства;

убивство іншої людини допустиме;

ніяке ставлення злочинця до умисного протиправного запо діяння смерті іншій людині.