Карні злочини

які епізодично або випадково використовують терористичні методи: захоплення заручників при погрозі арешту і т. п. Така злочинність як правило не може бути кваліфікована як терористичний акт.

Після розпаду Радянського Союзу на його теренах склався цілий комплекс передумов напруженості соціального, національного, ідеологічного, психологічного, міжконфесійного характеру.

Своєрідним полігоном для підготовки членів терористичних організацій убивць на замовлення стала й довготривала війна в Асрганістані. Своєю жорстокістю та усвідомленням неможливості переможного її завершення, іншими негативними чинниками вона надломила психіку тисяч наших співвітчизників, розлютила і виробила звичку в конфліктних ситуаціях вдаватися до брутальної сили з застосуванням зброї.

Слово «терор» від латинського слова (Іеггог), яке означає страх, жах. Аналогічне значення мають англійське слово Іеггог та французьке Іеггеиг. Тероризм (франц. іеггогізте) визначається як здійснення терору, діяльність і тактика терористів.

У сучасній літературі існує понад сто визначень поняття «тероризм». Але всі дослідники одностайні в думці, що тероризм становить собою специфічну форму насильства, яке спрямоване проти невинних людей.

Відомий дослідник тероризму Б. Дженкінс (США) вважає, що «погроза застосування насильства, індивідуальні акти насильства чи компанія насильства, які породжують відчуття страху, можуть бути визначені як тероризм». Насильство із застосуванням зброї, не обмежене географічними рамками і ніякими нормами, без чіткої лінії фронту, скритність у підготовці операцій, їх

521

несистематичний характер - все це дало підставу Б.

Англійський дослідник П. Уілкінс, пише, що «терор кардинально відрізняється від інших видів насильства не просто жорстокістю, а й вищим ступенем аморальності, нерозбірливості в засобах і некерованістю».

За своїми основними характеристиками тероризм у країнах, які утворилися на території колишнього Радянського Союзу, подібний до загальновідомого тероризму в усіх його проявах. Про це свідчить нещодавній вибух на центральному ринку Владикавказа. Вибуховий „пристрій терористи розмістили в овочевих рядах, де завжди багатолюдне. Його потужність, за оцінкою спеціалістів, була еквівалентна 7 кг тротилу. Постраждало понад 200 чоловік, 62 з них загинуло. У нашому суспільстві відбуваються такі негативні явища та процеси, які створюють реальну загрозу вибуху тероризму в нашій державі: глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку «середнього класу», зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур, корумпованість державного апарату, організована злочинність, великомасштабний незаконний обіг зброї, девальвація моральних та духовних цінностей.1

Лише у 1995 р. на території України зареєстровано майже 240 кримінальних проявів терористичного спрямування, 164 з яких вчинено шляхом вибуху, 55 -обстрілами з гранатометів, автоматів та іншої зброї, захоплено 11 заручників, вчинено посягання на 14 депутатів усіх рівнів та 8 працівників правоохоронних органів. Внаслідок цих акцій загинуло понад 70 осіб, зруйновано або пошкоджено близько 170 різних будівель і 70 автомобілів. У злочинців вилучено десятки одиниць вогнепальної зброї та набоїв до неї, вибухових пристроїв тощо.

Статистичні дані свідчать, що в Україні все більш загрозливого характеру набуває тенденція вчинення злочинів терористичної спрямованості з використанням саморобних вибухових пристроїв.

Істотну і реальну загрозу міжнародній стабільності та безпеці становить сьогодні проблема незаконної торгівлі усіма видами озброєнь та військової техніки, боєприпасами, вибуховими речовинами, технологіями оборонного та подвійного застосування, окремими видами сировини, матеріалами, що використовуються при розробці або виробництві озброєння, військової та спеці-

1 Див.: Піпкан В. А. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм / Право України, 2000 р.- № 3 (ст. 77-80).

522

альної техніки, експорт та імпорт яких підлягає контролю згідно з міжнародними угодами.

Міжнародний досвід свідчить, що зниження активності терористичної діяльності можливе лише за умови протидії з боку держави скоординованими зусиллями спеціально сформованих сил.

Боротьба з проявами тероризму в нашій державі виступає одним із найбільш пріоритетних завдань, вирішення яких неможливе без термінового створення державно-правової системи запобігання та боротьби з тероризмом.

З цією метою, з урахуванням досвіду боротьби з тероризмом в інших країнах, слід продовжувати роботу, спрямовану на удосконалення чинного законодавства, передбачити посилення відповідальності за найбільш небезпечні злочини, вчиненні з метою тиску на державні органи та громадськість.

Проведення внутрішніх заходів необхідно поєднувати з багатостороннім міжнародним співробітництвом, всіляко сприяти розвитку взаємодії правоохоронних та інших державних органів України з відповідними організаціями та правоохоронним органами зарубіжних країн у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та незаконним наркообігом тощо.

За наявності понад десяти міжнародних конвенцій з проблем боротьби з тероризмом, зокрема Європейської конвенції по боротьбі з тероризмом (1977 р.), Римської конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988 р.), Міжнародної конвенції про боротьбу з захопленням заручників (1979 р.) та інших, які приймалися у різні часи та з різними, подекуди із протилежними, підходами й оцінками щодо одних і тих же подій, ускладнюється порядок їх застосування, унеможливлюється забезпечення відповідної організації взаємодії між державами-учасницями ліквідації терористичних конфліктів.

Українські вчені, які досліджують дану проблему (Ємельянов В., Глушков В., Кондратьев Я., Ліпкан В.

1 Ємельянов В. Об'єкт тероризму: його ознаки / Право України, 1999 р., № 11; Ємельянов В. Уточнити деякі склади злочинів терористичної спрямованості / Право України, 2000 р., № 5; Ємельянов В, Щодо кримінальнс-правового визначення тероризму / Право України, 1999 р., №8; Кондратьєв Я. Ю., Глушков В. О. Боротьба з тероризмом на сучасному етапі / Науковий Вісник НАВСУ, 1996 р., № 1; Ліпкан В. А Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм / Право України, 2000 р., № 3; Ліпкан В. А. Правові та організаційні аспекти боротьби з тероризмом в Україні / Науковий Вісник НАВСУ, 1998 р., № 3; Ліпкан В. А. Тероризм як фактор загрози національній безпеці України / Науковий Вісник НАВСУ, 1999 р., № 3; Ліпкан В. А. Щодо поняття тероризму / Право України, 2000 р., № 7; Жаринов К. В., Тарас А. Е. Терроризм й террористьі: исторический справочник/ Минск-Харвест, 1999.

523

Міжнародний досвід боротьби з тероризмом свідчить про надзвичайну важливість створення механізму реалізації положень конвенції з боку органів, які виконують поліцейські функції:

1) Визначення їх прав і обов'язків;

2) Налагодження взаємодії органів, які виконують поліцейські функції у боротьбі з тероризмом по лінії Інтерполу та Європолу;

3) Координація дій між державами, особливо між правоохоронними структурами, які здійснюють боротьбу з тероризмом;

4) Врегулювання правової сторони взаємодії, наприклад, шляхом підписання Міжнародної конвенції з широкого кола питань, зокрема щодо обміну інформацією, спільних практичних дій на кордонах, відстеження місць знаходження та пересування осіб, схильних до вчинення терористичних актів, контролю за обігом зброї, вибухових речовин тощо.