Розв'язання (вирішення) конфлікту

Вирішення конфліктів може бути:

повним

а) на об'єктивному рівні, за рахунок перетворення об'єктивної конфліктної ситуації;

б) на суб'єктивному рівні, за рахунок кардинальної зміни образів конфліктної ситуації;

частковим

а) на об'єктивному рівні, за рахунок перетворення об'єктивної конфліктної ситуації у напрямі створення незацікавленості у конфліктних діях;

б) на суб'єктивному рівні, за рахунок обмеженої, але достатньої для тимчасового припинення суперечки зміни образів конфліктної ситуації.

Найімовірнішими версіями закінчення юридичних конфліктів М.

припинення конфлікту внаслідок взаємного примирення сторін або його тимчасове призупинення з можливістю поновлення;

скасування конфлікту шляхом його симетричного розв'язання ("виграш — виграш" або "програш — програш");

закінчення конфлікту, але за асиметричною формулою розв'язання ("виграш — програш");

переростання конфлікту в інше протиборство;

поступове загасання конфлікту.

Юридичні конфлікти можуть закінчитися за будь-яким із цих сценаріїв шляхом насильства, роз'єднання чи примирення.

Насильство застосовують тоді, коли протилежна сторона значно слабша. Це дає змогу швидко завершити боротьбу. Але стратегічно силове розв'язання конфлікту, за винятком дій державних органів чи міжнародних організацій, спрямованих на відновлення справедливості, правопорядку та миру, є малоефективним. Практика свідчить, що насильство застосовується у багатьох юридичних (передусім кримінальних) конфліктах. Особливо небезпечне застосування насильства у варіанті "терор — антитерор", у міжнародних і міжнаціональних конфліктах.

Роз 'єднання сторін означає, що конфлікт припинено шляхом розриву відносин між конфліктуючими сторонами (скасування угоди, розлучення подружжя тощо).

Примирення — це свідоме мирне завершення конфлікту, яке досягається шляхом переговорів між обома протилежними сторонами за

можливої участі третьої сторони (наприклад, у міжнародних, політи- ко-правових, трудових конфліктах) [50, с. 166-167].

Можлива й інша динаміка перебігу юридичних конфліктів.

У багатьох випадках насильство й примус супроводжують юридичний конфлікт упродовж всього його розвитку. Так, у кримінальному конфлікті можуть застосовуватися оперативні заходи щодо розшуку злочинця, примусове його затримання, обрання запобіжних заходів (взяття під варту, підписка про невиїзд та ін.), здійснення інших примусових слідчих дій (обшук, виїмка тощо). Засіб покарання, який призначає суд, також є засобом державного примусу. Отже, юридичні конфлікти — це вельми загострена форма боротьби сторін, хоча ця боротьба й відбувається у межах закону.

Розгляд і вирішення юридичного конфлікту не дає гарантій щодо його остаточного розв'язання. Юридична оболонка може приховувати численні зародки різноманітного незбігання поглядів, суперечностей, протиріч та ін. Тому й трапляються поновлення та продовження судового розгляду справ, спостерігаються багаторічні міжнародні спори політичного та юридичного характеру. За всім цим в різних умовах та з різними аргументами — те саме протистояння сторін, несумісність їхніх інтересів [131, с. 75-77].