Основними питаннями, з допомогою яких вимірюють рейтинг популярності (вибору) є:

1. Якби Президентські (парламентські) тощо вибори проводились сьогодні, то за кого з висунутих кандидатів (партій) Ви віддали б свій голос? (Інтерв’юер. Передайте картку № респонденту з списком кандидатів (партій) і запишіть № відповіді).

Щоб впевнитись, якою мірою цей рейтинг є усталеним, додатково задають ще питання:

2. Наскільки Ви впевнені, що голосуватимете за цього кандидата (партію)?

1 – абсолютно впевнений;

2 – загалом впевнений, але можу ще й передумати;

3 – зовсім не впевнений;

4 – важко сказати (не зачитувати).

Часто окрім позитивного рейтингу, тобто тієї частини електорату, яка збирається підтримувати певного кандидата, полстери намагаються виявити і негативний рейтинг – тобто частку виборців, яка ні при яких умовах не збирається голосувати за даного кандидата.

3. А за кого з вказаних на картці кандидатів (партій) Ви нізащо не будете голосувати? (Інтерв’юер. Передайте картку респонденту і запишіть всі його відповіді).

Виявлення негативного рейтингу кандидатів більш доцільно на президентських виборах чи мажоритарних виборах кандидатів при застосуванні двох-турової системи абсолютної більшості, коли кандидату потрібно для перемоги набрати абсолютну більшість (50%) чи близьку до абсолютної більшості кількість голосів. Якщо негативний рейтинг кандидата значно вищий за 50% (що буває не так і часто), то він фактично не має навіть потенційних шансів на перемогу. При парламентських виборах по пропорційній системі негативний рейтинг не має принципового значення, адже в певної ідеологізованої партії він може бути вищим за 50%, але це не заважатиме набрати їй 20-25% голосів і перемогти на виборах. В цьому випадку негативний рейтинг відіграє скоріше допоміжну роль - для визначення цільових груп виборців, де є найбільші потенційні резерви для зростання рейтингу вибору певної партії.

Якщо позитивний рейтинг вибору і негативний рейтинг кандидата (партії) дають змогу виявити крайні групи виборців по своєму ставленню до певного кандидата чи партії, то середина електорального поля теж може бути диференційована з допомогою додаткових запитань.

Так ті, хто вже визначився щодо кандидатів, можуть бути диференційовані з допомогою запитання про другі преференції щодо кандидатів.

4. Якщо кандидат, за якого Ви збираєтесь голосувати зніме свою кандидатуру, то кому в цьому випадку Ви віддасте свій голос? (Інтерв’юер. Передайте картку № респонденту зі списком кандидатів (партій) і запишіть № відповіді).

Таке запитання дає змогу не тільки виявити, яка частка голосів при двох-туровому голосуванні чи створенні передвиборчої коаліції перейде певному кандидату і хто виграє від того, що кандидат Х зніме свою кандидатуру, але й з ким із кандидатів чи партій йде боротьба «вашого» кандидата за близький електорат. А, отже, ослаблення позицій в ході виборів кого з кандидатів (партій) найбільше додасть голосів «вашій» партії (кандидату).

Тих же, хто не визначився за кого голосуватиме, але можливо братиме участь в голосуванні можна диференціювати з допомогою запитання:

5. Якщо Ви ще остаточно не визначились за кого з кандидатів (партій) будете голосувати, то кому з названих політиків (партій) Ви симпатизуєте найбільше? (Інтерв’юер. Відповідають тільки ті, хто ще не визначився в питанні 1, інші переходять до питання 6).

Це запитання для мінімізації частки невизначених щодо кандидатів було запропоновано співробітником Інституту Дж. Геллапа в США ще у 1960 р. Як відзначали В. Матусевич та В. Оссовський, які в Україні це запитання використовували в 1991 р.: «відповіді на питання «Коли б вибори Президента відбувались сьогодні, за якого б кандидата Ви б голосували?» дали можливість визначити тих кандидатів, чиї переваги вже сформувались. Для тих же, хто не визначився, було передбачене інше запитання: «Якщо Ви остаточно не вирішили, за кого будете голосувати, то відзначте, будь ласка, до кого з кандидатів у Президенти Ви схиляєтесь більше?» Завдяки цьому питанню кількість тих, хто не визначився, вдалось скоротити вдвічі: з 15,6 до 6,9%».

Звичайно, що ця методика може використовуватись і на парламентських виборах, в опитуваннях як в мажоритарних виборчих округах, так і при голосуванні за партії та блоки.

Застосування ж цієї методики в сучасних умовах показує, що хоча вона і не вирішує всіх проблем невизначених виборців, однак дозволяє її суттєво зменшити. Так в загальнонаціональному опитуванні незалежної фірми «Ukrainian sociology serves» в лютому-березні 1999 р., ще до початку виборчої кампанії, за допомогою питання частка невизначених щодо кандидатів скоротилась з 20,6% від тих, хто збирався голосувати, до 12,2%, тобто майже вдвічі.

Окрім того в опитуваннях на президентських виборах та мажоритарних виборах за системою абсолютної більшості використовують також так звані рейтинги ІІ туру. Тобто за двох-турової системи голосування (якщо жоден з кандидатів не має шансів на те, щоб відразу набрати 50% + 1 голос) потрібно знати як проголосують виборці, коли їм доведеться вибирати кандидата тільки з двох претендентів. Для цього існують такі запитання:

6. Може так трапитись, що для обрання Президента (депутата) знадобиться ІІ тур голосування. Якщо до ІІ туру президентських виборів вийдуть кандидат Х і кандидат Y, то кому Ви віддасте свій голос? (відповіді не зачитувати):

1 – кандидату Х;

2 – кандидату Y;

3 – жодному з них;

4 – важко сказати;

5 – у ІІ турі голосування участі не братиму.

7. А якщо до ІІ туру голосування вийдуть кандидат Х і кандидат Z, то за кого Ви проголосуєте?

1 – кандидата Х;

2 – кандидата Z;

3 – за жодного з них;

4 – важко сказати;

5 – у ІІ турі голосування участі не братиму.

І таких пар можна визначати стільки, скільки вірогідних кандидатів мають хоча б мінімальні шанси на вихід до ІІ туру голосування. Така методика дозволяє виявити шанси певних кандидатів не тільки на вихід у ІІ тур голосування, але й на загальну перемогу на виборах при різних парах кандидатів, які пройдуть у ІІ тур, визначати фактори, що впливають на шанси кандидатів у ІІ турі та знати, які суперники будуть у ІІ турі для «нашого» кандидата найбільш небезпечні, а які найменш небезпечні.

З допомогою запропонованої методики рейтингових опитувань можна виділити такі групи виборців, за своїм ставленням до певного кандидата в Президенти (депутати, мери тощо):

1. Стійкий електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «кандидат Х», а в питанні 2 альтернативи – 1 і 2 (абсолютно впевнений та в основному впевнений).

2. Неусталений електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «кандидат Х», а в питанні 2 альтернативи – 3 і 4 (зовсім не впевнений та важко сказати).

3. Потенційний електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативу «важко сказати», а в питанні 5 альтернативу «кандидат Х».

4. Можливий електорат кандидата Х – тобто ті виборці, які в питанні 1 обрали альтернативи кандидатів а, в, с тощо, а в питанні 4 обрали альтернативу «кандидат Х», а також обрали альтернативу «кандидат Х» в питанні 6, 7.

5. Альтернативний електорат кандидата Х – тобто, ті виборці, які в питанні 3 обрали альтернативу «кандидат Х».

6. Нейтральний електорат кандидата Х – всі інші виборці, які збираються взяти участь в голосуванні, але не належать до жодної з виділених категорій. Його можна розділити на дві підкатегорії.

6.1. Нейтральний електорат кандидата Х, який вже визначився, що голосуватиме за інших кандидатів і не належить до категорії 4.

6.2. Нейтральний електорат кандидата Х, який ще не визначився за кого голосуватиме.

Таку типологію «електорального поля» потрібно провести не тільки у відношенні «свого» кандидата, але і його супротивників.

Така типологія електорального поля основних кандидатів дає змогу на основі рейтингових опитувань виявити їх шанси на перемогу на виборах та динаміку цих шансів на основі повторних чи «хвильових» рейтингових опитувань. Однак навіть вона не є власне прогнозом результатів голосування, адже при будь-якій типології в рейтингових опитуваннях електорату все одно залишається значна частка невизначених виборців, неусталених виборців та нейтральних щодо всіх кандидатів, а в прогнозі результатів виборів потрібно враховувати поведінку всіх потенційних виборців. А це потребує застосування різних прогнозних методів та моделей.