ХРАМ ЯК ЦЕНТР РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ

Слово «храм» шумерською і аккадською мовами означає «будинок». Подібно до житла людини храм був житлом божества, яке потребувало догляду, впорядкування, обслуговуючого персоналу.

Храми будували в кожному номі і присвячували головному богу- покровителю міста. їх зводили завжди на одному і тому самому місці, так що все більш пізні споруди включали і попередні.

У Месопотамії склався певний тип культової споруди - зіккурат. Найбільш відомий зіккурат - храм Мардука у Вавилоні, знаменита Вавілонська башта Біблії. Можливо, тут йдеться про конкретний зік­курат Мардука, описаний Геродотом. Він являв собою величезну семи­поверхову споруду, висота якої сягала 90 метрів. На верхньому поверсі знаходилася статуя Мардука, яка важила понад 23 тонни і була з чистого золота. Тут було вміщено й золоті ліжко та стіл для Мардука.

До центрального храму з двох сторін вели сходи. Сам храм складався з трьох частин: у центрі був відкритий дворик, в глибині якого знаходилося зображення божества, а також вівтар - стіл для жертвопринесень. По обох сторонах двору розміщувалися бічні прибудови. У великих храмах царям або їх предкам будували особливі священні споруди-каплиці.

У загальних рисах повсякденне життя в храмах протікало приблизно так само, як у більшості приватних будинків. Жерці, подібно до слуг, подавали боїу їжу, прибирали кімнату, готували ліжко і т.п. Годування божества було найважливішим щоденним храмовим ритуалом. При цьому статуя божества сприймалася не як символ, а як саме божество. Храм знаходився в місті, серед інших будинків, і тому божество в храмі здавалося близьким і доступним, залученим до справ людей.

4.6.