ЗВЕЛИЧЕННЯ ВАВИЛОНУ. БОГ МАРДУК

З піднесенням Вавилону панівне становище зайняв Мардук - бог-покровитель цього міста, що злився з Енлілем. Мардук став вважатися покровителем усієї держави і царської влади.

Виняткове становище зайняв і Шамаш (шумерський Уту), який був не тільки богом сонця, а й наставником людей, їх захисником і водночас непідкупним суддею.

Існував також міф про смерть і воскресіння Мардука.

В його храмі у Вавилоні пишно відзначалося новорічне свято акіту. Відомі описи тільки чотирьох з одинадцяти днів цього свята. Жерці читали повний текст поеми «Енума еліш», в якій Мардук грав головну роль, проводилися очисні ритуали за обрядові порушення, а також обряд приниження царя перед богом. Останній полягав у тому, що впродовж кількох днів царя не допускали в храм. Коли, нарешті, він туди приходив, верховний жрець відбирав від нього всі атрибути царської влади. Босий і майже роздягнений, цар поставав перед божеством. Верховний жрець давав йому ляпас і тягав за вуха, а цар, впавши ниць перед богом, запевняв, що не допускав ніяких відхилень від ритуалів, не нехтував своїми царськими обов’язками і не ображав підданих.

З Vili по VII ст. до н.е. влада в Межиріччі належить Ассирійській імперії. Завойовники не принесли з собою принципово нової релігії, а, навпаки, запозичили богів у підкорених народів. Винятків було небагато, передусім сам племінний бог ассирійців Ассур ( Ашур). Його культ стає державним, Ашур вважається покровителем царя. Серед народу він мав особливий вплив.

Вавилон відзначався високою культурою, і завойовники багато чому вчились у підкорених, а не навпаки. Ассирійські божества в Месопотамії були дуже скоро забуті, як тільки завершилось правління Ассирії.

4.5.