<<
>>

14.4.1. Єрусалимський Храм

На відміну від деяких інших релігій, де храмів багато, в іудаїзмі Храм тільки один, бо жертвоприношення здійснювались тільки тут. Здавалось би, цьому суперечить те, що говорять про Перший, Другий і Третій Храми.

Але подібне протиріччя легко вирішується. Всі три Храми (два давно зруйновані, а один ще не побудований) - ніби три версії одного і того самого невидимого містичного Храму, де Божес­твенна Присутність існує із неможливою в інших місцях повнотою.

Перший Храм був збудований царем Соломоном і знищений через 400 років, в 586 р. до н.е., військом вавилонського царя Навухо­доносора.

Протягом 400 років ізраїльтяни користувались скинією (від грецьк. - курінь, намет) - місцем перебування Бога поміж ними. Але коли народ захотів мати храм, годі той дав Давидові свій план будови Храму. Це видно в книгах І Хроніки, 28:19; Вихід 25:9.

Замість скинії, що супроводжувала ізраїльський народ у його подорожах, Давид створив нову, більш багато оздоблену, а в май­бутньому збирався побудувати постійний Храм, який своєю красою перевершив би «кедровий дім, в якому він жив сам». Але Бог не дозволив йому цього зробити, тому що Давид був воїном і пролив багато крові (І Хроніки, 22:8). Бог допомагав Давидові в його війнах, але, здається, Бог не бажав, щоб воїн побудував Храм для Нього. Завойовані Давидом народи могли бути озлоблені на Бога ізраїльтян, а Бог хотів через Свій народ, Ізраїль, навернути до Себе всі інші народи.

Намір Давида побудувати в Єрусалимі постійний Храм Ягве судилося виконати його сину Соломону. Не маючи ніяких зовнішніх загроз і володіючи величезним багатством, як наслідок успадкування заощаджень свого батька, Соломон наважився вже на самому початку свого царювання виконати головний заповіт Давида якраз про по­будову Храму Богу Всевишньому. Засобів для будівництва у Соломона було достатньо. Давид залишив Соломону, як говориться в І Хроніки, 22:14 і 29:4, сто тисяч талантів золота і мільйон талантів срібла.

Іудейські перекази потім перейняли багато перебільшених уявлень стосовно Храму Соломонового. Але навіть якщо дотримува­тись найбільш достовірних свідчень, то вони доведуть нам, що хоча Храм був невеликих розмірів, він все ж таки являв певного мірою чудо для свого століття.

Місцем будівництва була вибрана гора Моріа. Вона вважалась священною, оскільки, за переказами, була якраз тією горою, на якій Авраам мав намір принести Ісака в жертву, де приносили жертву Каїн і Авель, де був створений Адам і де приніс він свою першу жертву. Вона була розташована на північний схід від гори Сіон. Протягом останнього часу гора ця отримала ще більше значення завдяки видінню Давидом ангела, який якраз із цієї гори простягнув свій нищівний меч над Єрусалимом під час розповсюдження виразки. Жертовник, поставлений Давидом на згадку визволення Єрусалиму від виразки, вказував саме на місце майбутнього Храму, який інакше міг би бути побудований на горі Елеонській.

Все святилище з його двома передніми мало бути зроблене у вигляді великого квадрата, який, як можна судити із слів Єзеке'іля, повинен був мати по п’ятсот кроків у довжину і в ширину. Ці двори були утворені великими стінами, які збереглись до нашого часу. Найбільш рання з них, якраз та, що знаходиться зі східного боку, була, безсумнівно, Соломоновим витвором, хоча багато добудов були зроблені іншими наступними царями.

У будівництві Храму Соломонові допомагав Хірам. Крім робітників, він прислав Соломону велику кількість золота, кедрового і ялинового дерева. Фінікійські робітники привозили дерево з Лівану до моря і на великих плотах переправляли його до того місця, де його приймали робітники Соломона.

Після семи років безперервних робіт будівництво Храму завер­шили. Що стосується зовнішнього характеру архітектури Храму, то навряд чи можна мати сумнів, що він (за винятком, звичайно, основного плану, що відповідав побудові скинії) був фінікійський. Характерними особливостями як у палацах Соломона, так і в Храмі були складені з величезних каменів стіни, покриті кедром, а також золотом.

Вражала простота обрисів, масивність структури будівлі, кімнати кубічного типу, кедрові бачки і верхні поверхи з легкого дерев’яного матеріалу. За взірець при побудові Храму взяли скинію, всі частини якої були збільшені в два рази, беручи лікоть за 45 см. Отже, Храм був 27,5 м завдовжки, 9 м завширшки і 14 м заввишки. Храм єдиного Бога міг вміщати в своїх стінах тільки одне святилище, яке вважалося найважливішою частиною.

За біблійним переказом, Храм, побудований Ягве Соломоном, мав 60 ліктів у довжину, 20 ліктів у ширину і ЗО ліктів у висоту. Всередині він (як і скинія) був розділений на дві нерівні частини. Передня, святилище, займала 2/3 всієї довжини, 40 ліктів, або 18 м; решта третина - Святая Святих, утворюючи квадрат у 20 ліктів (9 м) по стороні. Перед східним фасадом Храму був влаштований притвор довжиною в 20 ліктів, тобто на всю ширину Храму, і 10 ліктів глибиною. Висота притвору - 120 ліктів - була непропорційною до решти частин.

Навколо Храму були збудовані ходи в три яруси різної ширини: нижній у 5, середній у 6, а верхній - у 7 ліктів. Ці ходи вели до покоїв, які з’єднувались між собою дверима. Оскільки «дебер» мав висоту тільки 20 ліктів, тобто був на 10 ліктів нижчий за святилище, то над стелею або на його даху могли бути розміщені покої(10 ліктів висоти) або вежі, які могли мати будь-яке призначення.

На верхні яруси піднімалися крутими сходами з південного боку Храму. Світло в святилище потрапляло через вікна, які були прорізані у верхній частині приміщення, що виступало над боковими прибудовами. Вони були зроблені тут з вузькими просвітами, тобто з хрестоподібними решітками: «зробив він для храму прозорі вікна, широкі знадвору і вузькі всередині».

Про товщину стіни конкретних свідчень нема. Дах Храму був настелений кедровими дошками, такими ж дошками були обкладені стіни всередині Храму. Підлога була покрита кипарисовими дошками, а весь Храм всередині був оздоблений чистим золотом.

Святая Святих була вся із чистого золота, на що пішла величезна його кількість.

Як і в скинії, вона являла собою правильний куб і була в постійному мороці - свіїло і не було потрібне для цієї частини Храму, оскільки у Святая Святих першосвященик заходив тільки раз на рік. З іншого боку, в святилищі, де щоденно приносилось куріння на золотому столі і де священики по черзі повинні були запалювати і гасити світильники, класти і забирати хліби, вікна були необхідні.

У Святая Святих знаходився ковчег, затінений двома херувимами. Посередині, біля завіси, знаходився золотий жертовник для кадіння. На північній і південній сторонах знаходилось по п’ять золотих свічників.

Храм був оточений двома дворами: «внутрішнім двором» і «великим двором», їхній розмір нам не відомий. Заходити на територію Храму треба було в одні з багатьох воріт, що згадуються в книзі Параліпомемнон. З однієї сторони храмової площі був невеличкий парк, там росли маслини, пальми, кедри і кипариси, які пізніше стали предметом зловживання для ідолопоклоніння. Палати зібрання в цьому дворі були побудовані пізніше. На самому зовнішньому дворі не було ніяких постійних побудов, але вранці і ввечері вони були переповнені богомольцями і левитами. Для того, щоб пройти з зовнішнього двору в двір, який пророк Єремія називає «верхнім двором» і який звичайно відомий під назвою «двору священиків», треба було піднятися кількома сходинками вгору в загорожу. Тут стояв великий мідний жертовник, який можна було побачити і з зовнішнього двору. Така побудова була для того, щоб народ, який стояв на внутрішньому дворі, міг бачити порядок щоденних і святкових богослужінь і жертвоприношень, які здійснювали за нього сини Аарона. Жертовник - це велика споруда розмірами 9 кв. м і 3,5 м висотою, покрита міддю і наповнена всередині землею і камінням. Це каміння забороняли скріплювати між собою залізом, юму що, як говорить Талмуд, залізо має здатність скорочувати життя, а жертовник повинен його продовжувати. Є припущення, що жертовник стояв саме на тому місці, де Авраам хотів принести в жертву Ісаака. Це місце тепер називається «Скелею купола», на якій стоїть теперішня магометанська мечеть.

На південно- східній стороні стояв великий умивальник для постійних обмивань священиків. Його ще називали мідним морем. Цей умивальник був 5 м у діаметрі, 2,5 м глибини і стояв на 12 мідних волах. Крім цього умивальника, там ще було 10 менших умивальниць для умивання жертвоприношень. Ці умивальниці стояли по 5 на північній і на південній сторонах Храму.

До будівлі храму було залучено тридцять тисяч ізраїльтян і сто п’ятдесят тисяч ханаанеян. Храм Соломона проіснував 400 років: з 970 до 589 до н.е. Пізніше Зоровавель відбудував Храм після повернення з неволі. Наступний Храм проіснував 500 років: з 520 до н.е. до 20 н.е. Найпрекраснішим і найбагатшим був Храм Соломона. Він був збудований із мармуру і золота, але зруйнований римлянами в 70 році.

Освячення Храму Зоровавеля відбувалося в святковій обстановці: в жертву Ягве було принесено 100 волів, 200 овець, 400 ягнят і 12 козлів. Спорудження Храму в Єрусалимі не тільки дозволило приносити жертви у відповідності з культовим порядком, а й сприяло посиленню ролі священиків, передусім псршосвящеників, які за відсутності царя мали велику політичну владу.

<< | >>
Источник: Ларіонова В.К.. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я.Третяк,2010.-388 с.. 2010

Еще по теме 14.4.1. Єрусалимський Храм:

  1. КАПИТОЛИЙСКИЙ ХРАМ
  2. ХРАМ ЯК ЦЕНТР РЕЛІГІЙНОГО ЖИТТЯ
  3. ХРАМ
  4. Храм и город
  5. АНТОВЫЙ ХРАМ
  6. ГЕРАЙОН (храм Геры)
  7. СОФИЙ ХРАМ в Константинополе
  8. Какая дорога ведет в храм?
  9. Образ, Храм и Город: Раскопки участка Казанского собора на Красной площади в Москве
  10. ИКТИН
  11. АЛЬБАНСКАЯ ГОРА
  12. ДИДИМЕЙОН
  13. ПЕРИПТЕР
  14. ФИЛЫ
  15. МИХР, Мгер
  16. ОЛИМПИЯ
  17. ТЕСЕЙОН