2. Зовнішньоекономічний договір (конт-ракт)

За визначенням, даним у ст. 1 Закону Укра-їни «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України. Форма зовнішньоекономічного дого-вору (контракту) визначається правом місця його укладання. Місце укладання договору (контракту) визначається відповідно до законів України. Так само і форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладання, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Зазначимо, що найбільш поширеним у міжнародній практиці є контракт купівлі-продажу, предметом якого є майно. Згідно з цим контрактом продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується взяти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Укладання зовнішньоеко-номічних договорів купівлі-продажу, права і обов’язки продавця і покупця, які виникають із таких договорів, регулюються також Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р.

Оскільки зовнішньоекономічний договір (контракт) це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, тому і укладання договору складається принаймні з двох стадій: 1) пропозиції однієї сторони укласти договір; 2) прийняття пропозиції другою стороною.

Отже, детальніше зупинимося на цих стадіях. Пропозиція укласти договір називається офертою, а сторона, яка її зробила, називається оферентом. Прийняття пропозиції чи згода укласти договір називається акцептом, а сторона, яка прийняла пропозицію, називається акцептантом. Пропозиція про укладання договору визнається офертою, якщо вона достатньо визначена і виявляє намір оферента бути зв’язаним у випадку акцепта. Оферта вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначений товар і прямо чи непрямо встановлюються кількість і ціна або передбачається порядок їх визначення. Пропозиція адресована невизначеному колу осіб, розглядається тільки як запрошення робити зустрічні оферти, якщо інше прямо не вказано особою, яка зробила пропозицію. У зв’язку з цим розрізняють два види оферти: тверда і вільна.

Згода покупця з умовами оферти підтверджується твердою контрофертою, де зазначаються її умови.

Оферта набуває сили, коли вона отримана тією стороною, якій вона направлена. Доки договір не укладений, оферта може бути відізвана оферентом, якщо повідомлення про відзив було отримано адресатом оферти до відправлення їм акцепту. Заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає згоду з офертою, є акцептом. Акцепт оферти набуває сили, коли вказана згода отримана оферентом. Акцепт не має сили, якщо оферент не отримує вказаної згоди у встановлений ним строк, а якщо строк не встановлений, то протягом нормально необхідного для цього часу, враховуючи обставини угоди, в тому числі швидкість використовуваних оферентом засобів зв’язку.

Усна оферта повинна бути акцептована негайно, якщо із обставин не витікає інше.

Відповідь на оферту, яка має служити акцептом, проте містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти і являє собою зустрічну оферту.

Продавець зобов’язаний поставити товар, передати належні документи і передати право власності відповідно до вимог договору. Продавець повинен поставити товар, який відповідає умовам договору. Покупець повинен оглянути товар або забезпечити його огляд у такий короткий строк, який практично можливий за даних обставин.

Крім того, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В міжнарод-ній торгівлі вирізняють два основні види операцій купівлі-продажу: експорт та імпорт товарів.

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), ма-ють бути здатними до укладання договору (контракту) відпові-дно до наведеного вище Закону та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Суб’єкти зовніш-ньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоеко-номічного договору (контракту) мають право вико-ристовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодились про інше щодо викладення умов договору, і така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним через недодержання форми згідно з чинним законодавством України, належать:

1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

1.2. Преамбула.

1.3.

1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

1.5. Базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

1.7. Умови платежів.

1.8. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг).

1.9. Упаковка та маркування.

1.10. Форс-мажорні обставини.

1.11. Санкції та рекламації.

1.12. Арбітраж.

1.13. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін в договорі (контракті) можуть визначатись додаткові умови.

Порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється відповідно до Наказу Міністерства економіки України від 29.06.2000 р. № 136 з урахуванням Наказу № 207 Міністерства економіки України від 11.07.2002 р. «Про затвердження Переліку товарів, експорт яких здійснюється за умови реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів)».

Відповідальність за достовірність інфор-мації, наведеної у документах, поданих для реєстрації, несе керівник суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України або фізична особа, яка є таким суб’єктом.

Документи на реєстрацію контрактів подаються до Міністерства економіки в установлений час (графік) і приймаються у спеціально ви-значеному приміщенні міністерства фахівцями управління не-тарифного регулювання та контрактного обліку. Датою подання документів на реєстрацію контрактів уважається день реєстрації заяви в Міністерстві економіки України, що підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації. Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) є картка реєстрації-обліку контракту, установ-леної форми.

У разі виявлення під час розгляду контракту підстав для відмови в реєстрації заявнику направляється лист з обґрунтуванням мотивів відмови в реєстрації контракту. Заяв-ник має право доопрацювати документи згідно з вимогами цього наказу. В цьому разі термін розгляду документів переривається на строк до внесення заявником доопрацьованих документів.

Оригінали зовнішньоекономічного договору (контракту) та договорів повертаються після розгляду матеріалів суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності України, який подавав їх на реєстрацію.

Картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту) у двох примірниках (один надається у митний орган, другий — заявнику) та оригінал договору (контракту) видаються заявникові при пред’явленні ним документа, що засвідчує особу, та доручення на їх отримання.

Засвідчена копія картки реєстрації-обліку надається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України в Торгово-промислову палату України або в регіональну Торгово-промислову палату для отримання сертифіката про походження товару.

Картка ре-єстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту) дійсна для митного оформлення експортної продукції протягом 12 місяців з дати її оформлення.

Заявник має право оскар-жити відмову в реєстрації контракту в порядку, встановленому законодавством України.

Детальніше зупинимося на загальній характеристиці Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС).

Правила ІНКОТЕРМС відомі у світі і широко впроваджу-ються у міжнародній торгівлі.

Указом Президента України від 04.10.1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» з метою однакового тлумачення коме-рційних термінів суб’єктами підприємницької діяльності Украї-ни під час укладання договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, встановлено, що при укладанні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономіч-них договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосо-вуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термі-нів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 р. Суб’єктам підприємницької діяльності України під час укладан-ня договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (кон-трактів), необхідно забезпечувати додержання Правил IНКОТЕРМС.

Таким чином, суб’єкти підприємницької дія-льності — резиденти України можуть застосовувати посилання в зовнішньоекономічних контрактах, які ними укладаються, на правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.

Посилання на ІНКОТЕРМС-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов’язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується пи-таннями, пов’язаними з правами та обов’язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом «товари» розуміють «матеріальні речі», а «нематеріальні товари», такі як комп’ютерне програмне забез-печення, виключаються).

Інкотермс поширюються виклю-чно на відносини між продавцями та покупцями в рамках дого-вору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

У той час як експортерам і імпор-терам необхідно враховувати практичні зв’язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди, де вимагається не лише договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування, — ІНКО-ТЕРМС стосуються тільки одного з цих договорів, а саме дого-вору купівлі-продажу. Проте домовленість сторін про застосу-вання певного терміна ІНКОТЕРМС обов’язково має значення й для інших договорів.

В ІНКОТЕРМС-2000 терміни для по-легшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті, — починаючи з терміна, за яким продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця («E»-термін — Ex Works); далі йде друга група, в рамках якої продавець зобов’язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем («F»-терміни — FCA, FAS і FOB); далі «C»-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не беручи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, «D»-терміни, за яких продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).