§ 2. Метод господарського права
Метод правового регулювання — це сукупність способів регулятивного впливу норм права на поведінку суб'єктів правовідносин.
У концепції господарського права до цього часу вирізняли три методи регулювання: метод обов'язкового припису, метод автономних рішень (метол узгодження) та метод рекомендацій.
Найважливіше значення в умовах планової економіки мав метод обов'язкових приписів. З переходом до ринкової економіки і розвитком підприємництва, зазначає В. В. Лаптев1, основним у господарському праві стає метод автономних рішень (метод узгодження). Підприємець сам вирішує питання своєї діяльності або узгоджує свої дії з контрагентами на договірних засадах.Розкриваючи сутність трьох наведених методів, В. С. Щербина додає, що концептуально методи господарського права будуються на дпох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язу-вальному («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному сто-сується органів державного управління економікою2.
В. С. Мартем'янов з цього приводу зазначав, що метод, який застосовується в господарському праві, характеризується складним поєднанням двох способів впливу на поведінку суб'єктів, шо і дало привід стверджувати, що в господарському праві існує не один, а кілька методів правового регулювання. Однак, на його думку, це дві взаємопов'язані сторони єдиного методу, шо пояснюється складною тканиною господарських відносин, у регулюванні яких частки обов'язкового і автономного можуть бути різними3.
1 Лаптев В. В. Хозяйственное право - прано предпринимательской деятельности // Государство и право. - 1993. - Nt I.
1 Щербина В, С. Господарське право України. - К., 1999. - С. 33.
1 Мартемьмнов В. С. ХозяПстьеннос право. - М , 1994. -XI.- С.
10-12.При реалізації директивних актів застосовуються обов'язкові приписи (наприклад, приписи антимонопольних органів). Однак внаслідок переходу до переважно економічних методів регулювання відносин у сфері економіки владні приписи в ряді випадків трансформуються в диспозитивні чи рекомендаційні або реалізуються на основі договору. З іншого боку, навіть застосування владних велінь допускає оспорювання некомпетентного припису (наприклад, за ст. 74 ГК України в разі видання державним органом чи органом місцевого самоврядуванням акта, який було визнано судом неконституційним або недійсним і внаслідок виконання якого державному підприємству завдано збитки, вони підлягають відшкодуванню зазначеними органами).
Слушною, на наш погляд, є думка проте, що господарські відносини між суб'єктами господарювання характеризує їх взаємодія. Проте наказ про виконання будь-яких господарських завдань — це теж господарське відношення, але своєрідне, таке, що його і відношенням не назвеш. При цьому в одного з суб'єктів практично зникають риси суб'єкта господарювання. З організатора-ініціатора він перетворюється на ор-ганізатора-виконавця, а тому відношення «наказ — виконання — це вже не зовсім відношення між суб'єктами господарювання, яких ми вважаємо все ж таки ініціаторами»1.
Завваживши, шо деякі правники навіть думки не допускають про те, що можуть якось сполучатися метол обов'язкових приписів і метод автономних рішень, автори підручника «Хозяйственное право» твердять, що з філософської точки зору зазначені методи дійсно є протилежностями, антиноміями. Однак у філософській науці ше в гегелівські часи була поставлена проблема «зняття» суперечностей. Тоді ж з'явилась ідея про те, що розв'язати їх можна за допомогою залучення «серединного», чи «третього», елемента, який має якості, які знімають суперечності.
У нашому випадку (при виявленні сутності методу господарського права) вельми корисна роль «третього» елемента може бути відведена поняттю «суспільний господарський порядок», під яким слід розуміти заведений у суспільстві спосіб матеріального виробництва, заснований на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах та звичаях, схвалених законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів і створює партнерські і добропорядні взаємовідносини в господарюванні2.
Можливо, це занадто узагальнений чинник, здатний інтегрувати всі інші методи господарського права, але йому належить важлива роль у регламентації господарської діяльності в умовах змішаної економіки, якій притаманне поєднання публічно-правового і приватно-правового регулювання господарських відносин.
1 Осипов Ю. М. Опыт философии хозяйствования. - М., 1990.-С. 140-141. 1 Хозяйственное право: Учебник / Под редакцией В. К. Мамутова. - К., 2002. -С. 30-31.
10
Еще по теме § 2. Метод господарського права:
- 1.3. Методи господарського права
- 1. Предмет і метод господарського процесуального права.
- 1. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права)
- 3. Методи правового регулювання господарських відносин
- Історія розвитку та загальна характеристика галузі. Суб'єкти торгового (господарського) права: правовий статус комерсантів та інших торговельних агентів; інші види суб'єктів торгового (господарського) права зарубіжних країн. Умови здійснення підприємницької діяльності.
- Предмет, об'єкти та методи господарського контролю.
- § 3. Система господарського права
- 1.4. Система господарського права
- 1. Господарське право як галузь права
- 4. Джерела господарського процесуального права.
- 1.1. Предмет господарського права
- § 4. Форми господарського права
- 28. Права господарського суду при прийнятті рішення.
- 88. Господарсько-договірні зобов'язання. Загальні умови укладання господарських договорів
- 1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
- 25. Сторони в господарському процесі, їх права і обов’язки.
- § 1. Господарські відносини — предмет господарського права
- § 4. Роль господарського суду в реалізації господарсько-правової відповідальності