Реструктуризація в системі антикризового фінансового управління

Планом проведення санації можуть бути передбачені заходи щодо удосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищенню якості менеджменту, ліквідації непродуктивних виробничих структур.

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства- боржника.

2. Санація зі зміною організаційно-правової форми і юридичного статусу підприємства, що належить санації (реструктуризація).

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом» визначає реструктуризацію підприємства як здійснення органі-

заційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних мір, спрямованих на реорганізацію підприємства. Таким може бути його розподіл з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, яка не піддається санації, якщо це передбачено планом санації. Це міри можуть бути спрямовані на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що буде сприяти фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоздатної продукції, підвищенню ефективності виробництва і задоволенню вимог кредиторів.

У залежності від характеру застосовуваних заходів розрізняють такі форми реструктуризації:

1) реорганізація;

2) реструктуризація без ознак реорганізації;

3) реструктуризація активів;

4) фінансова реструктуризація;

5) корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реорганізація здійснюється в наступних формах:

- злиття, при якому права й обов’язки передаються підприємствами, що зливаються, новій юридичній особі;

- приєднання (поглинання), при якому права й обов'язки підприємства, що приєднується, цілком переходять до підприємства, що приєднує;

- поділ припускає утворення двох і більш нових підприємств, до яких переходять права й обов’язки поділюваного підприємства відповідно до розподільчого балансу і передатного акта;

- виділення окремих структурних підрозділів з утворенням на їх базі нових юридичних осіб;

- виділення окремих структурних підрозділів для подальшої приватизації.

- перетворення акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю чи виробничий кооператив.

Для проведення перерахованих форм реорганізації підприємство-боржник повинне знайти санатора, що забезпечує фінансову частину бізнес-проекту, чи, що міг би погасити або взяти на себе погашення заборгованості. При цьому са- натор приймає на себе не тільки зобов'язання сплати заборгованості, але і контроль над боржником, що утрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття із санатором.

Санатор може виявити бажання брати участь у реорганізації по наступним причинам:

- якщо у випадку реорганізації виявляється ефект синергізму. Наприклад, вартість підприємства буде перевищувати сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації;

- може утворитися після реорганізації ефект масштабу виробництва, що приводить до зниження собівартості продукції, виграшу в ціновій конкуренції;

- поглинаюче підприємство одержує доступ до додаткових джерел ресурсів (сировина, матеріали, унікальні технології, нематеріальні ресурси);

- активи здобуваються по низькій ринковій вартості, що знижує загальну вартість капіталу.

За формою злиття (поглинання) можуть бути трьох типів: горизонтальні, вертикальні і конгломеративні. При горизонтальному злитті поєднуються фірми, що виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги. Тут найбільшою мірою виявляється ефект масштабу, але і підвищується рівень монополізації. Тому злиття такого типу здійснюються за узгодженням з Антимонопольним комітетом України. Вертикальне злиття — це злиття підприємства з постачальниками ресурсів чи споживачами продукції. Вертикальні злиття в незначному ступені впливають на рівень конкуренції. При конгломеративному злитті для підприємства - санатора не має значення тип бізнесу підприємства-боржника.

Якщо поєднуються кілька підприємств, що знаходяться в стані кризи з фінансово стійким підприємством, то всі майнові права й обов'язки кожного з них переходять до знову утвореного підприємства.

Між злиттям і приєднанням існує різниця. У першому випадку всі майнові права й обов'язки декількох юридичних осіб концентруються на балансі підприємства, що створюється, а в другому — на балансі підприємства, що уже функціонує на момент ухвалення рішення про приєднання.

Реорганізація поглинанням полягає в придбанні корпоративних прав фінансово-неспроможного підприємства підприємством - санатором. Поглинене підприємство може зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством санатора, або може стати його структурним підрозділом, утративши при цьому юридичний статус. Майнові права і зобов'язання боржника переходять до правонаступника.

Розукрупнення підприємства здійснюється у формі розподілу чи виділення. Наприклад, підприємство-боржник має у своєму складі прибуткові і збиткові структурні підрозділи (наприклад, дочірні підприємства). Тоді виділяються санаційно здатні підрозділи, і здійснюється їх фінансове оздоровлення. Якщо підприємство-боржник є державним, то найкращим способом санації може виявитися приватизація всього підприємства чи окремих його частин. Структурні підрозділи, що не підлягають санації, залишаються в організаційній структурі підприємства, що передбачається оголосити банкрутом.

Підприємство-боржник може мати високий рівень диверсифікованості виробництва. Тоді кожен санатор (інвестор) може вкласти засоби в ту сферу, що його найбільше залучає, не обтяжуючи себе при цьому непрофільними виробничими структурами. Такий варіант санації може погіршити фінансове положення боржника, тому що кожен інвестор - санатор буде зацікавлень в одержанні максимального прибутку від експлуатації підрозділу, у який вкладені кошти і майно. У той же час непрофільні виробництва можуть бути такими, які забезпечують діяльність усього підприємства-боржника.

Головна мета такого типу реорганізації полягає у виявленні санаційно здатних виробничих підрозділів (виробництв) для проведення їх фінансового оздоровлення й оформлення як самостійних юридичних осіб.

При реорганізації розподілом юридична особа припиняє свою діяльність, а на його базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у виді самостійних юридичних осіб. Кожне знову утворене підприємство по розподільчому акті (балансу) одержує у відповідній частці майнові права й обов'язки (активи і пасиви) реорганізованого підприємства.

У випадку перетворення відбувається зміна форми власності чи організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства з передачею всіх майнових прав і обов'язків колишнього підприємства новому підприємству.

У випадку злиття складається передатний баланс, а розподільчий — у випадку розподілу чи виділення.

Відповідно до російського законодавства реструктуризація без ознак реорганізації може бути здійснена юридичною особою шляхом створення нових юридичних осіб (без процедури виділення) для виконання визначеної функції. Крім створення нової юридичної особи реструктуризація може здійснюватися шляхом придбання діючого «чужого» підприємства, що легко перепрофілюється під потреби підприємства покупця. Реструктуризація здійснюється складніше, ніж реорганізація. Так при створенні нової юридичної особи можна помилитися в оцінці його ефективності. При придбанні можлива протидія конкурентів-покупців, висока вартість покупки [1, с.238-240].

У закордонній літературі [33, с.624-628] розглядаються три основних способи поглинання іншої компанії: злиття чи консолідація, поглинання шляхом придбання контрольного пакета акцій, поглинання шляхом придбання активів компанії.

Злиття припускає повне поглинання однієї компанії іншої.

Другий спосіб поглинання полягає у викупі контрольного пакета акцій в обмін на гроші чи цінні папери. Пропозиція про викуп може бути звернена до менеджерів компанії, що поглинається, акціонерів чи опублікована в печатці.

Придбання активів іншої компанії рівносильне її покупці. Об'єкт поглинання в цьому випадку продовжує існувати, як юридична особа доти, поки самі акціонери не вирішать припинити існування такий копанні.

Кілька прикладів, що ілюструють ефективність санації, реорганізації і реструктуризації, опублікованих в Українській інвестиційній газеті від 10 червня 2003 року.

Наприклад, санація Лисичанського нафтопереробного заводу відбувалася за наступною схемою. Найбільшим акціонером підприємства є компанія «ΊΉΚ- Україна», що для задоволення вимог кредиторів запропонувала все нафтопереробне устаткування заводу внести в статутний фонд знову створеної Лисичанської нафтової інвестиційної компанії. Лисичанський НПЗ одержав 30,54% акцій нової структури, що повинний продати на фондовому ринку, а отриману суму направити на сплату боргів.

У Росії успішно апробований інший спосіб виведення з кризи великих підприємств. Вважається, що виділення нової структури зі складу підприємства нерідко є лише способом позбутися від претензій кредиторів, але поліпшенню роботи менеджменту не сприяє. Тому вигідніше не розділяти бізнес, а реконструювати виробництво, складаючи докладний бізнес-план поліпшення якості продукції, зрозумілий для інвестора. Практика показала, що банки в цьому випадку кредитують навіть хронічних боржників.