Соціальні потреби людини та суспільства

Відомо, що задоволення потреб є метою діяльності людини та суспільства. Важливість дослідження потреб у соціальній сфері зумовлена тим, що вони є основою вчинків. Соціальні потреби людини різноманітні за своєю природою і пов'язані з різними сферами суспільної діяльності.

Згідно з класифікацією потреб людини, вони поділяються на біологічні і соціальні. Біологічні потреби характеризують більшою мірою фізіологічні потреби людей, соціальні виникають тільки за умов існування суспільства. Соціальні потреби створюються на базі головних особливостей суспільства, що кардинально відрізняють його від природи, праці і мислення.

Через те, що людина є не лише біологічною істотою, але і суб'єктом соціального та суспільного життя, більшість її потреб породжені тим, що вона живе в оточенні людей, спілкується з іншими людьми. На відміну від фізичних соціальні потреби не надаються природою, не закладаються від народження, а отримуються в ході становлення людини як особистості й розвитку її громадських зв'язків.

До соціальних потреб відносяться: потреби в соціальних зв'язках, спілкуванні, необхідність участі в громадській діяльності, потреби в любові, дружбі, турботі про інших і увазі до себе, потреба у самовираженні, прагнення до забезпечення соціальних прав. Соціальні потреби такого типу задовольняються або нормами і правилами, прийнятими в суспільстві, національному, професійному, віковому середовищі, або статутними правилами громадських організацій, або державним законодавством.

Соціальні потреби є зокрема бажанням людей подобатися іншим і задовольняти потребу в самовираженні на робочому місці. Реалізація цих потреб відбувається через входження у формальні і неформальні робочі групи, шляхом співпраці з іншими працівниками та активної участі 75

в різноманітній спільній діяльності. Якщо для людини така потреба пріоритетна, вона сприймає роботу як належність до колективу та можливість встановити дружні стосунки з колегами через різні форми партнерства, створення умов для спілкування на роботі [16, с.

Потреби в соціальних зв'язках - це велика кількість потреб людини, пов'язана із місцем у соціальному середовищі, що включає сім'ю, друзів, колег, які виникають в результаті потреби у спілкуванні з іншими людьми, у прагненні зайняти певне соціальне положення та ін. Шляхом взаємодії та спілкування індивід відчуває себе часткою великого колективу, частиною суспільства.

Потреба в пошані - це потреба або бажання людини обійняти найбільш престижну посаду або отримати роботу у відомій компанії.

З позиції теорії добробуту потреба в пошані не завжди раціональна, тому що людина згодна отримувати менший дохід заради обіймання хоча і нижче оплачуваної, але більш престижної посади. Однак доцільно зазначити, що така потреба у більшості випадків виникає у керівників або творчих людей, чиї базові потреби задоволені.

Потреба в самовираженні - це найвища потреба індивіда, яка відображає прагнення до самореалізації в певній сфері та отримання влади над іншими людьми з метою досягнення кінцевих результатів діяльності та реалізації свого творчого потенціалу [17, с. 89-94].

У зв'язку з тим, що у суспільстві об'єктивно діє закон підвищення потреб, процес виробництва товарів та надання послуг завжди ініціює і нові потреби.

Потреби найтіснішим чином пов'язані зі способом життя і рівнем життя. Якість життя є не стільки об'єктивним показником рівня соціально- економічного добробуту суспільства, скільки суб'єктивною оцінкою людьми особливостей зміни умов життєдіяльності і способів їх взаємодії з навколишнім соціоприродним світом.

По-перше, коло потреб характеризує життя людей з позицій їх бажань, спрямувань, інтересів. Адже потреби можуть бути і піднесеними, і низинними, і раціональними, і ірраціональними, і шкідливими. По-друге, рівень життя - це передусім рівень задоволення потреб людини та суспільства. Таким чином, необхідно розрізняти реальні і нормативні потреби.

Реальна потреба - це запит конкретних людей або груп людей на отримання певної кількості благ і послуг. Наприклад, якщо людина бажає мати два костюми і чотири пари взуття, то це і є його реальна потреба.

Нормативна потреба характеризує нормативний рівень задово­лення цієї реальної потреби, є нормою споживання, встановленою на основі аналізу, розрахунку, досвіду, обліку можливостей. Наприклад, вчені економісти можуть встановити, що людина нормально забезпечена одягом і взуттям, якщо він має три костюми і три пари взуття, оновлюючи костюми раз в три роки, а взуття щорічно.

Велику різноманітність потреб необхідно структурувати, виділивши види потреб. Передусім слід розрізняти особисті (індивідуальні), сімейні, колективні (групові), громадські (державні) потреби. Кожен з цих видів характеризується наявністю суб'єкта потреб, людей, від імені яких така потреба виходить, чиї інтереси вона відбиває.

Залежно від термінів виникнення (задоволення) розрізняють поточні і перспективні, короткострокові і довгострокові потреби.

У міру важливості виділяють первинні (наполегливі, життєві) і другорядні (побічні) потреби. Розглянемо дещо детальніше і конкре­тизуємо окремі види соціальних потреб.

Особисті потреби поширюються на живлення, одяг, взуття, житло, предмети домашнього вжитку, побутові послуги, духовні, куль­турні цінності, освіту, охорону здоров'я, працю і відпочинок, інформацію, комунікації, захист прав. Особисті потреби поділяються на насичувані і ненасичувані або важко насичувані. Цілком зрозуміло, що потреба в живленні насичувана, потреба в одязі - менш насичувана, потреба в багатстві - ще менш насичувана. Потреба в охороні здоров'я, наприклад, не має чітко вираженої межі, оскільки повинна задовольнятися протягом усього життя людини в разі необхідності.

Сімейні потреби - це сукупність потреб усіх членів сім'ї, які за видами і структурою близькі до особистих, але у сім'ї виникають додат­кові потреби, обумовлені сімейним життям. Зростає додаткова потреба в житлі, предметах господарського вжитку, доводиться поєднувати різнорідні потреби чоловіка і дружини, з'являється потреба в засобах догляду за дітьми. В той же час завдяки спільному господарюванню загальна потреба сім'ї може бути менше суми особистих потреб її членів, адже низка предметів побуту використовується спільно.

Потреби соціальних груп - це загальна потреба людей, що об'єдналися за спільними інтересами.

Інший вид колективних потреб - потреби виробничих колективів. Окрім потреб працівника як людини, в колективі виникають загальні соціальні потреби. Виникає необхідність в колегіальному розгляді єдиних проблем, невиробничому спілкуванні, подоланні міжособових конфліктів, наданні окремих послуг на колективній основі, створенні необхідних умов праці і відпочинку.

У цілому, формування соціальних груп, держави, суспільства приводить до виникнення громадських (суспільних) потреб.

Громадські потреби частково представлені у вигляді державних, національних, територіальних, релігійних, історичних. До них відносяться: потреби в безпеці, охороні громадського порядку, правовому захисті, збереженні національної культури і національних традицій, охороні пам'ятників, відновленні довкілля, залученні до цінностей світової цивілізації, запобіганні соціальним конфліктам, підтримці миру. До громадських слід віднести і потреби в охороні материнства і дитинства, соціальній підтримці інвалідів і престарілих.

Більш широка класифікація до громадських зараховує потреби усього народу, усієї нації, усіх людей в культурі, освіті, здоров'ї, фізичній культурі і спорті, праці і відпочинку [17, с. 102-105].

Однією зі складних проблем теорії і практики соціальних потреб залишається необхідність раціонального поєднання рівнів задоволення особистих, сімейних, колективних, громадських потреб, які багато в чому суперечливі. Реалізація такого роду проектів дозволить відкрити новий перспективний підхід щодо оцінки ефективності заходів, що проводяться для поліпшення соціального добробуту населення.

5.2.