Поняття соціальних умов життєдіяльності населення

Пріоритетні показники оцінки добробуту населення включають: умови життєдіяльності населення, рівень споживання, забезпечення зайнятості та свободи людини.

Соціальні та природні умови життєдіяльності населення передусім є основою створення ступеня відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам, або якості життя населення.

Соціальні умови життєдіяльності населення є сукупністю показників, які характеризують розселення, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлі, транспорту, зв'язку і системи комунікацій, культури обслуговування, а також формують рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Слід зазначити ґрунтовне дослідження соціальних умов жит­тєдіяльності населення відомого російського економіста і фахівця в області теорії вимірювання якості життя С. Айвазяна, який виділяє п'ять базових компонентів, що створюють середовище і систему забезпечення життєдіяльності населення:

1. Якість населення, що інтегрує в собі такі його властивості як очікувана тривалість життя, рівень освіти, кваліфікація, народжуваність і смертність, шлюбність тощо.

2. Добробут населення, який вміщує основні показники рівня життя та відображає ступінь задоволення його матеріальних і духовних потреб (реальні доходи, їх диференціація, рівень споживання благ і послуг, рівень охорони здоров'я, культури тощо).

3. Соціальна безпека (або якість соціальної сфери), що від об­ражає рівень умов праці, соціального захисту, фізичної і майнової безпеки члена суспільства, криміногенності і соціально-політичного здоров'я суспільства.

4. Якість навколишнього середовища, що акумулює дані про забруднення повітряного простору, ґрунтів і води.

5. Природнокліматичні умови, що характеризуються складом і обсягами природно-сировинних ресурсів, кліматом, частотою і специ­фікою форс-мажорних ситуацій [1, с.

Доцільно розглянути вплив природних умов на життєдіяльність населення. По-перше, населення через господарську діяльність впливає на стан природного середовища та водночас і саме воно зазнає впливу екоситуації, що склалася. Найбільш безпосередньо населення впливає на природне середовище в населених пунктах - місцях його життєдіяльності (виробничої і соціальної).

По-друге, населення - це суспільний організм, який складається із сукупності людей, об'єднаних в межах територій за рахунок суспільного виробництва та споживання, тому населення тісно взаємодіє з навколишнім середовищем. Населення пов'язане з економікою через трудові ресурси та їх використання, а з природою - через господарське використання природних ресурсів, природні умови життя і діяльності людей.

По-третє, населення є одним з головних елементів географічної системи, її центральний компонент, по відношенню до якого може оцінюватися екологічний потенціал інтегративних геосистем. Для екологічної оцінки бажані також показники демографічного тиску (навантаження), який створюється всім населенням, що проживає на певній території.

Демографічне навантаження - це відношення густоти населення у даному адміністративному районі до густоти населення в цілому по Україні. Цей та інші показники використано для визначення техногенного навантаження на природне середовище, оскільки вплив населення відчутний при його густоті більше 200 осіб/км².

На сьогодні дуже висока і надзвичайно висока концентрація населення спостерігається в центрі промислових регіонів України, особливо в Донбасі, і становить понад 400 осіб/км². У його структурі значно переважає міське населення, сільського населення більше в західних областях України.

Загальновідомо, що на високоурбанізованих територіях склалася складна екоситуація. Забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання тощо є прямим наслідком індустріалізації і пов'язаних з нею форм науково-технічного прогресу; концентрація промислових підприємств на обмеженій території, висока густота населення, міграційні процеси - наслідком урбанізації як форми розселення.

З метою визначення суб'єктивного емоційного комфорту у суспільстві індивіда українськими вченими Є.

Поряд із цим показником не менш важливими є показники соціального забезпечення та рівня споживання населення.

Рівень соціального забезпечення встановлюється показниками, які характеризують: тривалість робочого дня; забезпеченість житлом; забезпеченість роботою; рівень розвитку освіти, охорони здоров'я, культури, спорту тощо; рівень транспортного обслуговування.

Структура споживання населення визначається складом його споживчих витрат, які вивчаються за матеріалами вибіркового обсте­ження умов життя домогосподарств.

Споживчі витрати - це витрати домогосподарств на продукти харчування, алкогольні та тютюнові вироби, непродовольчі товари, а також на особисті послуги. В статистиці споживання населенням матеріальних благ і послуг розрізняють: виробниче споживання та невиробниче споживання.

Особисте споживання - це використання людиною виробленого продукту для забезпечення та розвитку його життєдіяльності.

До основних показників споживання населенням матеріальних благ та послуг відносять: забезпеченість населення житловою площею, м²; забезпеченість предметами довгострокового і короткострокового корис­тування; споживання продуктів харчування на душу населення.

Кінцеве споживання - вартість товарів і послуг, використаних домашніми господарствами для задоволення поточних потреб, а також органами державного управління і некомерційними організаціями, котрі обслуговують домашні господарства у процесі їх поточної діяльності.

Одним з найважливіших показників життєвого рівня населення є рівень середньодушового споживання q. Його розраховують як частку від ділення фонду споживання Q на середньорічну чисельність населення N. Динаміку рівня середньодушового споживання обчислюють у натуральному та вартісному вираженні.

Рівень споживання диференціюється по регіонах, соціальних групах населення, всередині останніх - по групах з різним рівнем середньодушового доходу в сім'ї. Використовуючи ці групування, можна визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах та розподілу населення по вибраній ознаці групування.

При аналізі споживання використовують також територіальні індекси, які характеризують співвідношення соціально-економічних явищ у просторі (по економічних районах, областях, містах тощо).

Хронічні втрати місць роботи працездатними членами сімей, а саме безробіття, є проблемою, яка в Україні в останні кризові роки безпе­рервно поширюється, і авжеж не сприяє оздоровленню економіки та зростанню добробуту суспільства. Добробут українських домогоспо- дарств поступово знижується, до того ж великі податки на доходи, нажаль, також зростають, зокрема спостерігається тенденція до

збільшення платежів та зборів, найбільш вразливе для громадян підвищення тарифів на комунальні послуги.

До негативних наслідків та руйнуючого впливу на добробут сімей призводить рівень інфляції, який без компенсаційних заходів з боку держави набуває хронічного характеру для національної економіки України. Передусім, поточна соціальна політика українського уряду має спрямувати ресурси на реальне стримання деструктивних інфляційних процесів, довготривалу стабілізацію курсу національної грошової одиниці, мінімізацію рівня безробіття та своєчасний розрахунок з боргами за виплатами зарплати та всіх видів соціальних платежів.

5.3.