ЗЛОВЖИВАННЯ ДОМІНУЮЧИМ СТАНОВИШЕМ

Ст.86 стосується поведінки підприємств, що домінують на ринку, а саме зловживання становищем. Кожна справа за ст.86 завжди складається з двох компонентів. По-перше, докази домінування підприємства на ринку; по-друге, докази зло-

1              Регламент 418/85 (ЄС), OJ 1985 L 53/5.

2              Регламент 417/85 (ЄС), OJ 1985 L 53/1.

3              Регламент 2349/84 (ЄС), 01 1984 L 219/15, зі змінами у OJ 1985 L

113/34.

4              Регламент 556/89 (ЄС), OJ 1989 L 61/1.

5              Регламент 4087/88 (ЄС), OJ 1988 L 359/46.

6              Регламент 4056/86 (ЄС), OJ 1986 L 378/14.

7              Регламент 2672/88 (ЄС), OJ 1988 L 239/13.

8              Регламент 2671/88 (ЄС), O.J 1988 L 239/9.

9              Регламент 2673/88 (ЄС), OJ 1988 L 239/17.

10              Справа Т-51/89, Tetrapak Rausing SA [1990] ECR II—309.

215

вживання таким становищем. Разом з тим необхідно чітко усвідомлювати, що явне домінування на ринку не є само по собі чимось незаконним. Ст.86 забороняє зловживання ринковою владою, а не сам факт її існування.

У ст.86 записано: "Будь-яке зловживання з боку одного або декількох підприємств домінуючою позицією на спільному ринку або на істотній його частині буде заборонене як несумісне з цілями спільного ринку, оскільки воно може негативно впливати на торгівлю між державами-членами. Таке зловживання може полягати:

а)              у прямому або непрямому нав'язуванні несправед

ливих цін закупівлі чи продажу або інших несправедливих

умов торгівлі;

б)              в обмеженні виробництва, ринків або технічного роз

витку на шкоду споживачів;

в)              у застосуванні різних підходів до рівноцінних операцій

з іншими торговими партнерами, і створенні таким чином

невигідних конкурентних умов;

г)              у тому, щоб ставити укладання контрактів у залежність

від прийняття іншою стороною додаткових зобов'язань, які, за

своїм характером або згідно торговельних звичаїв, стосуються

предмета таких контрактів".

У загальних рисах домінування означає, що компанія визволяється від пут конкуренції.

Коли домінування стає реальним фактом, володар такого привілейованого статусу має визначати свою корпоративну поведінку у світлі нових орієнтирів. Менеджери не повинні слідкувати за  поведінкою  і  вимогами  конкурентів,  поста-

216

чальників або споживачів і адекватно виробляти власну комерційну поведінку. Коли знижується вплив конкурентної дисципліни, може зменшуватися прагнення до нововведень, до затрат та зниження цін, зникають стимули до покращення якості товарів та послуг. Тобто домінуюча компанія буде збирати врожай там, де вона не сіяла. Більше того, її поведінка може призвести до диспропорції на ринку. Переваги домінуючої компанії упродовж нетривалого терміну можуть привести до знищення новачків; випадкові агресивні дії можуть знеохочувати потенційних новачків; прибутки, отримані в одному секторі, можуть перекидатися для субсидіювання іншого сектора, в якому ця компанія не є домінуючою. Таким чином створюється джерело "легких грошей", до якого інші учасники процесу не мають доступу.

За своєю природою домінування є нечастим явищем, що викликає багато складних правових питань.