Г ромадське здоров’я

Ві дпові дно д о Директиви № 64/221 та Додатку д о неї[87] виключно хвороби або недуги, перелічені в д од аному д о неї списку, можуть виправ овувати ві мову у в’ їз і або ви ачі першого дозволу на перебування.

та недуги, які можуть становити загрозу громадському

3

порядкові та громад ській безпеці”.

Перша група включає хвороби, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ),[88] як такі, що пов’язані із карантином, туберкульоз у активній ста ії або із тен енцією о розвитку, сифіліс, інші інфекційні хвороби або інфекційні паразитичні хвороби, в силу того, що вони є предметом інструкцій, які стосуються охорони зд оров’я громадян д ержави, яка приймає. Це означає, що особам, які хворіють іншими хворобами, не можна відмовити у праві в’їзду та проживання у державі-члені ЄС, посилаючись на загрозу для “громадського здоров’я”. У особливій ситуації перебувають громадяни Співтовариства, інфіковані вірусом ВІЛ або хворі цією хворобою. Ад же у списку немає цієї групи осіб, а це означає, що до того часу, поки хворий на СЩД не належить до однієї з названих категорій хворих, не можна здійснити виключення. Тим не менше, ехто висловлює побажання обмеження свобо и міграції для осіб з ВІЛ/СЩД з огляду на “громадську безпеку та порядок”.

Друга група перелічує хвороби та недуги, які можуть обґрунтувати посилання на громад ський поряд ок та громад ську

безпеку. Рада ЄС зарахувала д о них наркотичну залежність, а також серйозні розумові ві хилення та явні стани психозу, збудження, галюцинації або божевілля. Проте у цьому випад ку й еться, без сумніву, про хвороби та ефекти, виявлені пере виданням першого дозволу на перебування (ст. 4 пар. 2). У випад ку появи хвороби чи недуги після вид ачі першого дозволу не можна виправдати відмови у продовженні дозволу, як і депортації; в’їзд на територію держави означає, що з цього моменту ана особа трактується як грома янин приймаючої д ержави щод о лікування виявлених хвороб.