1. Поляризація суспільно-політичних систем у післявоєнному світі.

Боротьба з нацистсько-фашистською агресією у роки другої світової війни продемонструвала, з одного боку, унікальний приклад результативної співпраці країн з протилежними суспільно-політичними системами, з іншого, дала новий шанс для об'єднання їхніх зусиль у повоєнному світовлашту-ванні.

Друга світова війна призвела, як і перша, до насильницької зміни глобальної геополітичної ситуації у світі, яку юридично зафіксовано було рішеннями Ялтинської та Потсдамської конференцій 1945 року. У результаті перерозподілу зон геоіюлїтичного впливу суттєво змінилася розстановка сил у всіх стратегічно важливих регіонах світу. Найбільших територіальних втрат знову зазнала Німеччина, а також Японія, вони втратили й статус регіональних лідерів. Німеччину до того ж поділено на чотири окупаційні зони, частина її східних земль відійшла до Польщі та СРСР. У Японії відібрали практично всі її володіння у Південно-Східній Азії. Англія і Франція, незважаючи на перемогу у війні, втратили великі зони впливу та колоні)', також позбулися статусу провідних держав і не мали змоги суттєво впливати на хід по-воєнної історії.

На політичну авансцену вийшли дві наддержави - СРСР та США, які по-різному сприймали наслідки другої світової війни, неодинаковий був їхній погляд на перспективи розвитку світової цивілізації.

Економічний потенціал США був вражаючий. Обсяг валового національного продукту зріс з 90,5 млрд. доларів у 1939 році до 211,9 млрд. у 1945, тобто удвічі. Ще 1943 року випуск зброї, військової техніки та бойового спорядження США зрівнявся за своїми масштабами з аналогічним виробництвом Німеччини, Великобританії та Радянського Союзу, разом узятих. 1947 року Сполучені Штати контролювали 59 відсотків світових запасів нафти, виробляли половину машинного парку, 41 відсоток товарів та послуг.

Відповідно до цього кардинально змінилися настанови зовнішньої пол-

10

ітики США. Якщо сформулювати коротко, то відбувся докорінний поворот від досі декларованого ізоляціонізму до інтервенціонізму, тобто політики активної участі в глобальному сві говому регулюванні. Глобалізація зовнішньополітичних пріоритетів США означала відмову від "доктрини Монро" (1823 рік), за якою світ ділився на "американську" та "європейську" сфери, невтручання Штатів у справи європейських держав як відповідь на відмову останніх від прагнення "поширити свою систему" на Північну та Південну Америки.

Після другої світової війни США стали беззастережним лідером усього західного світу. У цих умовах американське керівництво почало ототожнювати свої національні інтереси з глобальними прагненнями всієї капіталістичної системи. Курс на встановлення у світі американської гегемонії дістав назву " Pax Americana" (від латинського - "світ по-американськи"). Сценарій був чіткий і одвертай: перебудова світу за американським проектом та зразком, а підстави очевидні: монополія на ядерну зброю, гегемонія у світовій економіці та культурі ( масована пропаганда "американського способу життя").

Проте шлях Вашингтона до досягнення "глобального лідерства" перепинив не менш могутній у військовому відношенні Радянський Союз, в орбіті якого за домовленістю з партнерами по антигітлерівській колації опинився весь східноєвропейський регіон. Польщі, Угорщині, Румунії, Чехословач-чині, Албанії, Болгарії, Югославії Москва нав'язала так званий соціалістичний шлях розвитку. Жорсткий контроль СРСР у цьому регіоні дав відомі наслідки: за кілька повоєнних років в усіх цих країнах комуністичні та робітничі партії узурпували владу і стали її монополістами.

Східноєвропейську модель розвитку було нав'язано і деяким країнам Азії: Китайській Народній Республіці, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Соціалістичній Республіці В'єтнам, Лаоській Народно-Демократичній Республіці, Народній Республіці Кампучія.

Створення та протистояння двох систем та військово-політичних блоків (НАТО та ОВД) породило таке унікальне історичне явище, як холодна війна, яка стала, по-суті, новим типом світової війни. її основним політичним змістом стало протиборство двох розділених ідеологіями гігантських соціально-політичних систем, яке здійснювалося у контексті науково-технічної революції переважно жорсткими невійськовими засобами. Політична гегемонія двох великих держав в очолюваних ними блоках і усвідомлення неможливості використання ядерної зброї, хоча й дозволили уникнути глобаль-

11

ного воєнного конфлікту, разом з тим зумовили тривале протистояння цих держав практично в усіх кутках планети. Практичним віддзеркаленням холодної війни стали так званий "синдром двох держав" (дві Німеччини, дві Кореї, два Китаї, два В'єтнами), корейська війна 1950-1953 років, в'єтнамська війна, друга берлінська та карибська криза тощо.

Крах Радянського Союзу та ОВД призвели до завершення холодної війни й тотальної трансформації міжнародних відносин. Найбільш глибокі зміни сталися в Євразії, де склалася принципово нова геополітична картина, зумовлена практично незаперечним домінуванням США. В результаті Сполучені Штати опинилися в унікальній ситауції: вони стали першою і насправді єдиною світовою державою.