Законодавча функція Верховної Ради України

Відповідно до конституційно закріплених положень за­конодавча влада здійснюється Верховною Радою України. Стаття 75 Конституції України визначає, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади у державі.

Законодавча функція Верховна Рада України є її пріори­тетною функцією. Разом із тим, Основний Закон України до функцій парламенту відносить також установчу та конт­рольну.

Законодавча функція парламенту, головним чином, поля­гає у прийнятті законів та внесенні до них змін.

Стаття 92 Конституції України регламентує коло питань, які врегульовуються виключно законами України. До них, зокрема, належать: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина; права корінних народів і національних меншин; порядок за­стосування мов; засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та екс­плуатації енергосистем, транспорту і зв’язку; основи соціаль­ного захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитин­ства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних та міграційних процесів; засади утворення і діяльності політичних партій, ін­ших об’єднань громадян, засобів масової інформації; органі­зація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики; територіальний устрій України; судоустрій, судочинство, ста­тус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури; засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; правовий режим державного кордону; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви­чайної екологічної ситуації; організація і порядок проведен­ня виборів і референдумів; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є зло­чинами, адміністративними або дисциплінарними правопо­рушеннями, та відповідальність за них.

Крім того, виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; порядок направлен­ня підрозділів Збройних Сил України до інших держав; поря­док допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; порядок використання і захисту державних символів; державні нагороди; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; дер­жавні свята та ін.

Прийняттю законів безпосередньо передує кропітка зако- нопроектна робота та тривалий законодавчий процес.

Регламентом Верховної Ради України передбачено такі стадії законодавчого процесу:

1) підготовка законопроекту та внесення його до Верхо­вної Ради України;

2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верхов­ної Ради України;

3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю або частково);

4) підписання та оприлюднення закону.

За Конституцією України, що передувала чинному Основ­ному Закону, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належало народним депутатам України, Президії Верховної Ради України, Голові Верховної Ради України, постійним комісіям Верховної Ради України, Президенту Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 29 України, Конституційному Суду України, Кабінету Міністрів України, Верховному Суду України, Генеральному прокуро­ру України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Академії наук України.

Конституція України від 28 червня 1996 року звузила коло суб’єктів законодавчої ініціативи до чотирьох: Прези­дент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України. При цьому Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України.

Варто також зауважити, що проект закону про надан­ня згоди на обов’язковість міжнародних договорів України згідно із Законом України «Про міжнародні договори Укра­їни» уповноважені вносити Президент України або Кабінет Міністрів України.

Порядок внесення і розгляду проектів законів та інших актів регулюється Регламентом Верховної Ради України.

Законопроект, проект іншого акта має бути оформлений відповідно до вимог закону, Регламенту та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстра­цію разом з проектом постанови, яку пропонується Верхо­вній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури допо­відача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою.

Кожен законопроект, проект іншого акта після його ре­єстрації не пізніш як у п’ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або відповідно до розпо­ділу обов’язків Першим заступником, заступником Голови Верховної Ради України в комітет, який відповідно до пред­метів відання комітетів визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту, проекту іншого акта, а також у комітет, до предмета відання якого належать питан­ня бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, комітет, до предмета відання якого нале­жать питання регламенту, для підготовки експертного висно­вку на відповідність оформлення та реєстрації законопроек­ту, проекту іншого акта вимогам закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та в комітет, до предмета відання якого належить оцінка відпо­відності законопроектів міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Кожен законопроект не пізніш як у триденний строк направляється комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, до Кабі­нету Міністрів України для здійснення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини.

Головний комітет не пізніш як у тридцятиденний строк по­передньо розглядає законопроект, проект іншого акта і ухва­лює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради.

Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи розглядають законопроект, проект іншо­го акта і направляють свої висновки до головного комітету.

Законопроекти розглядаються Верховною Радою за про­цедурою кількох читань, яка включає:

1) перше читання — обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийнят­тя його за основу (після першого читання право суб’єкта за­конодавчої ініціативи на законопроект втрачається, з цього часу він належить Верховній Раді України);

2) друге читання — постатейне обговорення і прийняття законопроекту в другому читанні;

3) третє читання — прийняття законопроекту, який по­требує доопрацювання та узгодження, в цілому.

Водночас за рішенням Верховної Ради допускається й остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодек­сів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законо­проект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб’єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів Апарату Верховної Ради.

Усі законопроекти, які були прийняті в першому чи дру­гому читанні, але не були прийняті в цілому до завершення повноважень Верховної Ради, а також закони, повернуті з пропозиціями Президента України, розгляд яких не було завершено прийняттям остаточного рішення щодо них Вер­ховною Радою попереднього скликання, Голова Верховної Ради України попереднього скликання подає новообраній Верховній Раді разом зі звітом про виконану роботу щодо підготовки та розгляду цих питань, а також справи незавер­шених законопроектів. Подібна процедура дозволяє уник­нути повторного розгляду й аналізу вже опрацьованих зако­нопроектів і забезпечує їх розгляд Верховною Радою нового скликання за процедурою підготовки до другого читання.

Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленар­них засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради. Рішення Верховної Ради прий­маються відкритим або таємним голосуванням у порядку, ви­значеному статтями 47-50 Регламенту.

Після прийняття парламентом рішення воно може бути скасованим Верховною Радою до підписання відповідного акта Головою Верховної Ради України. У разі, якщо закони, постанови та інші акти Верховної Ради набрали чинності, вони вже не підлягають скасуванню Верховною Радою, проте можуть бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чинність (стаття 48 Регламенту).

Згідно зі статтею 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Глава держави, у свою чергу, протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беру­чи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропози­ціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути під­писаний та офіційно оприлюднений.

Офіційне оприлюднення законів та інших актів Верхов­ної Ради України відбувається шляхом друкування їх тексту в одному з офіційних видань. До таких видань належать «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Пре­зидента України», газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр». В окремих випадках акти парламенту можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Що стосу­ється оприлюднення актів Верховної Ради в інших друкова­них виданнях, то вони не є офіційними і носять інформацій­ний характер.

1.4.