Структура Верховної Ради України

Верховна Рада України за своєю природою є представ­ницьким органом державної влади, склад якого відповідно до частини першої статті 76 Конституції України становить чотириста п’ятдесят народних депутатів України — грома­дян України, обраних на основі загального, рівного і прямо­го виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Згідно з чинним законодавством народним депутатом України є обраний відповідно до Закону України «Про ви­бори народних депутатів України» від 17.11.2011 р. представ­ник Українського народу у Верховній Раді України і уповно­важений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та за­конами України, який здійснює свою діяльність на постійній основі.

Для забезпечення діяльності народних депутатів України структурний устрій Верховної Ради України обумовлюється особливостями як єдиного у державі виборного колегіально­го органу законодавчої влади і визначається Конституцією України та іншими, прийнятими парламентом, актами зако­нодавства. Для виконання своїх конституційних обов’язків Верховна Рада України має керівництво та парламентські комітети. Вона також може у межах своїх повноважень створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Організація і порядок діяль­ності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спе­ціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються зако­ном.

Зокрема, згідно зі статтею 88 Конституції України Верхо­вна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради Укра­їни, його Першого заступника і заступника та відкликає їх.

Порядок їх обрання та відкликання регулюється главою 15 Регламенту Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України обирається Верховною Радою на строк її повноважень з числа народних депутатів.

Кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України пропонуються на пленарному засіданні Верховної Ради де­путатськими фракціями (депутатськими групами), народни­ми депутатами. Народний депутат може запропонувати для обрання свою кандидатуру. Після завершення внесення про­позицій щодо кандидатур на посаду Голови Верховної Ради України вона приймає рішення про перехід до обговорення цих кандидатур і може робити перерву в пленарному засідан­ні на визначений нею строк для попереднього обговорення запропонованих кандидатур у депутатських фракціях (депу­татських групах).

Відповідно до частини третьої статті 74 Регламенту до початку обговорення запропонованих кандидатур у депу­татських фракціях (депутатських групах), Апарат Верхо­вної Ради надає народним депутатам відомості про кожну з них. Такі відомості повинні містити дані про освіту, фах, на­лежність до політичної партії, витяг із трудової книжки про трудову діяльність; автобіографію з висвітленням найбільш істотних результатів трудової діяльності; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за попередній рік за формою, встановленою Законом України Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 19 «Про засади запобігання і протидії корупції»; відомості про входження до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання при­бутку. Відомості мають бути власноручно підписані канди­датом на посаду. Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про включення до відомостей й інших даних про кандидатів на посаду та їх діяльність. Перелік відомостей по­винен бути однаковим для всіх кандидатів на посаду. Питан­ня про обрання Голови Верховної Ради України не потребує підготовки в комітетах.

Верховна Рада обирає на строк її повноважень Першо­го заступника і заступника Голови Верховної Ради України з числа народних депутатів, кандидатури яких вносяться в порядку, передбаченому для внесення кандидатури на по­саду Голови Верховної Ради України.

Запропоновані кандидатури на посаду Першого заступни­ка і заступника Голови Верховної Ради України попередньо обговорюються в депутатських фракціях (депутатських гру­пах), а потім на пленарному засіданні. Попередня підготовка та обговорення кандидатур на посаду здійснюються в поряд­ку, передбаченому для обговорення кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України по кожній кандидатурі окре­мо або разом.

Рішення про обрання Голови Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника приймаються відкри­тим поіменним голосуванням більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради і оформляються відповідними постановами.

Комітети Верховної Ради України є органами парламен­ту, які утворюються з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контроль­них функцій.

Комітети є відповідальними перед Верховною Радою України і підзвітними їй. Діяльність комітетів координує Го­лова Верховної Ради України згідно з Конституцією України та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

Організація, повноваження та порядок діяльності комі­тетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України, Законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», іншими законами України, Регламентом Верховної Ради України та постановами Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України при здійсненні повно­важень взаємодіють з іншими державними органами, орга­нами місцевого самоврядування, підприємствами, установа­ми та організаціями, їх посадовими особами, які зобов’язані сприяти парламентським комітетам у здійсненні покладених на них повноважень, реагувати відповідно до закону на їх звернення та рекомендації.

Верховна Рада України затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання, що можуть бути змінені за рішен­ням Верховної Ради України нового скликання до вирішення питання про формування персонального складу комітетів.

Мінімальна та максимальна кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету, визначається постановою Верховної Ради України.

Рішення про внесення змін до складу парламентських ко­мітетів приймається Верховною Радою України з урахуван­ням мінімальної та максимальної кількості осіб, які можуть входити до складу одного комітету, встановленої відповідно до частини другої цієї статті.

Парламент може утворити новий або ліквідувати раніше створений комітет, змінити назву комітету чи предмет його відання. При утворенні нового комітету одночасно прийма­ється рішення про його предмет відання та персональний Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 21 склад із одночасним внесенням змін до рішення Верховної Ради України про кількісний склад комітетів.

Згідно із законодавством на комітети Верховної Ради України покладені чітко визначені обов’язки, для виконання яких вони наділені відповідними правами. Це стосується за­безпечення роботи з питань законопроектної функції, тобто забезпечення належної підготовки проектів актів законодав­ства до їх винесення на голосування парламенту, а також ор­ганізаційної та контрольної функцій.

Організаційна функція комітетів Верховної Ради України полягає в опрацюванні кандидатур на посади в органах дер­жавної влади, яких призначає, або призначення яких пого­джує згідно із законодавством Верховна Рада України. Також, організаційна функція парламентських комітетів полягає в їх участі у призначенні всеукраїнського референдуму з питань зміни території України, виборів Президента України, поза­чергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування, формуванні порядку денного пленарних за­сідань Верховної Ради України, наданні комітетами відпові­дей на депутатські запити, висновків та роз’яснень, розгляді звернень у комітетах, участі у міжпарламентській діяльності, взаємодії з міжнародними організаціями.

До контрольної функції, яку виконують парламентські комітети, чинним законодавством віднесено здійснення комі­тетами аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів їх відання, участь комітетів у підготовці питань на розгляд Вер­ховної Ради України у зв’язку з виконанням нею контроль­них повноважень відповідно до Конституції України, у про­веденні «години запитань до Уряду», контрольну діяльність комітетів у бюджетному процесі, участь комітетів у прове­денні парламентських слухань у Верховній Раді, проведення слухань у комітетах, направлення від комітетів запитів до Президента України, взаємодія комітетів з Рахунковою па­латою та з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, реагування комітетів на порушення законності, а також здійснення ними передбачених законами погоджень і консультацій.

Згідно з Регламентом Верховна Рада може також при­йняти рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до пред­метів відання комітетів, утворених Верховною Радою.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється з числа народ­них депутатів, які дали на це згоду. Кількісний склад тимча­сової спеціальної комісії формується з урахуванням прин­ципу пропорційного представництва депутатських фракцій (депутатськими групами).

Тимчасова спеціальна комісія утворюється на визначений Верховною Радою термін. У визначений термін, але не піз­ніш як через шість місяців з дня її утворення, тимчасова спе­ціальна комісія подає до Верховної Ради письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені народними депутата­ми — членами цієї комісії відповідні проекти актів Верховної Ради та інші матеріали, які надаються народним депутатам. Після обговорення результатів роботи тимчасової спеціаль­ної комісії у відповідних комітетах та на пленарному засідан­ні Верховна Рада приймає рішення щодо завершення роботи такої комісії або доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін її діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 89 Конституції Укра­їни Верховна Рада може утворювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від кон­ституційного складу Верховної Ради України. Питання про утворення тимчасової слідчої комісії включається до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради без голосування.

Необхідно зазначити, що, виходячи з виборного характе­ру формування Верховної Ради України та загального зміс­ту її діяльності щодо прийняття спільних рішень, важливою формою забезпечення роботи парламенту є функціонування в його складі депутатських фракцій і депутатських груп, для забезпечення узгодженої діяльності яких діє Погоджувальна рада.

Депутатські фракції формуються на першій сесії Верхо­вної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верхо­вної Ради. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленар­ному засіданні оголошує перерву для їх формування. Перед наступним пленарним засіданням Апарат Верховної Ради надає народним депутатам інформаційні матеріали, які були подані до Апарату Верховної Ради за день до початку зазна­ченого пленарного засідання, про сформовані депутатські фракції.

Депутатські фракції формуються із числа народних депу­татів, обраних за виборчими списками політичних партій та народних депутатів, які були висунуті політичною партією в одномандатних округах. При формуванні депутатської фракції до її складу також за умови додержання засад діяль­ності такої фракції можуть увійти народні депутати, обрані в одномандатних округах, які реєструвалися кандидатами у народні депутати шляхом самовисування.

Політична партія має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію.

За статею 59 Регламенту народний депутат може входи­ти до складу лише однієї депутатської фракції (депутатської групи). При цьому Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської фракції (депутатської групи).

Народний депутат, який не увійшов до складу депутат­ської фракції, якого виключено чи який вийшов із складу де­путатської фракції, є позафракційним. Позафракційні народ­ні депутати можуть входити до складу депутатських фракцій або об’єднуватися у депутатську группу народних депутатів.

Кількість осіб у депутатській групі не може бути меншою, ніж кількість осіб у найменшій фракції, що сформована про­тягом першої сесії. Зареєстрована депутатська група має пра­ва депутатської фракції.

Кожна депутатська фракція (депутатська група) реєстру­ється в Апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є над­ходження до Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депу­татської фракції (депутатської групи), письмового повідо­млення про сформування депутатської фракції (депутатської групи).

Депутатська група, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості народних депутатів, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

Народні депутати також можуть добровільно об’єднува­тися у міжфракційні депутатські об’єднання без реєстрації, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, орга­нізаційного забезпечення їх діяльності Апаратом Верховної Ради України. Міжфракційне депутатське об’єднання не має прав депутатської фракції (депутатської групи), передбаче­них Регламентом Верховної Ради України. Про створення міжфракційного депутатського об’єднання оголошує голову­ючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керівника такого об’єднання.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України Пого­джувальна рада створюється як консультативно-дорадчий орган для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради.

До складу Погоджувальної ради входять Голова Верхо­вної Ради України, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України, голови депутатських фракцій (голо­ви депутатських груп) з правом ухвального голосу та голови комітетів з правом дорадчого голосу. У разі відсутності голо­ви депутатської фракції (голови депутатської групи) чи го­лови комітету за їх дорученням у засіданні Погоджувальної ради бере участь відповідно заступник голови депутатської фракції (заступник голови депутатської групи), Перший за­ступник (заступник) голови комітету з правом відповідно ухвального чи дорадчого голосу. Головує на засіданнях Пого­джувальної ради Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності — Перший заступник чи заступник Голови Вер­ховної Ради України.

Погоджувальна рада:

1) узгоджує проект плану законопроектної роботи та ре­комендує його Верховній Раді для затвердження;

2) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів кален­дарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленар­них засідань;

3) погоджує кандидатів на посади голови комітету, пер­шого заступника, заступника голови та секретаря комітету;

4) вносить Голові Верховної Ради України пропозицію щодо скликання позачергового пленарного засідання Верхо­вної Ради та дати його проведення на вимогу трьох депутат­ських фракцій (депутатських груп) чи п’яти комітетів;

5) розглядає питання про вжиття заходів щодо забезпе­чення присутності народних депутатів на пленарних засі­даннях;

6) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань;

7) розглядає інші пропозиції з організації роботи Верхо­вної Ради відповідно до Регламенту Верховної Ради України.

Таким чином, можна констатувати, що Верховна Рада України, як вищий і єдиний у державі виборний колегіаль­ний орган законодавчої влади є складною структурно-орга­нізаційною формою забезпечення діяльності чотирьохсот п’ятидесяти народних депутатів, обраних у результаті на­родного волевиявлення з метою реалізації конституційно закріпленого принципу народовладдя в Україні. Структур­ний розподіл вітчизняного парламенту, представлений Голо­вою Верховної Ради України, його Першим заступником та заступниками, парламентськими комітетами та їх головами і заступниками голів, тимчасовими комісіями, а також тим­часовими слідчими комісіями та їх керівниками, депутат­ськими фракціями, депутатськими групами і міжфракцій- ними об’єднаннями народних депутатів, спрямований на забезпечення результативного виконання народними депу­татами України покладених на них згідно з чинним законо­давством обов’язків та ефективної реалізації встановлених повноважень. Водночас, зазначені елементи структури Вер­ховної Ради України реалізовують у своїй діяльності спе­цифічні функції, володіють особливими правами та наді­лені повноваженнями, що в цілому сприяє комплексному виконанню завдань, покладених на вищий орган законодав­чої влади Українським народом.

1.3.