Забезпечення відкритості діяльності парламенту

У діяльності владних органів відкритість виступає важ­ливим чинником демократичного устрою держави, оскільки саме її прояви забезпечують реальний, об’єктивний та дієвий вплив суспільства на цю діяльність, а отже і практичну реалі­зацію основного принципу демократії — народовладдя.

Особливого значення питання забезпечення відкритості, як вагомої складової розвитку демократизації вітчизняно­го суспільства, набуває щодо діяльності парламенту. Саме відкритість, як один з основних інструментів впровадження засад реальної демократії в державний устрій, покликана за­безпечити дієвий контроль з боку громадськості за змістом, якістю та суспільною корисністю нормативно-правових актів, що регулюють найбільш значущі, найважливіші сус­пільні відносини шляхом встановлення загальнообов’яз­кових правил і норм, тобто, законів, що приймаються пар­ламентом.

Відкритість діяльності Верховної Ради України забез­печується відповідно до правових норм, визначених актами законодавства, що регулюють взаємовідносини громадян та органів державної влади у галузі інформації, а також спе­ціальними регуляторними актами з питань парламентської діяльності, і ґрунтується на положеннях Основного Закону.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використову­вати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. При цьому частиною другою статті 3 Конституції України встановлено, що права і свободи люди­ни та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяль­ність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є го­ловним обов’язком держави.

Зважаючи на загальносуспільне значення законотворчої та законодавчої діяльності Верховної Ради України, частина перша статті 84 Основного Закону визначає, що її засідан­ня проводяться відкрито.

Також, безпосередньо Конституцією України гарантуєть­ся відкритість та прозорість законодавчої діяльності вітчиз­няного парламенту — законів для громадян України, оскіль­ки встановлено пряму залежність набуття ними чинності від їх оприлюднення. Згідно з частиною п’ятою Конституції України, прийнятий Верховною Радою України закон наби­рає чинності через десять днів з дня його офіційного опри­люднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Крім того, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. За­кони та інші нормативно-правові акти, що визначають пра­ва і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома на­селення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, вста­новленому законом, є нечинними.

Необхідно зазначити, що чинне законодавство гаран­тує відкритість не лише кінцевого результату законотворчої діяльності, яким є законодавчі акти України, але й законот­ворчого процесу в цілому. Так, частиною четвертою статті 92 Регламенту Верховної Ради України встановлено, що усі за­реєстровані законопроекти, проекти інших актів та супро­відні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб­сайту Верховної Ради.

Загальні правові основи одержання, використання, по­ширення та зберігання інформації в Україні встановлені Законом України «Про інформацію». Зазначений акт законо­давства закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформа­ційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої ін­формації.

Іншим актом законодавства, на положеннях якого ґрун­тується правове забезпечення відкритості діяльності органів державної влади, у тому числі й Верховної Ради України, є Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Статтею 1 цього Закону визначено, що публічною інфор­мацією є відображена та задокументована будь-якими засо­бами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних по­вноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законо­давством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до пуб­лічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов’язком розпорядників інформації надавати та опри­люднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організову­ють у встановленому порядку доступ до публічної інформа­ції, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та дер­жавного контролю за дотриманням прав на доступ до публіч­ної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодав­ства про доступ до публічної інформації.

Статтею 3 Регламенту встановлено, що засідання Верхов­ної Ради є відкритими і гласними, крім випадків, установле­них Конституцією України та цим Регламентом. Гласність за­сідань Верховної Ради забезпечується шляхом їх трансляції по телебаченню і радіо, публікації стенографічних бюлетенів засідань Верховної Ради, її рішень у Відомостях Верховної Ради України, газеті «Голос України» та інших виданнях Вер­ховної Ради, а також шляхом розміщення інформації на офі­ційному веб-сайті Верховної Ради.

У повному обсязі у прямому ефірі по радіо та телебачен­ню, запису у вечірні години по телебаченню транслюються:

1) складення присяги народними депутатами;

2) відкриття сесії Верховної Ради;

3) розгляд організаційних питань першої сесії Верховної Ради нового скликання;

4) розгляд питання про обрання, відкликання Голови Вер­ховної Ради України, Першого заступника і заступника Голо­ви Верховної Ради України;

5) розгляд питання про надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України;

6) складення присяги Українському народові новообра­ним Президентом України на урочистому засіданні Верхов­ної Ради;

7) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

8) проведення «години запитань до Уряду»;

9) проведення парламентських слухань;

10) засідання з питання про відповідальність Кабінету Міністрів України;

11) розгляд інших питань згідно з рішенням Верховної Ради.

Згідно з частиною другою цієї статті Регламенту відкри­тість засідань Верховної Ради забезпечується шляхом допус­ку на них в установленому порядку представників засобів масової інформації.

При цьому частиною третьої статті 3 Регламенту встанов­лено, що представники засобів масової інформації акреди­туються на певний строк або на весь термін роботи поточної сесії Верховної Ради при її Апараті в порядку, визначеному відповідним Положенням, яке затверджується Головою Вер­ховної Ради України. Відмова в акредитації повинна бути вмотивована. Апарат Верховної Ради може надавати акреди­тованим представникам засобів масової інформації матеріа­ли, які надаються народним депутатам, за винятком тих, про нерозголошення чи ненадання яких у встановленому поряд­ку прийнято відповідне рішення.

Питання, пов’язані із забезпеченням відкритості основної діяльності парламенту, а саме з прийняттям парламентом відповідних рішень (актів Верховної Ради, а також процедур­них та інших рішень, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради) визначені статтею 37 Регламенту Верховної Ради України, яка регламентує види та способи голосування.

Законом «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 06.12.12 р. передбачається, що відкри­те голосування здійснюється кожним народним депутатом України особисто за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування замість народного де­путата іншою особою. Результати голосування фіксуються поіменно, в тому числі з можливим роздрукуванням резуль­татів голосування кожного народного депутата. На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвіт­люватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по депутатських фракціях.

Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на ін­формаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні.

Регламент Верховної Ради України відповідно до консти­туційних вимог забезпечує також відкритість прийнятих пар­ламентом актів шляхом встановлення обов’язковості їх опри­люднення. Одночасно він чітко визначає ті питання, щодо яких у відповідності з вимогами частини третьої статті 34 Конституції України здійснюються обмеження в частині від­критості інформації у зв’язку з необхідністю дотримання ін­тересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або підтримання авторитету і не­упередженості правосуддя.

Зокрема, стаття 4 Регламенту регламентує питання, пов’я­зані з проведенням закритих пленарних засідань парламенту. Нею встановлено, що закриті пленарні засідання Верховної Ради для розгляду окремо визначених питань проводяться за рішенням Верховної Ради, прийнятим після скороченого об­говорення більшістю голосів народних депутатів від консти­туційного складу Верховної Ради.

На закритому пленарному засіданні Верховної Ради мають право бути присутніми: Президент України, Прем’єр-міністр України, а також особи, присутність яких визнана Верховною Радою необхідною.

Особам, які беруть участь у закритому пленарному за­сіданні Верховної Ради, забороняється використовувати фото-, кіно-, відеотехніку, засоби зв’язку, звукозапису та об­робки інформації.

Наприкінці закритого пленарного засідання Верховна Рада після скороченого обговорення приймає рішення щодо необхідності публікації стенографічного бюлетеня, резуль­татів голосування, прийнятого рішення та інших відомостей щодо цього засідання.

Стенографування, підготовка протоколу закритого пле­нарного засідання Верховної Ради здійснюються відповід­ними структурними підрозділами Апарату Верховної Ради в режимі, що унеможливлює розголошення обговорюваних на засіданні питань.

У межах загальної діяльності вітчизняного парламен­ту чинне законодавство забезпечує також питання реаліза­ції відкритості діяльності її органів, якими є комітети Вер­ховної Ради України. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» забезпечення ви­світлення їх діяльності в засобах масової інформації від­несено до організаційної функції парламентських комі­тетів.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що комітети інфор­мують громадськість про свою діяльність. На засідання комі­тетів можуть бути запрошені представники засобів масової інформації. Інформація про поточну діяльність комітетів та прийняті ними рішення розміщуються на офіційному веб- сайті Верховної Ради України в глобальній інформаційній мережі Інтернет, у газеті «Голос України», інших засобах ма­сової інформації.

Комітети мають право поширювати у встановленому порядку інформацію про свою діяльність через свої веб- сторінки на офіційному веб-сайті Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет, парламентсько­му телеканалі «Рада» та через інші засоби масової інформації.

Також, Законом передбачено, що комітети мають право за допомогою відповідних структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України проводити прес-конференції з пи­тань, віднесених до предметів їх відання.

Відповідно до статті 16 зазначеного Закону при здійснен­ні законопроектної функції комітети зобов’язані вивчати гро­мадську думку, розглядати звернення громадян, об’єднань громадян, будь-які пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін до законодавчих актів, і, в разі необхідності, готувати відповідні проекти актів та вносити їх на розгляд Верховної Ради Укра­їни. Для цього статтею 15 Закону комітетам Верховної Ради України надане право опубліковувати за своїм рішенням у засобах масової інформації проекти законів до внесення їх на розгляд Верховної Ради України.

Засідання комітетів, згідно з вимогами частини другої статті 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання. Здій­снення звукозапису, кіно- і відеозйомок, трансляція засідан­ня по радіо і телебаченню проводяться за згодою головую­чого на засіданні комітету. Якщо хтось із членів комітету не підтримує згоди головуючого на засіданні комітету з цього питання, приймається рішення комітету. Про здійснення зву­козапису, кіно- і відеозйомок, трансляції засідання по радіо і телебаченню оголошується головуючим перед розглядом питання порядку денного засідання.

Необхідність залучення громадськості до законотворчо­го процесу та реформування законодавства в цьому плані обумовлюється крім іншого й тим, що чинне законодавство недостатньо забезпечує умови належного інформування на­селення народними обранцями про їх діяльність.

Так, Закон України «Про комітети Верховної Ради Укра­їни» у статті 9 закріплює, що комітети інформують громад­ськість про свою діяльність. На засідання комітетів можуть бути запрошені представники засобів масової інформації. Та­кож вказується, що інформацію про діяльність комітетів гро­мадськість може отримати на офіційних веб-сайтах Верхов­ної Ради України або ж на офіційних веб-сайтах комітетів.

Позитивно відмічаємо, що обов’язками, які закріплені у статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» є: узагальнення зауважень і пропозицій, що надій­шли в ході всенародного обговорення проектів законів; вивча­ти громадську думку, розгляд звернень громадян, об’єднань громадян, будь-яких пропозицій, що свідчать про потребу в прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін до законодавчих актів, і, в разі необхідності, готувати відпо­відні проекти актів та вносити їх на розгляд Верховної Ради України.

Сприяти відкритості і гласності парламентської діяльнос­ті та забезпечувати тісний зв’язок з громадськістю покликані громадські ради при комітетах Верховної Ради України.

Є конкретні приклади дієвої співпраці парламентських комітетів і громадських рад при комітетах за участю пра­цівників профільних міністерств. У свою чергу, більш чітке узгодження діяльності профільних парламентських комі­тетів і відповідних міністерств досягається завдяки участі в громадських радах при міністерствах народних депутатів України.

З метою удосконалення професійної діяльності комітетів Верховної Ради України видається доцільним мати в кож­ному комітеті своєрідний каталог провідних громадських організацій; запрошувати експертів за напрямами роботи Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 75 комітету. Систематична співпраця сприятиме поліпшенню якості роботи парламенту, виробленню чіткіших і стисліших сучасних формулювань у головних парламентських докумен­тах; поглибленню співпраці комітетів із парламентськими журналістами та допомоги їм у розкритті сутності роботи за­конодавців й уникненню оприлюднення однобічної інформа­ції про діяльність парламенту та поширення її на загальнона­ціональному рівні; виявленню активнішої позиції комітетів у стосунках з неурядовими, у тому числі, міжнародними, ор­ганізаціями. Тут йдеться про одержання від них допомоги у питаннях щодо підвищення якості законопроектів (зокре­ма, надання перекладів законів інших країн), організації зару­біжного стажування депутатів і працівників апарату; реаліза­ції спеціальних програм співпраці з молодими громадянами, що є важливим для утвердження в суспільстві ідей парламен­таризму, підвищення правової культури молоді, набуття мо­лодими громадянами навичок співпраці з комітетами замість протистоянь.

Від того наскільки зміст законопроектів при їх розроблен­ні, обговоренні та прийнятті буде враховувати та вирішувати всі нагальні проблеми сьогодення залежить добробут насе­лення та держави в цілому. А передумовою цього є залучення населення нашої держави до процесу законотворення.

Важливими є положення статті 40 Основного Закону, за яким усі мають право направляти індивідуальні чи колек­тивні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та поса­дових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розгляну­ти звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Більш детально окреслене конституційне по­ложення знайшло своє відображення у Законі України «Про звернення громадян».

На рівні парламенту зроблено низку кроків щодо по­кращення роботи зі зверненнями громадян (зокрема, діють консультативні сайти як частина веб-порталу Верховної Ради України та ін.).

На сьогоднішній день розвиток українського парламен­таризму відбувається під значним впливом європейських тенденцій. Аналізуючи сучасні тенденції розвитку європей­ського парламентаризму, можна дійти висновку, що одним із сегментів, який найбільш динамічно розвивається, є на­лагодження діалогу між законодавцями та громадянами. Це зумовлене, з однієї сторони, домінування в Європі концепції «належного урядування», ключовими принципами якої є за­безпечення відкритості, участі, відповідальності, ефектив­ності та послідовності у прийнятті рішень, а з іншої сторони, потребою залучення громадян до прийняття рішень, що є до певної міри відповіддю суспільства на кризу традиційних ін­ституцій представницької демократії у Європі і необхідністю посилення легітимності та ефективності у процесі розробки законодавчих рішень.

Підсумовуючи викладене, зауважимо, що налагодження взаємодії між законодавцем та громадянами є одним із важ­ливих кроків на шляху до побудови демократичної держави.