Міжпарламентські зв'язки. Співпраця із зарубіжними організаціями
На сучасному етапі, що характеризується комплексними і динамічними євроінтеграційними та глобалізаційними процесами, в яких Українська держава визначила свою стратегічну роль, велике значення мають міжпарламентські зв’язки та співпраця парламенту із зарубіжними організаціями.
Це зумовлено членством та участю України в діяльності багатьох міжнародних організацій, двосторонньому міждержавному співробітництві, спрямованому на відстоювання інтересів України та її громадян на міжнародному рівні та забезпечення виконання нею міжнародних зобов’язань.
З урахуванням викликів часу, зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних інтересів та позицій держав міжпарламентська діяльність націлена на координацію зусиль національних парламентів у вирішенні актуальних проблем сучасності, на підвищення ролі парламентів у забезпеченні стабільного політичного, соціально-економічного і культурного розвитку, миру та безпеки.
Міжнародна міжпарламентська діяльність, що здійснюється у форматі міжпарламентських і парламентських асамблей, які є органами ряду міжнародних організацій, а також співробітництва депутатських груп з міжпарламентських зв’язків, сприяє розвитку демократичних інститутів, просуванню демократичних цінностей, принципу верховенства права та прав людини у країнах-учасницях і країнах-партнерах, а також співпраці міжнародних і регіональних організацій.
Верховна Рада України приділяє важливу увагу розвитку міжпарламентського діалогу, який є вагомою складовою співробітництва України з іншими державами. Сьогодні є чітке розуміння того, що парламентський вимір може бути важливим каналом реалізації ініціатив та забезпечення інтересів нашої держави. У деяких випадках саме міжпарламентське спілкування може стати рушійною силою позитивної динаміки двосторонніх відносин.
Міжпарламентська співпраця здійснюється на двосторонній та багатосторонній основах на підставі щорічних орієнтовних планів міжнародної діяльності Верховної Ради України.
Двосторонній обмін парламентськими делегаціями між Україною і зарубіжними країнами передбачає візити декількох рівнів: офіційні, робочі, візити представників депутатських груп з міжпарламентських зв’язків, представників відповідних комітетів (комісій), поїздки працівників апаратів (секретаріатів) парламентів.
Формування складу делегацій, груп народних депутатів України для закордонних відряджень здійснюється за принципом пропорційного представництва в них депутатських фракцій (депутатських груп), а також ротації. З метою уникнення негативного впливу на результативність роботи сесій Верховної Ради України закордонні відрядження народних депутатів України проводяться, як правило, у позапленар- ний час.
До випробуваних форм зв’язків між національними парламентами, які зарекомендували себе як ефективні чинники взаємодії, належить діяльність депутатських груп з міжпарламентських зв’язків із зарубіжними країнами, відомих як «групи дружби» народних депутатів України. До завдань груп, серед іншого, належить участь в організації та координації двостороннього міжпарламентського співробітництва, аналіз розвитку відносин, підготовка пропозицій щодо їхнього подальшого поліпшення, сприяння підготовці, реалізації та синхронізації процедур надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів, контактам та обміну інформацією з питань поточної законодавчої діяльності парламентів.
Обміни на рівні комітетів парламентів вирізняються переважанням в їхній проблематиці питань законотворення, пошуку спільних підходів до регулювання у споріднених галузях права, здійснюваного парламентаріями-партнерами, обміну досвідом у законодавчому забезпеченні вирішення спільних проблем сьогодення.
Верховна Рада України продовжує розвивати новий вимір взаємодії з парламентами інших країн — двосторонні міжпарламентські асамблеї, комісії. Сьогодні активно діють Парламентська асамблея Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму та Сенату Республіки Польща; Міжпарламентська комісія зі співробітництва Верховної Ради України та Федеральних Зборів Російської Федерації; Міжпарламентська асамблея України та Литовської Республіки; Міжпарламентська асамблея України та Республіки Польща; Міжпарламентська комісія України та Республіки Білорусь.
Така форма співпраці дозволяє проводити детальніший аналіз існуючих проблем у двосторонніх відносинах та готувати конкретні пропозиції по їхньому вирішенню, значно поглиблюючи міжпарламентські зв’язки та піднімаючи їх на якісно новий рівень.Не менш важливим напрямом роботи Верховної Ради України є діяльність у міжнародних парламентських організаціях, а також співробітництво з іншими міжнародними інституціями.
На тлі сучасних процесів глобального розвитку багатостороння міжпарламентська співпраця, як один з важливих і найбільш поширених у практиці дипломатичних методів, неухильно зростає. Головним інструментом здійснення цієї важливої зовнішньополітичної функції є створені у Верховній Раді України згідно з відповідними положеннями постійно діючі делегації, що представляють законодавчий орган нашої держави у міжнародних парламентських об’єднаннях.
Нині діапазон міжпарламентського співробітництва для України вимірюється участю народних депутатів України у роботі 8-ми парламентських асамблей міжнародних організацій, 6-ти міжпарламентських асамблей і 92-х депутатських груп з міжпарламентських зв’язків. Фактично увесь депутатський корпус України має можливості бути задіяним у їх постійній роботі.
Зокрема, слід зазначити внесок народних депутатів України в діяльність асамблей Міжпарламентського Союзу, парламентських асамблей Ради Європи (РЄ), Західноєвропейського союзу, Північноатлантичного альянсу (НАТО), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Організації за демократію та економічний розвиток (ГУАМ), міжпарламентських асамблей Співдружності незалежних держав (СНД), Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС) та ін. Наразі триває процес інституціоналізації за активної участі представників Верховної Ради України парламентського виміру Східного партнерства «ЄВРОНЕСТ».
Ключові напрями ділової взаємодії парламентарів у форматі міжпарламентських та парламентських асамблей визначаються мандатами відповідних організацій.
Представники Верховної Ради України активно використовують трибуни міжнародних парламентських організацій з метою відстоювання національних інтересів України та підтримки реалізації пріоритетного курсу зовнішньої політики нашої країни, спрямованого на європейську інтеграцію, розширення існуючих та створення нових шляхів розвитку співробітництва з країнами — членами організацій.
Прикладом активної роботи у міжпарламентських зібраннях слугують неодноразові виступи українських парламентаріїв на пленарних засіданнях і засіданнях робочих органів асамблей, ініціювання розгляду цими інституціями важливих для України питань, як то: міжнародне визнання голодомору в Україні, подолання наслідків аварії на ЧАЕС, захист прав українців за кордоном, енергетична безпека України Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 63 тощо, внесення поправок до текстів офіційних документів з урахуванням пріоритетів нашої держави.
Народні депутати України неодноразово очолювали робочі органи міжпарламентських форумів, призначалися доповідачами з різних питань та постійно залучалися до участі у спостереженні за виборами у країнах — членах цих організацій, доводячи свій авторитет та професійність у розгляді міжнародних питань.
Посланці Верховної Ради України докладали чимало зусиль задля активізації діяльності міжпарламентських організацій, спрямованої на боротьбу з тероризмом, дотримання прав людини, розв’язання економічних та екологічних проблем тощо.
Нині саме предметна, цільова міжпарламентська співпраця з використанням найбільш ефективних діючих механізмів покликана стати підґрунтям стабільного взаємозацікавле- ного ділового партнерства, здійснюючи свій вагомий внесок у досягнення зовнішньополітичних цілей і пріоритетів нашої держави.
Важливим чинником результативної діяльності народних депутатів у міжпарламентській сфері залишається належний рівень її забезпечення. Сюди належать вирішення організаційних та протокольних питань, підтримка зв’язку з іноземними парламентами та міжпарламентськими організаціями, здійснення перекладу, підготовка довідково-аналітичних матеріалів та пропозицій до питань порядку денного заходів тощо. Це завдання в координації з Міністерством закордонних справ успішно здійснюють відповідні підрозділи Апарату Верховної Ради України, зокрема Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків.
Двостороннє міжпарламентське співробітництво здійснюється у форматі депутатських груп дружби та депутатських груп з міжпарламентських зв’язків.
Пріоритети двостороннього міжпарламентського співробітництва визначаються за згодою сторін у залежності від стану та перспектив політичної, економічної та культурної співпраці держав, які визначаються регіональними особливостями та зобов’язаннями у рамках членства в міжнародних і регіональних організаціях.Інформація про склад депутатських груп розміщена на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
Важливим джерелом інформаційного забезпечення міжпарламентської діяльності є Європейський центр парламентських досліджень і документації (ЕЦПДД). Він був заснований у 1977 р. у м. Відні (Австрія) на конференції голів європейських парламентів, що делегували задачу керування Центром президентам Європейського парламенту і Парламентської асамблеї Ради Європи. Під час зустрічі в м. Мадриді (Іспанія) в 1980 р. учасники конференції європейських спікерів висловили побажання, щоб ЕЦПДД працював для всіх і з усіма парламентами і щоб парламенти відповідних держав уповноважили власні служби на повноправну участь у діяльності Центра.
Відтоді ЕЦПДД є органом, що діє під спільною егідою Європейського парламенту і Парламентської асамблеї Ради Європи. Він є міжнародною дослідницькою установою, що об’єднує мережу аналітичних центрів, підрозділів, відповідальних за роботу з парламентською документацією (наприклад, парламентські бібліотеки), а також посадових осіб, відповідальних за підготовку законодавства, збір і розповсюдження необхідної інформації.
Членами ЕЦПДД є Європейський парламент, Парламентська асамблея Ради Європи, Асамблея Західноєвропейського союзу і всіх парламентів держав — членів і спеціальних гостей Парламентської асамблеї Ради Європи. У випадку двопалатних парламентів, кожна палата є самостійним членом Центра. У роботі Центра також можуть брати участь парламенти неєвропейських країн, що бажають співробітничати. Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 65 Гостями або країнами — спостерігачами є Ізраїль, Канада, Мексика.
Загальний склад членів Центру — більш 70 парламентів.
Головна мета роботи Центру полягає в зміцненні контактів для інформаційного обміну між парламентарями та посадовими особами парламентів — членів Центру. Постійне розширення міжнародного контексту парламентської діяльності та кола парламентських інтересів, створюють необхідність розширення обміну між європейськими парламентами, який має здійснюватися організовано й ефективно.
Центр закликаний виконувати триєдине завдання, зокрема:
1. Сприяти розширенню обміну інформацією про науково-прикладні дослідження, ідеї, досвід і позитивну практику між апаратами європейських парламентів у рамках тем, що становлять загальний інтерес, з метою зміцнення співробітництва парламентських служб, що уповноважені виконувати різні функції для забезпечення роботи законодавчого органу у сфері підготовки законодавства, здійснення досліджень, збору та опрацювання інформації і документації, а також публікації цих напрацювань.
2. У процесі обміну інформацією просувати усіма можливими способами використання і розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
3. Налагоджувати взаємодію з іншими мережами, що мають відношення до процесу обміну інформацією серед парламентів в Європі.
Таким чином ЕЦПДД забезпечує вимір парламентського співробітництва, пропонуючи додаткові можливості спільно на демократичних засадах у форматі політичних дебатів обговорювати актуальні питання розвитку парламентаризму, загальноєвропейського правового поля, що зміцнює роль парламентів у загальному політичному процесі конкретної країни.
1.7.