Види конституційного контролю в державах-членах ЄС

Спеціальна юридична література виділяє різноманітні види конституційного контролю, і щодо їхньої класифікації зазвичай немає значних розбіжностей. Узагальнивши наявні класифікації та виявивши певні особливості, що склалися в державах-членах ЄС, їх можна стандартизувати за утрадиційненими в теорії конституціоналізму:

—за часом проведення: попередній (превентивний) та наступний (репресивний).

У Польщі й Хорватії запит до Конституційного суду в межах попереднього конституційного контролю може спрямувати винятково Президент Республіки. Особливістю попереднього конституційного контролю у Хорватії є те, що перевірка Конституційним судом ухваленого Сабором (парламентом) закону не зупиняє законодавчий процес: глава держави, спрямовуючи до Конституційного суду подання на перевірку конституційності ухваленого парламентом законопроєкту, не має права відмовитися від його підписання. З одного боку, форма попереднього контролю в Хорватії має на меті запобігти прямим конфліктам між законодавчою владою і судом консти­туційної юрисдикції та не дає можливості тимчасово припинити чинність ухваленого закону, а з другого - Президент може здійснити промульгацію неконституційного закону, скасувати який має право уповноважений на те орган - Конституційний суд Хорватії.

Актами, що підлягають попередньому судовому конституцій­ному контролю, можуть бути:

—проєкти будь-яких законів (Польща, Румунія, Угорщина);

—міжнародні договори (Угорщина);

—регламенти палат парламенту (Румунія);

—підзаконні акти органів державної влади та місцевого самоврядування (Польща).

Попередній контроль дозволяє вирішити спірні конституцій­но-правові питання на ранній стадії законодавчого регулювання ще до набуття законом чинності. Він сприяє стабільності законодавства, запобігає скасуванню підзаконних актів у разі визнання закону недійсним, на підставі якого вони були ухва­лені; надає можливість внесення кінцевого судження щодо питання про конституційність закону, який стосується до міжна­родних договорів до того, як буде ратифікований і стане чинним джерелом міжнародного права (Швеція, Фінляндія, Франція).

Попередній конституційний контроль не передбачений Конс­титуцією Словенії.

Наступний конституційний контроль встановлює відповід­ність чинних законів та інших нормативно-правових актів поло­женням конституції країни. Він застосовується до ухвалених законів, що набули чинності (Словаччина, Чехія, Німеччина, Італія). Наступний конституційний контроль можна здійсню­вати до всього внутрішнього законодавства, але більшість конституційних судів наділені компетенцією здійснювати пере­вірку лише тих нормативно-правових актів, що мають силу закону.

У державах-членах ЄС простежується тенденція щодо широкого застосування обох форм конституційного контролю при різноманітних його моделях. У Румунії Конституційна палата, у Франції Конституційна рада розглядають питання про конституційність законів до їхньої промульгації, регламентів палат - до набуття ними чинності.

Як відомо, інститут конституційного контролю у Франції існує з моменту ухвалення Конституції 1958 року. Проте впро­довж половини століття він здійснювався винятків до набуття чинності спірного нормативно-правового акту. Своєю чергою, законодавство обмежувало коло суб'єктів звернень до Консти­туційної ради, наділяючи таким правом лише найвищих посадо­вих осіб держави: президента, прем'єр-міністра, очільників палат парламенту і навіть певну кількість депутатів і сенаторів. З 2008 року унаслідок проведеної конституційної реформи право на звернення до Конституційної ради поширене на пере­січних громадян.

Змістом попереднього та наступного контролю визначено коло суб’єктів, що мають право звертатися до конституційного суду. За загальним правилом, від ініціативи щодо проведення попереднього конституційного контролю усуваються фізичні та юридичні особи, натомість наступний контроль може бути проведений на підставі звернення будь-якого суб’єкта право­відносин, що передбачений законом;

- за підставою проведення конституційний контроль поділя­ється на абстрактний (поза конкретним приводом) і конкрет­ний (конкретний випадок застосування нормативно-правового акта чи у зв’язку з конкретною діяльністю посадової особи або державних органів).

Відповідно до абстрактного контролю в будь-який час можна ініціювати визнання закону таким, що суперечить конституції, і здійснити процедуру його анулювання. Конкретний конститу­ційний контроль здійснюється в тому разі, коли ухвалений закон застосовується на практиці; лише тоді можна говорити про визнання закону чи іншого нормативного акта таким, що не відповідає конституції. На практиці абстрактний контроль використовується в Польщі, Румунії, Угорщині.

У деяких державах-членах ЄС, де громадяни мають право безпосередньо звернутися до конституційного суду щодо конс- титуційності нормативного акта, діє система абстрактного конт­ролю (Іспанія, Португалія, Хорватія). У Німеччині право громадянина звернутися з питанням конституційності діє як на федеральному рівні, так і на рівні земель - суб’єктів федерації.

Конкретний конституційний контроль притаманний Чехії, Словаччині, Румунії, Польщі.

Отже, слід зазначити, що конституційний контроль у державах-членах ЄС визнаний як одна з реалій їхнього дер­жавно-політичного життя. Конституційний контроль поклика­ний забезпечити беззастережне виконання приписів Основного закону. Суперечності між нормативно-правовим актом і конс­титуцією мають вирішувати судові інстанції, що мають відпо­відні повноваження, з дотриманням верховенства Конституції. Водночас найсуттєвішого значення набувають якості самої конституції, зокрема чіткість, демократизм і визначеність її положень.

3.