ТЕМА 2. Система конституційного права

1. Поняття системи конституційного права та її складові елементи.

2. Інститути конституційного права України.

3. Норми конституційного права.

Основні поняття та терміни:

Система конституційного права України, принципи конституційного права України, інститут конституційного права України, субінститут права, конституційно-правова норма, уповноважуючи норми, зобов’язуючі норми, забороняючи норми, імперативні норми, диспозитивні норми, регулятивні норми, охоронні норми, установчі норми, забезпечувальні норми, декларативні норми, дефінітивні норми, колізійні норми, матеріальні норми, процесуальні норми, факультативні норми, ситуаційні норми, спеціалізовані норми, загальні норми, норми-принципи, гарантуючі норми, оперативні норми.

1. Конституційне право України - елемент правової системи держави та є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру конституційного права і вирізняють його серед інших галузей права.

Поняття системи конституційного права сформувалося історично під впливом здобутків загальної теорії права в процесі дослідження проблем права та його системи. Але кожній історичній формації було властиво своє розуміння системи права.

Після проголошення незалежності України почала формуватися якісно нова система національного права. Відмова від лінійної, одномірної публічної системи права сприяла пошуку нових підходів до пізнання цієї системи. Українські вчені визнали багатомірність системи національного права.

Як вважають В. Ф. Погорілко та В. Л. Федоренко, система конституційного права України - це об’єктивно обумовлена сукупність інститутів і норм конституційного права, а також інших структурних елементів конституційного права, що регулюють суспільні відносини, які є предметом конституційного права. Категорія «система конституційного права» тісно пов’язана з категорією «структура конституційного права».

Система науки конституційного права визначається її предметом. Вона обумовлюється також визначеною послідовністю вивчення конституційно- правової проблематики. Система конституційного права як науки охоплює ряд питань, які не можуть входити до системи галузей права: теоретичні основи конституції, поняття суверенітету, демократії, самоврядування, проблеми методології науки тощо. Система науки складається з двох частин:

Перша охоплює загальні питання, такі як: поняття, предмет та методологія науки конституційного права; поняття і предмет конституційного права як галузі національного права України; поняття і особливості норм конституційного права; види та особливості конституційно-правових відносин; конституційно-правові інститути; система даної галузі права; методи правового регулювання конституційним правом суспільних відносин; поняття, особливості та види конституційно-правової відповідальності; джерела даної галузі права, її місце в системі національного права України; взаємодія конституційного права з іншими галузями права держави.

Друга охоплює наступні розділи:

1. Вчення про Конституцію: вивчення і розкриття сутності Конституції України із визначенням її структури, основних функцій, механізму реалізації конституційних норм; дослідження проблем, що пов’язані із забезпеченням правової охорони Конституції України.

2. Дослідження та вивчення загальних засад конституційного ладу України: дослідження проблем, пов’язаних із визначенням основоположних засад організації і функціонування Українського суспільства і держави Україна; аналіз положень, що характеризують Україну як демократичну, правову, соціальну державу, яка відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

3. Дослідження основ правового статусу людини і громадянина в Україні: вивчення основ взаємовідносин держави і особи; визначення сутності правового статусу особи; визначення ефективного механізму функціонування інституту громадянства та інституту конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.

4. Дослідження інституту державної влади (органи законодавчої, виконавчої і судової влади), системи органів державної влади в Україні, принципів їх формування і функціонування.

5. Дослідження інституту місцевого самоврядування: вивчення проблем місцевого самоврядування в Україні, порядку формування органів місцевого самоврядування, інших його інституцій тощо.

6. Дослідження інституту державного устрою і територіальної організації України: вивчення і аналіз принципів, які лежать в основі територіальних одиниць, територіальної автономії у складі України - Автономної Республіки Крим, символів і атрибутів державності України.

2. Конституційно-правовий інститут - це відповідна система близьких за змістом і взаємопов’язаних між собою норм конституційного права, які, в межах предмету конституційного права, регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини, що складають відносно самостійну групу.

Під інститутом (від лат. institutum - «настанова», «установа») конституційного права прийнято розуміти:

> сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу;

> відповідну систему норм конституційного права, які регулюють однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини, що складають відносно самостійну групу;

> визначену сукупність юридичних норм, що регулюють якісно однорідні і взаємопов'язані відносини, які утворюють досить відокремлену і сталу групу;

> сукупність відносно обумовлених норм конституційного права України, що регулюють однорідні суспільні відносини всередині галузі права;

> об'єднання норм конституційного права за характером і змістом тощо.

Інституту конституційного права властиві такі загальні юридичні ознаки, як єдність нормативного матеріалу; цільність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин, що є предметом конституційного права; однорідність суспільних відносин, які є об'єктом впливу норм об'єднаних у конкретний інститут конституційного права; єдність загальних положень, принципів, понять та конструкцій інституту; автономність існування нормативного матеріалу в межах інституту; функціональна спеціалізація норм у межах інституту; зовнішнє уособлене закріплення інститутів права у вигляді окремих розділів Конституції України, самостійних законів, самостійних розділів законів чи підзаконних нормативно-правових актів тощо.

Інститути конституційного права різноманітні за своїми юридичними властивостями.

Як правило, до конституційно-правових інститутів відносять інститути:

- основ конституційного ладу;

- громадянства;

- основ правового статусу людини і громадянина;

- територіального устрою;

- виборчого права;

- системи державної влади;

- системи місцевого самоврядування.

3. Конституційно-правова норма (від лат. norma - «керівний початок», «правило», «зразок») - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.

Вчений О. І. Степанюк прийшов до висновку, що під нормами конституційного права слід розуміти прийняте установчою, законодавчою, а іноді судовою і виконавчою владою правило, що опосередковано через поведінку людини регулює політичні відносини, які виникають у процесі організації та здійснення публічної влади, а також відносини цієї влади з громадянином. В. Ф. Мелащенко розумів під конституційно-правовими нормами встановлені чи санкціоновані українською державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення повновладдя народу України. На думку Ю. М. Тодики, конституційно-правові норми - це загальнообов’язкові правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою для охорони і регулювання державно-правових відносин, які реалізуються через права і обов’язки суб’єктів правовідносин і забезпечуються примусовою силою держави.

Конституційно-правові норми характеризуються загальними рисами, притаманними всім видам правових норм:

а) вони виступають регулятором суспільних відносин;

б) встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки;

в) мають формально визначений характер;

г) мають письмову, документальну форму, містяться в нормативно- правових актах;

ґ) їх виконання забезпечується примусовою силою держави.

Водночас, конституційно-правовим нормам властиві й деякі специфічні риси. Так, від інших правових норм вони відрізняються:

- змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин, що становлять предмет галузі конституційного права України;

- установчим характером приписів, що містяться в цих нормах: вони визначають систему органів державної влади, встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови, розпорядження), порядок їх прийняття і оприлюднення тощо;

- джерелами, в яких вони виражені (найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу);

- особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція і санкція).

- особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють;

- ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно- правових норм має загальнорегулятивний характер (норми-принципи, норми- декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-роз'яснення, норми- довідки тощо). Зокрема, багато норм загальнорегулятивного характеру міститься в Преамбулі та розділі І Конституції України. Подібні норми характеризуються також особливим механізмом реалізації - внаслідок їх реалізації виникають не конкретні, а загальні правові відносини або правові стани (стан громадянства, статус Автономної Республіки Крим у складі України тощо).

Норми конституційного права, маючи спільні ознаки, суттєво різняться між собою і можуть бути класифіковані за такими критеріями:

> предмет правового регулювання;

> метод правового регулювання; призначення у механізмі правового регулювання;

> юридична сила;

> ступень конкретизації правового припису;

> характер диспозиції; характер санкції;

> суб’єкти нормоутворення;

> походження (джерело) норми;

> дія за колом суб’єктів;

> територія дії;

> час дії;

> гарантованість дії.

Скласти схеми:

■ Класифікація принципів конституційного права України;

■ Система конституційного права України;

■ Класифікація інститутів конституційного права України

■ Класифікація норм конституційного права України

Теми рефератів і доповідей:

■ Порядок реалізації конституційно-правових норм;

■ Система конституційного права України: поняття, структура, особливості.

Тести для самоконтролю:

1) Складна, структурована, динамічна система з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування - це:

a) Система конституційного права України;

b) Принципи конституційного права України;

c) Інститути конституційного права України;

б) Норми конституційного права України.

2) Систему конституційного права становлять:

a) Галузі, інститути, норми конституційного права;

b) Інститути, норми конституційного права;

c) Інститути конституційного права;

б) Галузі конституційного права.

3) Конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права:

a) Своїм змістом, сферою суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані;

b) Установчим характером своїх приписів;

c) Особливостями внутрішньої структури;

б) Джерелами, в яких вони містяться.

4) Норми, які не надають суб'єктам державно-правових відносин свободи вибору своєї поведінки:

a) Установчі;

b) Імперативні;

c) Зобов’язуючі;

б) Матеріальні;

5) За характером втілених приписів норми конституційного права поділяються на:

a) Регулятивні та охоронні;

b) Імперативні та диспозитивні;

c) Установчі та забезпечувальні;

6) Колізійні та оперативні.

Література: нормативно-правова база [1; 2; 3; 4];

основна [3; 5];

додаткова [17].