Конституційно-правові засади діяльності парламенту

Відповідно до статті 6 Основного Закону України дер­жавна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, ви­конавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до за­конів України.

Законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом. Як відомо, народна законотворчість — прийняття законів ре­ферендумом — явище, яке трапляється в законодавчій прак­тиці рідко, а в Україні такі референдуми взагалі ще не про­водилися.

Сучасний парламент відображає такі елементи демокра­тичного устрою, як участь народу у формуванні політичних владних інститутів, політична відповідальність органів дер­жавної влади перед народом, і визначає захищеність прав людини та політичний устрій суспільства.

Правовою основою діяльності парламенту є, насамперед, Конституція України, де в частині другій статті 19 визначе­но, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ IV Основного Закону присвячений Верховній Раді України. За приписами статей цього розділу єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Визнання Конституцією Верховної Ради єдиним органом законодавчої влади акцентує увагу на її місці в дер­жавному механізмі. Це не означає, що парламент здійснює законодавчу владу самостійно і без участі інших органів. Зо­крема, така взаємодія проявляється у тому, що відповідно до статті 93 Основного Закону право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить, крім народних депутатів України, також Президентові України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Поряд із цим, глава держави підписує та офіційно оприлюднює закони.

Верховна Рада України складається з чотирьохсот п’ят­десяти народних депутатів України, які обираються на осно­ві загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради України за приписами частини першої статті 76 Конститу­ції України становить п’ять років. Чергові вибори до парла­менту відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України, а позачергові вибори призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення її повноважень.

Основною формою роботи парламенту є сесії. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів ви­борів. Водночас Основний Закон наголошує, що єдиний за­конодавчий орган є повноважним за умови обрання не менш як двох третин від його конституційного складу. Перше засі­дання Верховної Ради України відкриває найстарший за ві­ком народний депутат України.

Чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Поряд із цим, Голова Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу парламенту або на вимогу Президента України скли­кає позачергові сесії Верховної Ради України із зазначенням порядку денного. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводен­ний строк без скликання. При цьому, якщо закінчується строк повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, об­раної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Засідання Верховної Ради України проводяться відкри­то. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пле­нарних засіданнях шляхом особистого голосування народних депутатів України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 07.07.1998 р. № 11-рп/98 (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив, що положення частини другої статті 84 Конститу­ції України треба розуміти так, що рішення Верховної Ради України, зокрема закони, постанови, інші акти, а також рі­шення Верховної Ради України щодо прийняття (відхилен­ня) постатейно законопроектів, поправок до них приймають­ся лише на пленарному засіданні Верховної Ради України за умови особистої участі народних депутатів України в го­лосуванні та набрання встановленої Конституцією України, законом про регламент Верховної Ради України кількості голосів на їх підтримку. Положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від спо­собу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України. Порушення встановле­ної Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України).

Стаття 85 Основного Закону визначає повноваження Вер­ховної Ради України. До останніх належать:

1) внесення змін до Конституції України в межах і поряд­ку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесен­ня змін до нього; контроль за виконанням Державного бюд­жету України, прийняття рішення щодо звіту про його вико­нання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального, національно-культур­ного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, пе­редбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Пре­зидента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особ­ливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програ­ми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Мініст­рів України відповідно до цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) призначення чи обрання на посади, звільнення з по­сад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини; заслу­ховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голо­ви Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, ви­значення функцій Збройних Сил України, Служби безпе­ки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів зброй­них сил інших держав на територію України;

24) надання згоди на призначення на посади та звільнен­ня з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення не­довіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конс­титуційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових ви­борів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до катего­рії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до ор­ганів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернен­ня Президента України указів про введення воєнного чи над­звичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди на обо­в’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, ви­значених цією Конституцією;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Пре­зидента України на вимогу народного депутата України, гру­пи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від кон­ституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керів­ника апарату Верховної Ради України; затвердження кошто­рису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об’єктів права державної влас­ності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності.

Зауважимо, що за приписами частини другої статті 85 Конституції парламент здійснює, крім визначених у части­ні першій цієї статті, й інші повноваження, які відповідно до Конституції віднесені до її відання.

Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Президент України може достроково при­пинити повноваження Верховної Ради України, якщо про­тягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. З цього приводу Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 19.05.2004 р. № 11-рп/2004 зазначив, що положення частини другої статті 90 Консти­туції України щодо встановлення тридцятиденного строку, протягом якого пленарні засідання не можуть розпочатися, треба розуміти так, що цей строк обчислюється в календар­них днях. Його обчислення починається з дня, коли запла­новані пленарні засідання однієї чергової сесії не можуть розпочатися, а якщо останній день строку припадає на вихід­ний, святковий або інший неробочий день, то днем його за­кінчення є наступний робочий день. Словосполучення «пле­нарні засідання не можуть розпочатися» треба розуміти так, що пленарні засідання Верховної Ради України не можуть розпочатися через недодержання порядку роботи Верховної Ради України, встановленого Конституцією України і Регла­ментом, що унеможливлює здійснення парламентом консти­туційних повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Водночас повноваження Верховної Ради України, що об­рана на позачергових виборах, проведених після достроко­вого припинення Президентом України повноважень парла­менту попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Разом з цим повно­важення Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені в останні шість місяців строку повноважень Пре­зидента України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає по­рядок і принципи діяльності Верховної Ради України, є Рег­ламент Верховної Ради України, яким встановлюється поря­док підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначається законодавча процедура, процедура розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

Важливе місце в регулюванні діяльності парламенту Укра­їни займає також Закон України «Про статус народного депу­тата України» від 17.11.1992 р. (у редакції від 22.03.2001 р.), який визначає права, обов’язки і відповідальність народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами,

Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 15 встановлює правові та соціальні гарантії здійснення народ­ним депутатом України своїх депутатських повноважень.

Питання організації та порядку діяльності комітетів Вер­ховної Ради України детально регулюються Законом Укра­їни «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.1995 р. (у редакції від 22.12.2005 р.).

Згаданий Закон встановлює такі принципи діяльності комітетів Верховної Ради України: верховенства права; за­конності; гласності; рівноправності комітетів; доцільності; функціональності; плановості; наукової обґрунтованості; ко­легіальності; вільного обговорення і вирішення питань. Ко­мітети Верховної Ради України при здійсненні повноважень взаємодіють з іншими державними органами, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами, установами та ор­ганізаціями, їх посадовими особами, які зобов’язані сприяти комітетам у здійсненні покладених на них повноважень, реа­гувати відповідно до закону на їх звернення та рекомендації.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Вер­ховної Ради України, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну робо­ту, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Конституційний Суд України у Рішенні від 05.03.2003 р. № 5-рп/2003 зазначив, що за своїм конституційним статусом комітети Верховної Ради України є органами, які мають предметно визначену компе­тенцію і забезпечують здійснення парламентом його повно­важень. Отже, діяльність парламентських комітетів пов’язана з вирішенням питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України.

Відзначимо, що за нормами Конституції Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що ста­новлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комі­сії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу.

Здійснення деяких повноважень Верховної Ради Укра­їни регулюється й іншими законами. Зокрема: «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р. (визначає порядок фор­мування складу Уряду та його звільнення); «Про Антимоно- польний комітет України» від 26.11.1993 р. (встановлює по­рядок призначення на посаду та звільнення з посади Голови Антимонопольного комітету України); «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. (визначає порядок призна­чення на посади та звільнення з посад Голови та половини складу Ради Національного банку України); «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 р. (регулює порядок при­значення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; «Про Рахункову палату» від 11.07.1996 р. (унормовує процедуру призначення на посади та звільнен­ня з посад Голови та інших членів Рахункової палати); «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 р. (встановлює порядок призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав людини»); «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р. (врегульовує процедуру призначення на по­сади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України); «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998 р. (визначає порядок призначення членів Вищої ради юстиції); «Про Центральну виборчу комісію» 30.06.2004 р. (унормо­вує процедуру призначення на посади та звільнення з посад

Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади... 17 членів Центральної виборчої комісії); «Про Національ­ну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 р. (у редакції від 03.03.2005 р.) (встановлює поря­док призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і ра­діомовлення) тощо.

1.2.