Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Коментована стаття визначає коло суб’єктів законодавчої ініціативи в парламенті України.

Право законодавчої ініціативи — це право на подання до Вер­ховної Ради України на обов’язковий розгляд нею проекту закону, постанови, пропозиції чи поправки до законопроекту. Процедура здійснення цього права встановлюється насамперед Регламентом Верховної Ради України (гл. 18).

Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України.

Проект закону про надання згоди на обов’язковість міжна­родних договорів України вносить Президент України або Кабінет Міністрів України.

Проекти резолюцій, декларацій, звернень, заяв вносять на­родні депутати.

Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесен­ня до Верховної Ради: 1) проектів законів, постанов; 2) проектів інших актів Верховної Ради; 3) пропозицій до законопроектів; 4) поправок до законопроектів.

Пропозицією є внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об’єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті;

поправкою — внесення виправлень, уточнень, усунення по­милок, суперечностей у тексті законопроекту.

Пропозиції вносяться письмово до законопроекту, який го­тується до другого читання, у редакції, яка передбачає конкретну зміну, доповнення або виключення певних положень із тексту законопроекту.

Пропозиція щодо структурних частин законопроекту має містити послідовно викладені назви розділів, глав, а в разі необ­хідності — статей, частин чи пунктів законопроекту

Поправка може бути внесена письмово до законопроекту, який готується до другого і третього читань, а також усно під час розгляду законопроекту в другому читанні на пленарному засі­данні Верховної Ради.

Законопроект, проект іншого акта подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом.

Якщо законопроект, проект іншого акта ініційовано кількома народними депутатами, ініціатором його внесення вважається народний депутат, прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. У разі якщо зазначений народний депутат відкликає свій підпис, ініціатором вважається той, чиє прізвище є наступним.

Ініціатор внесення чи представник суб’єкта права законодав­чої ініціативи має право на доповідь законопроекту, проекту ін­шого акта на пленарному засіданні Верховної Ради та на засідан­ні головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії з цього питання.

Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його основних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам.

Законопроект, у якому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції Укра­їни. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта.

Кожен законопроект повинен містити положення щодо по­рядку набрання ним чинності.

Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни ма­ють викладатися в розділі «Перехідні положення» цього законо­проекту або в одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроекті.

До законопроекту додається перелік законів та інших норма­тивних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття.

Законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законо­проекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленар­ному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити:

1) обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі за­конодавства;

2) обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття;

3) інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.

У разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, реаліза­ція якого впливає на видаткову та/або доходну частину держав­ного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-еконо­мічне обґрунтування (розрахунок розміру витрат) та пропозиція щодо покриття цих витрат.

У разі внесення законопроекту, остаточне прийняття рішення щодо якого можливе лише за результатами референдуму, ця об­ставина повинна бути зазначена в пояснювальній записці.

До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін.

Якщо законопроект, проект іншого акта вноситься за пого­дженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження.

Голова Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків Перший заступник, заступник Голови Верховної Ради України за наявності передбачених цією статтею підстав за про­позицією головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії або Погоджувальної ради повертає внесений законопроект, про­ект іншого акта суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного сесії та без розгляду на пленарно­му засіданні Верховної Ради. Підставами для повернення законо­проекту, проекту іншого акта без його включення до порядку денного та без розгляду на пленарному засіданні є:

1) висновок комітету, до компетенції якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект суперечить по­ложенням Конституції України, крім випадків, коли він стосу­ється внесення змін до Конституції України; 2) висновок комі­тету, до компетенції якого належать питання регламенту, про те, що внесений законопроект, проект іншого акта оформлений та/ або зареєстрований без дотримання вимог закону, цього Регла­менту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

3) відсутність фінансово-економічного обґрунтування зако­нопроекту, проекту іншого акта, якщо головний комітет чи від­повідна тимчасова спеціальна комісія не вважають за можливе розглядати його без такого обґрунтування;

4) наявність прийнятого в першому читанні законопроекту, щодо якого внесений проект є альтернативним;

5) відхилення на поточній сесії Верховної Ради законопроек­ту, положення якого дослівно або по суті повторюють поданий законопроект.

Повернення законопроекту, проекту іншого акта суб’єкту права законодавчої ініціативи здійснюється в 15-денний строк після отримання висновку головного комітету чи відповідної тим­часової спеціальної комісії з повідомленням про причину повер­нення.

Повернені законопроекти, проекти інших актів можуть бути повторно внесені на розгляд Верховної Ради за умови усунення недоліків, що стали підставою для їх повернення.

Законопроекти, не прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні за основу, вважаються знятими з розгляду і не розглядаються Верховною Радою нового скликан­ня. Верховна Рада своїм рішенням може зняти законопроект з розгляду, якщо внаслідок прийняття інших законодавчих актів чи з інших причин законопроект утратив свою актуальність.

У разі прийняття Верховною Радою за основу одного з аль­тернативних законопроектів інші альтернативні законопроекти знімаються з розгляду без прийняття про це окремого рішення.

Знятими з розгляду вважаються також відкликані та відхиле­ні законопроекти.

Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути від­кликані їх ініціатором, якщо питання про їх розгляд ще не вклю­чено до порядку денного сесії Верховної Ради, а після того — лише за згодою Верховної Ради.

На пленарному засіданні Верховної Ради, за винятком ви­падку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, розгляда­ються лише законопроекти, включені до порядку денного сесії Верховної Ради.

Питання про включення законопроекту до порядку денного сесії розглядається Верховною Радою протягом ЗО днів після ухвалення висновку головного комітету чи тимчасової спеціальної комісії.

Якщо головний комітет у визначений Регламентом строк (ч. З ст. 93 Регламенту) не ухвалить висновку щодо включення відповідного законопроекту до порядку денного сесії, Верховна Рада в 15-денний строк після письмового звернення з цього при­воду суб’єкта права законодавчої ініціативи розглядає питання щодо законопроекту на пленарному засіданні та приймає рішен­ня про включення його до порядку денного сесії Верховної Ради або про надання головному комітету додаткового часу для під­готовки висновку щодо нього.

За процедурним рішенням Верховної Ради для невідкладного розгляду може бути включено до порядку денного пленарного засідання (без додаткового включення до порядку денного сесії) законопроект, якщо він був підготовлений для термінового роз­гляду на виконання відповідного доручення Верховної Ради.

Невідкладними є законопроекти, що визначені такими Пре­зидентом України або рішенням Верховної Ради.

Верховна Рада може прийняти рішення про визначення за­конопроекту невідкладним після включення його до порядку ден­ного сесії Верховної Ради або в ході його наступного розгляду.

Верховна Рада може прийняти рішення щодо законопроектів, визначених як невідкладні, про одноразове відхилення (ай йос) від процедури розгляду, передбаченої цим Регламентом, і скоро­тити строки внесення альтернативних законопроектів, внесення пропозицій і поправок, а також строки надання законопроекту народним депутатам до його розгляду в тому чи іншому читанні. Не допускається скорочення зазначених строків більш як напо­ловину.

Законопроект, визначений як невідкладний, після завершен­ня його попереднього розгляду чи доопрацювання включається до порядку денного найближчого пленарного засідання Верховної Ради і розглядається позачергово.

Законопроект може бути відкликаний суб’єктом права зако­нодавчої ініціативи, який його вніс, до включення такого зако­нопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради.

Законопроект, включений до порядку денного сесії Верховної Ради, до його прийняття Верховною Радою в першому читанні за основу може бути відкликаний за рішенням Верховної Ради і зня­тий з розгляду.

Порушення питання про відкликання законопроекту здій­снюється шляхом подання письмової заяви ініціатором внесен­ня — суб’єктом права законодавчої ініціативи на ім’я Голови Вер­ховної Ради України.

Відкликаний законопроект знімається з розгляду із відповід­ним зазначенням про це в базі даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.

Законопроекти, внесені та не прийняті до закінчення строку повноважень Верховної Ради відповідного скликання в першому читанні, вважаються відкликаними.

Законопроект вважається відкликаним, якщо до його при­йняття в першому читанні повноваження народного депутата — ініціатора його внесення достроково припинено.

Законопроект, внесений Президентом України або Кабінетом Міністрів України, вважається відкликаним, якщо до його при­йняття в першому читанні за основу повноваження Президента України або Кабінету Міністрів України були припинені. Такий законопроект знімається з розгляду із відповідним зазначенням про це в базі даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.