Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності ви­сновку Конституційного Суду України щодо відповідності законо­ проекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.

Незважаючи на той факт, що Верховна Рада України є загаль­нонаціональним представницьким органом, в Основному Законі встановлені механізми захисту конституційного ладу навіть від дій та рішень такої вагомої інституції представницької демократії.

Конституцією України передбачено, що обов’язковою умовою внесення змін до Основного Закону є попередня перевірка зако­нопроекту про внесення змін до Конституції органом конституцій­ної юрисдикції. Принциповим є те, що у висновку Суду повинна міститися його позиція щодо відповідності (чи невідповідності) законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Таким чином, у цій статті закріплено положення щодо відпо­відності законопроекту про внесення змін до Конституції лише двом її статтям — 157 і 158, а не Конституції України в цілому.

Положення ст. 159 Конституції України про те, що законо­проект про внесення змін до Конституції розглядається Верхов­ною Радою України тільки за наявності висновку Конституцій­ного Суду України щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Основного Закону, є конституційною гарантією стабільності конституційного ладу, формою захисту ключових конституційних цінностей.

Здійснюючи конституційний контроль на стадії підготовки у парламенті остаточного тексту законопроекту про внесення змін до Конституції України, який зводиться до дачі висновку щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції, Конституційний Суд України тим самим стає учасником законо­давчого процесу.

Конституційному контролю підлягають законопроекти про внесення змін до Конституції України, подані до Верховної Ради України згідно із статтями 154, 155 і 156 Конституції України. Суб’єктом права на конституційне подання з питань надання ви­сновку Конституційним Судом щодо відповідності законопроек­ту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Основного Закону є Верховна Рада України. Саме її подання і є підставою для відкриття конституційного провадження у спра­ві. Такі справи розглядаються Судом невідкладно, протягом одно­го місяця з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.

Резолютивна частина висновку Конституційного Суду Укра­їни у даних справах має містити положення законопроекту про внесення змін до Конституції України, які відповідають вимогам статей 157 і 158 Конституції України, і положення, які не відпо­відають цим її вимогам.

За статтею 157 Конституції України, Конституція не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмежен­ня прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з Основним Законом України (ст. 21) права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Вони є її природ­ними правами і свободами, закріпленими насамперед у Консти­туції України. Саме їх юридичне оформлення в конституційних правових актах надає їм статусу невідчужуваності і непорушності, пріоритетності перед усіма іншими соціальними нормами. Саме правам і свободам людини має підпорядковуватися діяльність будь-яких суб’єктів публічної влади. За Конституцією України, зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і сво­боди людини та їх гарантії, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Дане положен­ня є одним із проявів дії принципу верховенства права в Україні, передбаченого у ст.

Конституція України закріплює конкретні права і свободи людини і громадянина, не вважаючи їх вичерпними. З огляду на це законопроектами про внесення змін до Конституції може до­повнюватись їх перелік, але за умови, що нові права і свободи не будуть скасовувати чи обмежувати існуючі, які гарантовані дер­жавою на конституційному рівні.

Відповідно до Конституції Україна є незалежною державою (ст. 1), а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і не­доторканною (ст. 2). Захист територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу (ст. 17), захист територіальної цілісності і недоторканності України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17). Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України (ст. 65).

Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом (ст. 73), який призначається Вер­ховною Радою України (ст. 85). Виключно законами України ви­значається територіальний устрій України (ст. 92).

Гарантом територіальної цілісності України є Президент Укра­їни (ст. 102). Текст присяги, яку проголошує Президент України при вступі на пост, містить положення про його обов’язок боро­нити незалежність України (ст. 104), забезпечувати державну не­залежність (ст. 106).

Такими є основоположні конституційні засади незалежності і територіальної цілісності України. Тому законопроект про вне­сення змін до Конституції України не повинен містити положень, які прямо чи опосередковано могли б бути спрямовані на лікві­дацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Безперечно, зміни до наведених вище положень Конституції України вноситися можуть, але за умови, що вони спрямовані на зміцнення незалежності і територіальної цілісності України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України має відповідати вимогам частини другої ст.

Отже, законопроект про внесення змін до Конституції має оцінюватися Конституційним Судом України з урахуванням по­ложень статей 64 і 83 Основного Закону. Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган діє в умовах воєнного або надзви­чайного стану і здійснює свої повноваження згідно з Конститу­цією України. З огляду на це парламент може змінювати Кон­ституцію України в умовах воєнного або надзвичайного стану, за винятком тих положень Основного Закону, які передбачені ст. 64 Конституції України.

За статтею 159 Конституції України законопроект про вне­сення змін до Основного Закону розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо його відповідності вимогам ст. 158 Конституції.

Стаття 158 передбачає, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який уже розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до парла­менту не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

У зв’язку з цим слід наголосити на тому, що в даній статті йдеться про законопроект, на який уже є відповідний висновок Конституційного Суду України, що дав право Верховній Раді України розглядати його по суті щодо прийняття, але закон про внесення змін до Основного Закону не був прийнятий.

За таких умов законопроект про внесення змін до Конститу­ції України може бути повторно, без повторного висновку Кон­ституційного Суду України, поданий на розгляд Верховної Ради України, але не раніше ніж через рік з дня прийняття парламентом рішення щодо цього законопроекту.

Стаття 159 Конституції України не дає права Верховній Раді України протягом строку своїх повноважень двічі змінювати ті самі положення Конституції України.

Для більш чіткого розуміння змісту положень ст. 159 Консти­туції України важливе значення має Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р. № 8-рп/98 (справа щодо вне­сення змін до Конституції України).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України положен­ня ст. 159 Конституції України треба розуміти так, що законопро-

ект про внесення змін до Конституції України відповідно до ста­тей 154 і 156 Конституції України може розглядатися Верховною Радою України лише за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

У разі внесення у процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект із внесеними до нього поправками від­повідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Суб’єктом конституційного подання з цих питань є Верховна Рада України.

Отже, якщо до законопроекту про внесення змін до Консти­туції України, який розглядається парламентом за наявності по­переднього висновку Конституційного Суду України, додано бодай одне слово чи то розділовий знак, то такий законопроект в його оновленому вигляді має бути поданий до Конституційно­го Суду України для надання відповідного висновку, згідно зі ст. 159 Конституції України.