Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І «Загальні засади», розділу НІ «Вибори. Рефе­рендум» і розділу ХНІ «Внесення змін до Конституції України», по­передньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Коментована стаття Конституції України присвячена поряд­ку внесення змін до Конституції України, крім розділів І, III, XIII Основного Закону, процедура внесення змін до яких є більш ускладненою, порівняно з іншими розділами Конституції.

Згідно з и. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має виключне повноваження щодо внесення змін до Конституції України в межах і в порядку, передбачених розділом XIII Конституції України. Ці повноваження парламент відповід­но до ст. 155 Конституції здійснює самостійно в порядку про­цедури, передбаченої Регламентом Верховної Ради України.

Порядок внесення змін до розділів II, IV—XII, XIV, XV Кон­ституції України відрізняється від порядку внесення змін до інших законів України. Суттєве ускладнення цієї процедури слід роз­глядати як гарантію забезпечення прав і свобод людини і грома­дянина в Україні, як спосіб забезпечення стабільності в питаннях організації і визначення повноважень вищих органів державної влади і прокуратури, функціонування системи органів місцевого самоврядування, територіального устрою. Цей порядок внесення змін до Конституції України складається з трьох етапів.

Перший етап згідно зіст. 159 Конституції України передбачає отримання висновку Конституційного Суду України щодо відпо­відності законопроекту про внесення змін до Конституції України статтям 157,158. Відповідно до вимог статей 147 і 159 Конституції Верховна Рада України не може розглядати ці законопроекти за відсутності такого висновку Конституційного Суду. Висновок має бути надано після внесення законопроекту до Верховної Ради України, але до його розгляду Верховною Радою на пленарних засіданнях. Законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, піддягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону про внесення змін до Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р.

Другий етап передбачає проведення обговорення законопро­екту і його схвалення Верховною Радою України. У Рішенні Кон­ституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р. № 17-рп/2002 у справі щодо повноважності Верховної Ради України зазначено, що Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалі­зовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Кон­ституцією України необхідна для прийняття відповідного рішен­ня. На цьому етапі законопроект про внесення змін до Конститу­ції України має бути схвалений більшістю народних депутатів України, тобто не менше як 226 депутатами від конституційного складу Верховної Ради України. Прийняття рішення парламентом у такий спосіб використовується зазвичай при прийнятті законів України. Використання його для схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України пояснюється тим, що прий­няте народними депутатами рішення не є остаточним, оскільки має попередній характер, а отже, допускає в подальшому внесен­ня змін і доповнень до законопроекту

Остаточне рішення стосовно законопроекту про внесення змін до Конституції України Верховна Рада України приймає на третьому етапі. Попередньо схвалений простою більшістю голосів законопроект приймається кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України (не менше двох третин від конститу­ційного складу парламенту) на наступній черговій сесії Верховної Ради України із дотриманням процедури розгляду законопроектів, передбаченої Регламентом Верховної Ради.

Розведення у часі попереднього схвалення законопроекту і його остаточного прийняття (згідно зі ст. 83 Конституції чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першо­го вівторка вересня кожного року) необхідно народним депутатам України для аналізу позиції своїх виборців з цього питання, більш ґрунтовного вивчення законопроекту і остаточного визначення своєї позиції щодо нього.

Регламент Верховної Ради України містить норму (п. 2 ст. 144), згідно з якою питання про попереднє схвалення законо­проекту про внесення змін до Конституції України не може роз­глядатися Верховною Радою на останній сесії строку її повнова­жень. Питання про попереднє схвалення та подальший розгляд такого законопроекту включається до порядку денного першої сесії новообраної Верховної Ради без голосування.

Відповідно до п. З ст. 144 Регламенту новообрана Верховна Рада не може розглядати питання про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який відповідно до цієї статті був попередньо схвалений Верховною Радою поперед­нього скликання, але голосування щодо прийняття якого як за­кону не проводилося. У такому випадку законопроект про вне­сення змін до Конституції України вважається не прийнятим Верховною Радою попереднього скликання і до нього застосову­ються вимоги частини першої статті 158 Конституції України.

У разі виникнення необхідності одночасного комплексного внесення змін як до розділів Конституції України, зазначених у цій статті, так і до розділів, зазначених у частині першій статті 156 Конституції України, ініціатор подання таких змін подає до Верховної Ради одночасно два окремих законопроекти (пов’язані законопроекти). Такі законопроекти повинні містити також по­ложення, які передбачають поєднане та узгоджене в часі набран­ня ними чинності, та згідно з якими в разі неприйняття Верхов­ною Радою чи незатвердження всеукраїнським референдумом одного із них, інший, пов’язаний із ним, не набирає чинності.