Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента Украї­ни; не менш як сорока п ’яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди­ни; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на тери­торії України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Норми коментованої статті визначають основні функції і пов­новаження Конституційного Суду України (пп. 1, 2 ч. 1), коло суб’єктів, які мають право звертатися до Конституційного Суду України, ініціювати розгляд ним конституційно-правових справ (абз. 2 ч. 1), форму та характер актів, які ухвалює Конституційний Суд України, щодо відповідності Конституції України (конститу- ційності) законів та інших правових актів і офіційного тлумачен­ня Конституції України та законів України (ч. 2).

У коментованій статті передбачено дві групи повноважень Конституційного Суду України, а саме: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів (конституційний судовий контроль Кон­ституційного Суду України) (п. 1 ч. 1); 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (правотлумачна, право- роз’яснювальна, інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України) (п. 2ч. 1).

Згідно з коментованою статтею об’єктами конституційного контролю Конституційного Суду України (вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) є: 1) закони та інші правові акти Верховної Ради України; 2) акти Президента України; 3) акти Кабінету Міністрів України; 4) правові акти Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим.

Наведений перелік об’єктів конституційного контролю є ви­черпним (закритим).

Поняття законів та інших правових актів Верховної Ради Укра­їни, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим містяться відповідно у ст. 91, частинах 3 І4ст. 106, статтях 117,135, 137 Конституції України.

Конституційний Суд України не має права перевіряти кон­ституційність положень чинної Конституції України.

Перевірці відповідності Конституції України (конституцій - ності) підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набра­ли чинності, тобто оцінка законів та інших правових актів здій­снюється Конституційним Судом України тільки в порядку на­ступного конституційного судового контролю.

Не можуть бути об’єктами конституційного контролю Кон­ституційного Суду України проекти правових актів, крім відпо­відно до ст. 159 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України. Виходячи із принципу поділу влади (ст. 6 Конституції України), повноваження Конституційного Суду України не дозволяють йому втручатись у стадії правотворчого (за­конодавчого) процесу, здійснювати попередній контроль.

За змістом статей 150 і 152 Конституції України об’єктом конституційного контролю Конституційного Суду України мо­жуть бути тільки закони та інші правові акти, які не втратили чинності.

Згідно з коментованою статтею в її системному зв’язку з ч. 2 ст. 147 та ч. 1 ст. 152 Конституції України об’єктом конституцій­ного контролю є лише правові акти, тобто ті, які тягнуть за собою юридичні наслідки. Отже, не можуть бути об’єктом контролю Конституційного Суду України такі акти, як звернення, заяви, акти політичного характеру тощо, котрі не мають юридичного значення, не породжують жодних юридичних наслідків.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності під законних актів: 1) Верховної Ради України; 2) Президента України; 3) Кабінету Міністрів України; 4) Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Конституційний Суд України також не уповноважений ви­рішувати питання як конституційності, так і законності актів органів влади, не зазначених у п. 1 ч. 1 коментованої статті. Це рішення органів місцевого самоврядування (ст. 144 Конституції України), акти міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади, місцевих державних адміністрацій, акти органів прокуратури України, акти судів загальної юрисдикції тощо.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповід­ність Конституції України (конституційність) у вигляді абстракт­ного конституційного контролю, тобто такого, який не пов’язаний із застосуванням правового акта.

Конституційний Суд України перевіряє відповідність законів та інших правових актів чинній Конституції України і не уповно­важений перевіряти відповідність правових актів колишній Кон­ституції України.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповід­ність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів з точки зору як матеріальної, тобто змістовної, їх перевірки, так і формальної, тобто перевірки відповідності вста­новленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності та дотримання конституційних по­вноважень при їх прийнятті (ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про Конституційний Суд України»),

Розгляд і вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Кон­ституційний Суд України здійснює не за власного ініціативою, а за зверненнями (конституційними поданнями) певних суб’єктів, передбачених абз. 2 ч. 1 коментованої статті.

Конституційне звернення (подання) є приводом для розгляду справи Конституційним Судом України, тобто зобов’язує Кон­ституційний Суд України прийняти її до розгляду

Підставою для конституційного подання і відповідно розгля­ду справи Конституційним Судом України про неконституцій­ність закону або іншого правового акта є наявність спору щодо його (акта) неконституційності.

Суб’єктами права на звернення (конституційне подання) до Конституційного Суду України про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших нормативних актів є: Президент України; не менше сорока п’яти депутатів Верховної Ради України (тобто десята частина загального складу Верховної Ради України, встановленого ч. 1 ст. 76 Конституції України); Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Об’єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України є чинні Конституція України та закони України, при­йняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлумаченню Конституційним Судом України не під­лягають. Але об’єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України можуть бути закони або їх окремі положення, які застосовуються у зв’язку з їх переживаючою (ультраактивною) силою.

Офіційному тлумаченню Конституційного Суду України під­лягають закони, які відповідають Конституції України. Тому офі­ційному тлумаченню законів України передує з’ясування питан­ня їх відповідності Конституції України (конституційності). Якщо виявиться, що закон не відповідає Конституції України, супере­чить їй, він визнається неконституційним з усіма наслідками, що випливають із цього.

Якщо можливі різні інтерпретації тих чи інших положень Конституції України або законів України і ці тлумачення не супе­речать Конституції України, вирішувати такі питання, конкрети­зувати такі положення повинен парламент. Інакше, своїм тлума­ченням зазначених положень Конституції або законів України Конституційний Суд України обмежував би повноваження Верхов­ної Ради України.

Діяльність щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України Конституційний Суд України здійснює за зверненнями певних суб’єктів за встановленою законом про­цедурою і виражає в особливій формі — інтерпретаційних актах — у рішеннях, які тягнуть за собою відповідні правові наслідки.

Конституція України, зокрема коментована стаття, не визна­чила кола суб’єктів, які можуть звертатися до Конституційного Суду України за офіційним тлумаченням Конституції України та законів України, залишивши це питання на розсуд законодавця.

Згідно із Законом України «Про Конституційний Суд Украї­ни» право на звернення до Конституційного Сулу України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та за­конів України мають такі суб’єкти: 1) у формі конституційного подання — Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Респуб­ліки Крим, органи місцевого самоврядування (абз. 4 ст. 41); 2) у формі конституційного звернення — громадяни України, іно­земці, особи без громадянства та юридичні особи (ст. 43). Під­ставами для звернення до Конституційного Суду України за офі­ційним тлумаченням Конституції України та законів України у формах конституційного подання і конституційного звернення є відповідно: практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (ч. 1 ст. 93 Закону України «Про Конституційний Суд України») або наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це призвело або може призвести до пору­шення його конституційних прав і свобод (ст. 94 Закону України «Про Конституційний Суд України).

Підставою для офіційного тлумачення Конституції України або законів України за конституційними зверненнями фізичних та юридичних осіб є тільки ті положення цих правових актів, які застосовані або піддягають застосуванню щодо суб’єкта консти­туційного звернення в конкретній справі, і це призвело або може призвести до порушення його конкретного конституційного пра­ва.

На практиці трапляються такі ситуації, коли ті чи інші по­ложення Конституції України або законів України застосовують­ся хоча й однозначно, але неправильно, і це порушує конститу­ційні права і свободи або створює можливість їх порушення. Конституційний Суд України у цих випадках також розглядає справи за зверненнями фізичних або юридичних осіб і приймає по них відповідні рішення.

Конституційний Суд України за результатами розгляду на пленарних засіданням справ щодо конституційності законів та інших правових актів і щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України приймає рішення.

Рішення Конституційного Суду України з питань про відпо­відність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і про офіційне тлумачення Конституції України та законів України є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, у тому числі і самим Конституційним Судом України, органами місцевого самоврядування, їх посадовими осо­бами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, грома­дянами та юридичними особами на всій території України. Неви­конання рішень Конституційного Суду України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Рішення Конституційного Суду України діють безпосередньо і не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади, посадових та службових осіб.

Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів або інших правових актів та щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є остаточними. Це означає, що вони набирають чинності з моменту ухвалення (проголошення) і ніхто, у тому числі і Консти­туційний Суд України, скасувати або змінити їх не може.

Рішення Конституційного Суду України не можуть бути оскаржені. Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 55 Конституції України, якщо особою використані всі національні засоби правового за­хисту, вона має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, а відтак, і оскаржувати в них рішення Конституційно­го Суду України. Але незалежно від наслідків розгляду такої скар­ги міждержавні органи ні в якому разі не мають права скасовува­ти рішення суду тієї чи іншої держави.

У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів вони ви­знаються нечинними на майбутнє.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються та­кими, що не відповідають Конституції України (є неконституцій­ними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 За­кону України «Про Конституційний Суд України»), Ці акти фак­тично скасовуються і не мають юридичної сили з моменту ухва­лення Конституційним Судом України рішення про їх неконсти­туційність. І саме з цього часу закони, інші правові акти або їх окремі положення, які рішеннями Конституційного Суду України визнані неконституційними, не підлягають виконанню (застосу­ванню) як такі, що втратили чинність на підставі рішення Кон­ституційного Суду України.

Юридичну силу рішення Конституційного Суду України про визнання правового акта неконституційним не можна подолати повторним прийняттям цього ж акта.

Рішення Конституційного Суду України, якими закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнані не­конституційними, мають силу нормативно-правового акта. Ви-

знаючи той чи інший нормативно-правовий акт неконституцій­ним і тим самим скасовуючи його, Конституційний Суд України виконує функцію «негативного» правотворця.

Рішення Конституційного Суду України про визнання закону чи іншого правового акта неконституційним позбавляє їх обов’яз­кової сили. Але юридична сила такого рішення Конституційного Суду України не може бути прирівняна до юридичної сили зви­чайних законів, оскільки для перегляду положень цього рішення необхідне внесення змін до Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України про невідповідність Конституції України (неконституційність) законів, інших право­вих актів або їх окремих положень мають пряму і негайну дію, а у випадках, передбачених Конституцією України, — і зворотну дію. Згідно зі ст. 58 Конституції України рішення Конституційного Суду України, яке скасовує або пом’якшує відповідальність особи, має зворотну дію.

Визнання правового акта неконституційним є підставою для скасування інших правових актів, які відтворюють або конкрети­зують його положення.

Правова природа рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України похідна від ролі Конституційного Суду України в меха­нізмі держави. Правова природа офіційного тлумачення Консти­туції України та законів України полягає у з’ясуванні і роз’ясненні їх норм, інтерпретації, встановленні дійсного змісту, тобто в пев­ній констатації, а не в їх поправках, змінах чи доповненнях.

Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом Укра­їни положень Конституції України та законів України є встанов­лення їх однозначного і правильного розуміння та застосування на всій території держави і надання роз’яснення щодо цього.

Змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом Укра­їни положень Конституції України та законів України є їх конкре­тизація, уточнення, деталізація. Це певні норми, а саме — інтер- претаційні норми, в яких даються приписи щодо того, як розумі­ти той чи інший термін, вислів або правову норму в цілому, як її застосовувати. Вони сприяють правильній реалізації Конституції України та законів України і в цьому аспекті виконують допоміж­ну регулятивну роль. їх допоміжний характер виявляється і в тому, що вони не можуть застосовуватись окремо, самостійно, без по­ложень Конституції України та законів України, що тлумачаться. Вони діють тільки разом із положеннями, які тлумачилися, і не можуть бути нормативною основою право застосовних актів. При вирішенні конкретних справ необхідно посилатися на правові норми Конституції України та законів України як на юридичні підстави для рішення і лише додатково — на їх офіційні роз ’яснення Конституційним Судом України.

Функціональне призначення рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України — це юридичний засіб забезпечення їх правильного і од­нозначного розуміння і застосування, а отже, й один з юридичних засобів укріплення конституційної законності, охорони Кон­ституції України.

Юридична сила офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції України та законів України полягає в тому, що воно (роз’яснення) має державний загальнообов’язковий характер, який за юридичною силою наближає його до роз’яснюваних положень Конституції України та законів України.

Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлума­чення Конституції України та законів України як допоміжний акт за своєю юридичною силою розташовується за актом, що роз’яс­нюється, у такій послідовності: тлумачення положень Консти­туції — за Конституцією, тлумачення законів — слідом за зако­нами.

Сфера дії (територія, коло осіб і коло випадків) рішень Кон­ституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України збігається зі сферою дії останніх і во­ни є нормативними.

Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Су­дом України Конституції та законів України визначається чинні­стю норми права, що тлумачиться, воно поділяє їх долю. Причому тлумачення тієї самої норми не може змінюватися протягом цього часу, якщо ця норма безпосередньо або опосередковано не змі­нювалася.

Офіційне тлумачення Конституції України та законів України Конституційним Судом України має «зворотну силу». Її межі ви­значаються моментом набрання чинності самими положеннями Конституції України та законами України, що інтерпретуються. Адже у процесі реалізації правової норми, яка не змінювалася, її зміст залишається тим самим (незмінним), і офіційними тлума­ченнями тільки встановлюється той зміст, який вклав у неї зако­нодавець. Тому норми права завжди мають той зміст, який роз­крито офіційними тлумаченнями, і вони повинні застосовувати­ся відповідно до цього змісту. Якщо офіційному тлумаченню Конституційного Суду України положень Конституції України або законів України не відповідають акти їх застосування, остан­ні підлягають скасуванню.