Стаття 149. На суддів Конституційного Суду України поши­рюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї Конститу­ції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій стат­ті 127 цієї Конституції.

Коментована стаття присвячена закріпленню гарантій неза­лежності та недоторканності суддів Конституційного Суду Укра­їни і відсилає до статей 126, 127 Конституції України, в яких ви­значено гарантії незалежності та недоторканності суддів та вста­новлено вимоги щодо несумісності.

Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недотор­канність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарешто­ваний до винесення обвинувального вироку судом (частини пер­ша, друга, третя). Отже, і ст. 126 Конституції України є частково відсильною.

Гарантії незалежності та недоторканості суддів деталізується в Законах України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 47, 48), «Про Конституційний Суд України» (далі — Закон) (статті 27, 28).

Незалежність суддів — один із головних конституційних прин­ципів правосуддя, на основі якого формується правове положен­ня судді в державі. Вона спрямована насамперед на безпере­шкодне виконання суддею своїх професійних обов’язків при здійсненні правосуддя. Для суддів Конституційного Суду України незалежність має дуалістичну природу — містить як інституціо- нальну, так і функціональну складові. Перша з них полягає в тому, що судді не повинні бути залежними від жодної з гілок влади чи Президента України (навіть за умови, що вони ними признача­ються), а друга повинна виявлятися в тому, що судді при здійснен­ні своїх повноважень підкоряються, як встановлює ст. 27 Закону, лише Конституції України та керуються Законом, іншими зако­нами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Положення частини другої ст. 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку зі здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій неза­лежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешко­дити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (п.

Статтею 28 Закону встановлюється, що особа судді Консти­туційного Суду України є недоторканною. Суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Судді Конституцій­ного Суду України не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Аналогічні положення стосовно суддів конституційних судів чи інших органів конституційної юрисдикції закріплені відповідним законодавством багатьох держав Європи. Зокрема, у Польщі судді Конституційного Трибуналу при здійснені своїх повноважень неза­лежні і підкоряються тільки Конституції, у Вірменії незалежність суддів забезпечується їх підпорядкованістю тільки Конституції і за­кону про Конституційний суд, в Італії судді володіють такою ж недоторканністю, як і парламентарії, в Албанії — мають недотор­канність стосовно прийнятих ними рішень і висловлених думок протягом терміну їх роботи, у Боснії і Герцеговині — користуються недоторканністю при виконанні своїх обов’язків.

На забезпечення незалежності суддів Конституційного Суду України спрямовані значною мірою вимоги, встановлені части­ною другою ст. 127 Конституції України та частиною другою ст. 16 Закону Професійні судді (у т. ч. і судді Конституційного Суду України) не можуть належати до політичних партій та проф­спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати пред­ставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Близькі за змістом до цих норм існують норми в законах про конституційні суди чи інші органи конституційної юрисдикції країн Європи.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є насамперед порядок формування Конституційного Суду України, встановлений частиною другою ст. 148 Конституції України, статтями 5, 7, 8 Закону: Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Демократичний порядок формування Конституційного Суду України, що полягає в участі в ньому різних гілок влади, властивий більшості країн Європи. Так, судді Конституційного Суду Росій­ської Федерації призначаються на посади Радою Федерації за поданням Президента Російської Федерації; половина суддів Федерального конституційного суду Німеччини обираються Бун­дестагом, половина Бундесратом, що складається з представників федеральних земель; судді Конституційного суду Іспанії призна­чаються Королем Іспанії — четверо за поданням Палати депутатів, четверо — Сенату, по два — урядом і Генеральною судовою радою.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є їх призначення згідно зі ст. 148 Конституції України лише на один дев’ятирічний строк без права бути призначеним повторно, адже призначення на посаду судді Конституційного Суду України повторно посилювало б його залежність від органу, який його призначив на перший строк.

Строковість перебування на посаді судді конституційного суду властива практично всім конституційним судам Європи, за винятком окремих (зокрема, Вірменії, Російської Федерації).

Гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є встановлення в Конституції України повноважень Конституцій­ного Суду України.

У Конституції України і Законі «Про Конституційний Суд України» визначений чіткий перелік суб’єктів звернення до Кон­ституційного Суду України. Це означає, що Конституційний Суд України не має права ініціювати до розгляду жодне з питань, від­несених Конституцією України до його повноважень.

Гарантії незалежності суддів Конституційного Суду України випливають і з установлених ст. 4 Закону основних принципів діяльності Конституційного Суду України: верховенства права, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебіч­ного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень.

Відповідно до правової позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м’якого покарання), одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціаль­ні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим куль­турним рівнем суспільства.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як ре­гулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Колегіальність як принцип діяльності Конституційного Суду України означає, що всі його акти (рішення, висновки, ухвали) приймаються виключно на засіданнях встановленою Законом більшістю голосів суддів (частина перша ст. 48, частини п’ята, шоста ст. 50, частина четверта ст. 51). Колегіальність підтверджу­ється також положеннями ст. 63 Закону, за якими рішення при­ймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів з наступним їх підписанням суддями, які голосували за їх прийняття і які голо­сували проти їх прийняття.

Рівноправність суддів полягає в тому, що будь-який суддя Конституційного Суду України (незалежного від суб’єкта його призначення, адміністративної посади, яку він займає у Суді, та інших ознак) при здійсненні конституційного судочинства має однакові права як за змістом, так і за обсягом.

Гласність означає, що розгляд справ на пленарному засіданні Конституційного Суду України, незалежно від форми слухання, проводиться відкрито, крім випадків, коли розгляд справи на від­критому пленарному засіданні Конституційного Суду України може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом. У такому разі справа за ухвалою Кон­ституційного Суду України розглядається на закритому пленар­ному засіданні. Гласність у діяльності Конституційного Суду України підтверджується значною мірою й тим, що Конституцій­ний Суд України обов’язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти яких оспорюються за конституційним поданням щодо їх конституційності, офіційним оприлюдненням рішень і висновків Конституційного Суду Укра­їни та їх опублікуванням.

Повний і всебічний розгляд справ ґрунтується на забезпечен­ні безперешкодного доступу Конституційного Суду України до будь-якої інформації, яка має значення для розгляду справи, у тому числі шляхом безпосереднього опитування посадових осіб, експертів, свідків, уповноважених за законом та уповноважених за дорученням, громадян. У статті 54 Закону встановлено обста­вини забезпечення дотримання цього важливого принципу для здійснення конституційного судочинства.

Обґрунтованість рішень, які приймаються Конституційним Судом України, полягає у тому, що єдиний орган конституційної юрисдикції зобов’язаний у письмовій формі аргументувати при­йняті ним рішення та надані висновки.

Звичайно ж, гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є обов’язковість розгляду ним справ за встановле­ною Законом процедурою і обов’язковість його рішень і виснов­ків. Невиконання рішень та недодержання висновків Конститу­ційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосу- ються у порядку надходження, а рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуван­ням шляхом опитування суддів. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду України є оста­точними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею Кон­ституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов’язковим. У той же час суддя Конституційно­го Суду України має право на окрему думку, яка викладається ним у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Консти­туційного Суду України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після підписання і разом з окремою думкою судді (окремими думками суддів) пуб­лікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є право Суду зажадати від органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України, а також від відповідних державних органів, на які покладено обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України, письмово­го підтвердження їх виконання. Заради справедливості необхідно визнати, що таке право, встановлене ст. 70 Закону, Конституцій­ний Суд України використовував упродовж своєї діяльності лише кілька разів.

Безумовно, гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є порядок, передбачений Законом, щодо забезпечен­ня повноти розгляду справи Конституційним Судом України.

Зокрема, згідно зі ст. 19 Закону суддя Конституційного Суду України має право витребувати від Верховної Ради України, Пре­зидента України, Прем’єр-міністра України, суддів, органів дер­жавної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, орга­нів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні докумен­ти, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до роз­гляду колегією суддів Конституційного Суду України чи Консти­туційним Судом України.

Таке ж право має колегія суддів Конституційного Суду Укра­їни під час підготовки справи, а Конституційний Суд України — у процесі конституційного провадження у справі.

Крім того, і колегія суддів під час підготовки справи, і Консти­туційний Суд України у процесі провадження у справі мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за за­коном та уповноважених за дорученням, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.

Очевидно, що важливою гарантією незалежності суддів Кон­ституційного Суду України є встановлений частиною першою ст. 130 Конституції України обов’язок держави із забезпечення фінансування та належних умов для функціонування суддів і ді­яльності суддів, зокрема і Конституційного Суду України, відпо­відно до якого видатки на утримання судів, а отже, і фінансуван­ня суддів визначаються у Державному бюджеті України окремо. До того ж згідно зі ст. 29 Закону судді Конституційного Суду Укра­їни одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів.

Словосполучення «належні умови», вжите у ст. 130 Консти­туції України, треба розглядати в аспекті міжнародних стандартів незалежності судів і суддів, відповідно до яких держава повинна створити всі умови для здійснення без будь-яких ускладнень та перешкод правосуддя і конституційного судочинства, виключити при цьому і можливість впливу на суди і суддів при формуванні фінансових видатків.

Цілком очевидно, що гарантією незалежності суддів є ви­значення Конституцією України (ст. 126) та Законом (ст. 23) підстав для звільнення судді Конституційного Суду України з посади.

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесятий’ятирічного віку, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У частині шостій ст. 126 Конституції України передбачено, що держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Це по­ложення поширюється і на суддів Конституційного Суду України і, зрозуміло, також є свідченням гарантії незалежності суддів.

І насамкінець, гарантії незалежності суддів Конституційного Суду України полягають у функціонуванні в Конституційному Суді України суддівського самоврядування. Функціонування суддівського самоврядування в Конституційному Суді України, як і у всій судовій системі, складовою якої є Конституційний Суд України, встановлене Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з цим Законом основною формою суддівського самоврядування в Конституційному Суді України є збори суддів Конституційного Суду України. Збори суддів обговорюють пи­тання щодо внутрішньої діяльності Конституційного Суду Укра­їни або роботи конкретних суддів чи працівників та приймають з цих питань рішення, які є для них обов’язковими, заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади, та керівника Секретаріату Суду, а також здійснюють інші повноваження, ви­значені законом.

Збори суддів Конституційного Суду України обирають з чис­ла суддів трьох делегатів на з’їзд суддів України — найвищий орган суддівського самоврядування в Україні. Один із суддів Конститу­ційного Суду України обирається з’їздом суддів України до Ради суддів України як вищого органу суддівського самоврядування між з’їздами суддів України.