Стаття 148. Конституційний Суд України складається з ві­сімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України тазЪд суддів Укра­їни призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вишу юри­дичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, про­живає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє дер­жавною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціаль­ному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосуван­ня лише на один трирічний строк.

Коментована стаття встановлює кількісний склад Конститу­ційного Суду України, порядок формування єдиного органу кон­ституційної юрисдикції в Україні, вимоги до його суддів, строку їхніх повноважень, порядку обрання Голови Конституційного Суду України.

Створення Конституційного Суду України безпосередньо пов’язане з прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. У пункті 6 розд. XV «Перехідні положення» Основного Закону передбачено, що Конституційний Суд України формується відпо­відно до Конституції України протягом трьох місяців після набуття нею чинності.

16 жовтня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Конституційний Суд України» (далі — Закон).

Отже, згідно з Конституцією України і Законом Конституцій­ний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Практично від року встановлення Основним Законом держави такої кількос­ті суддів Конституційного Суду України вона була і залишається предметом обговорення окремих вчених, політиків, політологів, суть якого полягає в тому, чи потрібна Україні така кількість суд­дів Конституційного Суду України. Зокрема, вони посилаються на кількісний склад Федерального конституційного суду Німеч­чини (16 суддів), територія і кількість населення якої є більшими від території та кількості населення України.

Безумовно, при цьому певного мірою враховуються обсяг території, кількість населення, рівень розвитку демократії в дер­жаві і суспільстві. Кількість суддів єдиного органу конституційної юрисдикції у тій чи іншій країні залежить, насамперед, від тих завдань, які визначаються ним, і наданих йому конституцією та відповідним законом повноважень. Так, у Білорусі, Болгарії, Гре­ції, Іспанії, Словаччині кількість суддів становить дванадцять, Португалії — тринадцять, Італії, Польщі — п’ятнадцять.

У частині третій коментованої статті визначено вимоги, яким має відповідати особа, яка претендує на посаду судді Конститу­ційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Такі вимоги цілком відповідають високому статусу судді Кон­ституційного Суду України, оскільки Конституційний Суд Укра­їни посідає особливе місце в механізмі державної влади, тільки він як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні покли­каний вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і давати офіційне тлумачення Конституції і законів України, а його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України через ефективне і надійне забезпечення справедливого, неупередженого і об’єктивного вирішення справ та виконання рішень Конституційного Суду України.

Певні вимоги до претендентів на посади суддів єдиного орга­ну конституційної юрисдикції характерні для всіх країн Європи: в одних вони передбачаються конституціями, в інших — відповід­ними законами.

Разом з тим аналіз положень конституцій і законів країн Єв­ропи засвідчив, що в них немає такої вимоги до судців, як воло­діння державною мовою. Очевидно, належність до громадянства країни сама собою передбачає володіння ними державною (дер­жавними) чи офіційною (офіційними) мовою (мовами).

Питання призначення судців Конституційного Суду України, визначене частиною другою коментованої статті, деталізується в Законі. У статті 7 Закону, зокрема, встановлено, що Верховна Рада України призначає судців таємним голосуванням шляхом по­дання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади судців вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного скла­ду Верховної Ради України, тобто не менше ніж 113 народних де­путатів України, і при цьому кожен з них має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури.

У цій статті передбачено і наявність висновку відповідного комітету Верховної Ради України щодо кожної кандидатури на посаду судці Конституційного Суду України.

Призначеними на посади судців вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів народних депутатів України з-поміж усіх кандидатів, що набрали більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування приймається постанова Верховної Ради України про призначення судців Конституційного Суду України.

Порядок призначення судців Конституційного Суду України з’їздом судців України передбачається ст. 8 Закону. З’їзд судців України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає відповідні кандидатури для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судці Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду судців України.

Саме за таким порядком відбулося призначення чотирьох судців Конституційного Суду України (замість чотирьох судців, що подали у відставку) X позачерговим з’їздом суддів України, що відбувся 16 вересня 2010 р.

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України регулювався ст. 6 Закону Проте вона виклю­чена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» від 7 жовтня 2010 р. № 2592—VI. Отже, порядок призна­чення суддів Конституційного Суду України Президентом України нині регулюється положеннями Конституції України.

Питання призначення суддів конституційних судів у країнах Європи вирішуються по-різному. Зокрема, згідно з Конституцією Угорщини члени Конституційного суду призначаються Держав­ними зборами за пропозицією номінаційної комісії, до складу якої входять представники партійних фракцій, а для призначення кандидата на посаду члена суду необхідна підтримка не менш як двох третин від складу Державних зборів. За Конституцією Поль­щі членів Конституційного Трибуналу призначає Сейм.

Відповідно до Конституції Туреччини весь склад Конституцій­ного суду (одинадцять постійних членів і чотири заступники) при­значає Президент республіки: двох основних суддів і двох заступ­ників із членів Вищого апеляційного суду, двох основних суддів і одного заступника з членів Державної ради і по одному судді з членів Вищого військового апеляційного суду, Вищого військо­вого адміністративного суду і Рахункової палати. У кожному ви­падку Президент республіки вибирає серед трьох кандидатур, ви­сунутих на пленарному засіданні відповідного суду. Президент також призначає одного суддю зі складу трьох кандидатів, висуну­тих Радою вищої освіти з числа викладацького складу вищих на­вчальних закладів — членів Ради, і трьох суддів та одного заступни­ка з числа вищих адміністративних посадових осіб і юристів.

Згідно з Конституцією Чехії всіх суддів Конституційного суду призначає Президент республіки за згодою Сенату, а згідно з Кон­ституцією Словаччини всіх суддів призначає Президент республі­ки за пропозицією Національної ради (при цьому Національна рада пропонує вдвічі більшу кількість кандидатів, ніж необхідно призначити).

Особа, яка відповідає вимогам, передбаченим частиною тре­тьою ст. 148 Конституції України, набуває статусу судді Консти­туційного Суду України з моменту її призначення на цю посаду Президентом України, Верховною Радою України, з’їздом суддів України, тобто з дати прийняття ними відповідно указу, постано­ви чи рішення. Це означає, що та або інша особа наділяється повноваженнями судді Конституційного Суду України за фактом її призначення на посаду.

Але вступ на посаду судді Конституційного Суду України обумовлений, згідно зі ст. 17 Закону, обов’язком складення ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верхов­ної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду Укра­їни або осіб, які виконують їх повноваження.

Зі змісту зазначеної статті випливає, що саме складення суд­дею Конституційного Суду України присяги відкриває йому мож­ливість для реалізації повноважень судді, визначених Конститу­цією України і Законом. Отже, складення суддею присяги судді Конституційного Суду України, текст якої встановлений части­ною другою статті 17 Закону, за своїм внутрішнім змістом є юри­дичним фактом, що породжує зазначені правові наслідки.

Необхідно підкреслити, що Закон передбачає обов’язок суб’єк­тів призначення суддів Конституційного Суду України у разі звіль­нення з посади судді, який ними призначався, призначити іншу особу на цю посаду. Строк для призначення у такому випадку судді Конституційного Суду України Верховною Радою України Законом не визначений (до внесення змін Законом України від 7 жовтня 2010 року № 2592—IV до Закону цю процедуру необхід­но було здійснити протягом місяця).

У нетривалій історії єдиного органу конституційної юрисдик­ції в Україні були випадки, коли через певні обставини суб’єкти призначення суддів Конституційного Суду України цих строків не дотримувалися, що призводило до тимчасової і навіть довго­тривалої недієздатності Конституційного Суду України, тобто невиконання ним закріплених у Конституції України завдань, функцій і повноважень. Стурбованість із цього приводу вислов­лювала свого часу Європейська Комісія Ради Європи «За демо­кратію через право« (Венеціанська Комісія) і пропонувала забез­печити безперервність роботи Конституційного Суду України шляхом залишення судді на посаді до призначення нового судді.

Встановлення Конституцією України строку перебування суддів Конституційного Суду України на посаді дев’ять років без права призначення повторно, з одного боку, є важливою гаран­тією їх незалежності, з другого — елементом політичної доціль­ності. Такий строк перебування на посаді судді властивий для багатьох органів конституційної юрисдикції Європи. Разом з тим є строки десять років і більше (Грузія, Німеччина) і п’ять — сім років (Боснія і Герцеговина, Казахстан, Молдова, Словаччина). Заборона призначати суддю конституційного суду на новий термін передбачена законодавством Албанії, Болгарії, Румунії, Словенії, Франції. За Федеральним конституційним законом Російської Федерації, прийнятим 21 липня 1994 р., суддя Конституційного Суду призначався на посаду на дванадцять років, після внесення до нього змін законом від 8 лютого 2001 р. — на п’ятнадцять років, а після внесення до нього змін законом від 5 квітня 2005 р. пере­бування судді Конституційного Суду Російської Федерації не обмежене певним строком і обмежується лише граничним віком перебування на посаді судді, що становить сімдесят років.

У розділі XII «Конституційний Суд України» Конституції України не встановлений граничний вік перебування на посаді судді Конституційного Суду України. Такий вік передбачений п. 2 частини п’ятої ст. 126 Конституції України, а також п. 2 час­тини першої ст. 23 Закону і становить шістдесят п’ять років.

Граничний вік перебування на посаді судді конституційного суду передбачений законодавством Угорщини, Вірменії, Кирги­зії (70 років), Молдови, Туреччини (65 років). У той же час для суддів Конституційного суду Хорватії за відповідним законом не існує вікових рамок — ні для зайняття посади, ні для виходу на пенсію.

Необхідно зауважити, що окремі науковці порушують питан­ня про встановлення законом права судді Конституційного Суду України після закінчення повноважень повернутися (за умови, якщо він не досяг граничного віку) на посаду, яку він обіймав до призначення суддею Конституційного Суду України, або на рівно­значну посаду.

Проте практика засвідчує, що судді Конституційного Суду України, повноваження яких були припинені із закінченням стро­ку призначення і які не досягли граничного віку, з одного боку, є суддями у відставці, на яких поширюється відповідно до Закону соціальне і побутове забезпечення суддів Конституційного Суду України, а з другого — більшість із них, маючи значний досвід у га­лузі юриспруденції і конституційного судочинства, успішно пра­цюють на посадах науково-педагогічних та наукових працівників.

Вимоги до виборів Голови Конституційного Суду України, визначені частиною п’ятою коментованої статті, деталізуються у статті 20 Закону Голова обирається зі складу суддів Конститу­ційного Суду України на спеціальному пленарному засіданні лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропоно­ваних суддями Конституційного Суду України. У бюлетені може бути залишено не більше однієї кандидатури.

Порядок проведення виборів Голови Конституційного Суду України з урахуванням вимог Конституції України, Закону регу­люється § 1 Регламенту Конституційного Суду України.

На спеціальному пленарному засіданні головує один із за­ступників Голови Конституційного Суду України або, в окремих випадках, старший за віком суддя, не внесений до списку канди­датур на посаду Голови Конституційного Суду України. Таке за­сідання вважається повноважним, якщо на ньому присутні не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України. Прак­тика виборів Голови Конституційного Суду України свідчить, що на таких спеціальних пленарних засіданнях (а їх було шість по­чинаючи з 1996 р.) були присутніми всі судді Конституційного Суду України.

Пропозиція щодо висунення кандидатур на посаду Голови Конституційного Суду України вноситься головуючим.

Для проведення виборів Голови Конституційного Суду Укра­їни на спеціальному пленарному засіданні з числа суддів, які не балотуються на посаду Голови Конституційного Суду України, обирається комісія у складі трьох суддів. До складу комісії не мо­же бути обраний головуючий на засіданні.

Головою Конституційного Суду України вважається обраний кандидат, за якого проголосувало більше половини конституцій - ного складу суддів Конституційного Суду України, тобто не мен­ше десяти. У разі якщо запропоновано більше двох кандидатів на посаду Голови і жодного з кандидатів не було обрано, проводить­ся повторне голосування щодо двох кандидатів, які отримали більшість голосів. Якщо запропоновано не більше двох кандида­тів на посаду Голови і жодного з них не було обрано або Голову Конституційного Суду України не було обрано при повторному голосуванні, проводяться нові вибори.

Обмеження повноважень голови Конституційного суду трьо­ма роками характерне для багатьох країн Європи, зокрема, Албанії, Болгарії, Іспанії, Італії. У Боснії і Герцеговині строк повноважень голови суду становить двадцять місяців. Обмеження строку повно­важень голови Конституційного суду сприяє унеможливленню його залежності від інших структур держави, а отже, забезпечує неупередженість у вирішенні питань, що належать до його ком­петенції.

У більшості країн Європи практика виборів голови органу конституційної юрисдикції така, як в Україні. У той же час у Вір­менії, наприклад, голова Конституційного суду не обирається суддями, а призначається з їх числа Національними зборами за поданням їх голови. Якщо протягом тридцяти днів після відкриття вакансії на посаду голови Конституційного суду Національні збори його не призначають, то він призначається Президентом республі­ки. У Литві голову Конституційного суду призначає Сейм із числа кандидатур, запропонованих Президентом республіки. У Польщі голова Конституційного Трибуналу призначається Президентом республіки із кандидатів, запропонованих зборами суддів.

Голова Конституційного Суду України має двох заступників. Вони обираються за пропозицією Голови Конституційного Суду України лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів у порядку, визначеному ст. 20 Закону, а також § 1 Регламенту Конституційного Суду України.

Стаття 148 Конституції України, які розд. XII «Конституційний Суд України», що охоплює статті 147—153, не містить порядку ор­ганізації діяльності Конституційного Суду України. Проте саме в коментарі до цієї статті доцільно його коротко висвітлити.

Конституційний Суд України провадить свою діяльність як єдиний орган у формі засідань і пленарних засідань. На засідан­нях, які є повноважними за присутності на них не менше одинад­цяти суддів Конституційного Суду України, розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що відповідно до Закону вирішуються на його пленарних засіданнях. На пленарних засіданнях, які є повноваж­ними за присутності на них не менше дванадцяти суддів, Кон­ституційний Суд України розглядає справи, у яких за конститу­ційними поданнями, конституційними зверненнями відкрито конституційне провадження, а також інші питання, віднесені За­коном до розгляду Конституційним Судом України на пленарних засіданнях.