Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймають­ся відповідно до Конституції України, законів України, актів Прези­дента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Підкреслюючи особливий статус АРК як територіального суб’єкта у складі України, законодавець закріплює за цим утво­ренням право на акт установчого характеру Таким актом є Консти­туція АРК. Конституційний Суд України у піди. 2.2 п. 2 мотивуваль­ної частини Рішення від 27 лютого 2001 р. № 1-рп/2001 (справа про правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та в піди. 1.3 и. 1 мотивувальної частини рішення від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003 (справа про Конституцію Автономної Рес­публіки Крим) визначив Конституцію Автономної Республіки Крим основним нормативно-правовим актом, що має вищу юри­дичну силу серед правових актів, які приймають органи Авто­номної Республіки Крим.

Частина перша коментованої статті визначає, що Конституція Автономної Республіки Крим приймається Верховною Радою АРК, не деталізуючи порядок її прийняття, який на сьогодні вста­новлений Законом України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» (ч. 2 ст. 9) та Конституцією Автономної Респуб­ліки Крим. Зокрема, згідно з и. 1 ст. 27 Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада Автономної Республіки Крим більшістю голосів депутатів від її загального складу, тобто від 100 депутатів (абз. 1 и. 1 ст. 22), приймає Конституцію Автономної Республіки Крим, зміни і доповнення до неї.

У частині першій даної статті також зазначається необхідність затвердження прийнятої представницьким органом автономії Конституції АРК Верховною Радою України. Це свідчить про намагання вітчизняного законодавця гарантувати принцип уні­таризму, в т. ч. шляхом забезпечення контролю у процесі легіти­мації Конституції АРК.

При цьому Конституція України, встановлюючи вимогу що­до затвердження Конституції АРК Верховною Радою України не менш як половиною від її конституційного складу, безпосередньо не визначає форму правового акта, який закріпив би це затвер­дження. Верховна Рада України акт затвердження Конституції Автономної Республіки Крим визначила у формі закону України. Як зазначено у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003 (справа про Кон­ституцію Автономної Республіки Крим), це відповідає конститу- цінним засадам демократичної, правової держави, якою проголо­шено Україну, і є логічним продовженням формування законо­давчої бази щодо вирішення питань адміністративно-терито­ріального устрою України.

Конституція Автономної Республіки Крим, прийнята 21 жов­тня 1998 р. Верховною Радою АРК, була затверджена Верховною Радою України 23 грудня 1998 р. шляхом прийняття Закону Укра­їни «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим». У системі нормативно-правових актів Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» за юри­дичною силою займає таке саме місце, як і інші закони України.

Однак, за процедурою прийняття, зазначений Закон відрізня­ється від інших Законів України. Конституційний Суд України у піди. 3.2 п. З мотивувальної частини Рішення від 18 вересня 2008 р. № 17-рп/2008 вказав, що Конституція Автономної Республіки Крим та зміни до неї затверджуються законами України, щодо яких Конституція України передбачила особливий порядок їх прийняття. Так, підставою для ухвалення Верховною Радою Укра­їни таких законів України є прийняття Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим Конституції Автономної Республіки Крим або змін до неї. Як випливає зі змісту статей 85, 135 Кон­ституції України, без відповідних рішень Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим такі закони України не можуть бути прийняті.

Крім того, Закон про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим приймається за особливою процедурою — не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України, тобто 225 голосами народних депутатів України.

Чинна Конституція Автономної Республіки Крим від 23 груд­ня 1998 р. є доволі специфічним актом. Вона містить основи стату­су і повноважень АРК, принципи і гарантії статусу АРК, символи АРК, особливості місцевого самоврядування тощо.

Аналіз структури Конституції АРК свідчить про те, що вона, хоча й має відповідну назву, проте, не є актом установчого харак­теру в доктринальному розумінні цього слова. В архітектоніці Конституції АРК відсутні певні блоки суспільних відносин (пра­вовий статус особи, завершена структура публічної влади), що зумовлено особливою природою цього територіального суб’єкта. Отже, у нього відсутній суверенітет. Саме тому Конституція АРК є, скоріше, актом компромісу з максимальною сферою предметів відання та органами, які їх реалізовують, що започатковує цей суб’єкт у такому статусі.

Частина друга коментованої статті дозволяє визначити місце нормативно-правових актів Верховної Ради АРК та рі­шень Ради міністрів АРК у системі нормативно-правових актів України. Те, що перші не повинні суперечити Конституції і за­конам України, вказує на їх належність до підзаконних актів. Втім вимоги законодавця щодо відповідності зазначених актів актам Президента України та Кабінету Міністрів України свід­чать про їх підконтрольність виконавчій гілці влади та главі держави. Будь-яка невідповідність нормативно-правових актів Верховної Ради АРК та рішень Ради міністрів АРК Конституції, законам України, актам Президента України та Кабінету Міні­стрів України є підставою для втрати ними чинності. Причому в одних випадках відповідність визначає Конституційний Суд України (відповідність Конституції і законам), а в інших — гла­ва держави, якщо мова йде про акти Ради міністрів АРК.

Однією з основних проблем функціонування Конституції АРК є відсутність механізму її прямого захисту. Практика демо­кратичних країн, згідно з якою існування конституції передбачає існування дієвих механізмів її захисту, в АРК відсутня. З одного боку, це пояснюється відсутністю в АРК характеристик суверен­ного територіального суб’єкта, а з другого — вказує на той факт, що відсутність конституційного контролю є одним із засобів та­кого забезпечення. Ще раз вкажемо на той факт, що специфіка АРК у складі України як унітарної держави полягає у відсутності в механізмі реалізації публічної влади цього утворення елементів, характерних для суверенного суб’єкта.