Стаття 131./? Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокуро­рами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Вер­ховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвока­тів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних за­кладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верхов­ного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Коментована стаття регулює питання порядку формування, завдань і повноважень нового інституту в системі судової влади — Вищої ради юстиції, призначенням якої є формування високо- професійного суддівського корпусу, здатного якісно здійснювати правосуддя.

У більшості європейських держав подібні органи існують вже досить давно. Практично в усіх країнах, де є аналогічні органи, їх правовий статус також визначається на вищому законодавчому рівні — конституційному. Найчастіше у конституціях держав за­кріплюються основні положення правового статусу цих органів: компетенція, кількісний та якісний його суб’єктний склад, ви­моги стосовно членів ради, порядок її формування, строк діяль­ності, призначення або обрання його голови та заступників, їх повноваження та ін.

Майже в усіх країнах статті конституцій, що регулюють по­ложення цих органів, знаходяться в розділах, присвячених судовій владі або судовій системі. У Болгарії це розділ VI «Судова влада», у Португалії — розділ III «Статус суддів» (розділ V «Суди»), в Іта­лії — розділ І «Судоустрій» (глава IV «Магістратура»), в Іспанії — розділ VI «Про судову владу», в Польщі — розділ VIII «Суди і три­бунали», в Угорщині — розділ X «Судова організація».

У Конституції України правовий статус Вищої ради юстиції визначається в розділі VIII «Правосуддя». Таке розташування конституційної норми свід чить про вихідне бачення законодавцем цього органу в системі органів судової влади. Але надалі думки щодо місця Вищої ради юстиції в системі державних органів від­повідно до теорії розподілу влади розійшлися.

У теорії конституційного права існує позиція, згідно з якою органи, подібні Вищій раді юстиції України (у Франції, Італії та Португалії — це Вища рада магістратури, в Іспанії — Вища рада судової влади, в Болгарії — Вища судова рада, у Польщі — Все- польська судова рада, в Угорщині — Всеугорська рада юстиції, в Колумбії — Вища рада суддівського корпусу, в Болгарії і Казах­стані — Вища судова рада), належать до органів суддівського само­врядування. Поряд з цією точкою зору існує думка, що Вища рада юстиції разом із прокуратурою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою палатою, Центральною виборчою комісією та деякими іншими органами належить до системи контрольно-наглядових органів. Таким чином, в Україні відсутня єдність підходів щодо визначення місця цього органу в системі державної влади.

Визначення статусу цього органу в системі державного апа­рату залежить від національних особливостей правової системи. Істотне значення має обсяг його компетенції (у деяких зарубіжних аналогів він значно відрізняється). Саме зміст і обсяг повноважень щодо призначення (обрання), переміщення судив, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади і до­зволяють розглядати цей орган або в системі органів суддівського самоврядування, або в системі органів управління з контрольни­ми повноваженнями.

У Португалії, Молдові, Польщі, Угорщині, Словенії, Маке­донії, Казахстані повноваження рад поширюються тільки на суди. У Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Вірменії, Румунії повноважен­ня рад поширюються як на суддів, так і на працівників прокура­тури. У Болгарії Вища судова рада призначає, переміщає і звільняє з посад не тільки суддів, а й прокурорів і слідчих.

Сфера поширення повноважень залежить від подібності пра­вового статусу суддів, прокурорів та інших осіб. У Франції, напри­клад, існує узагальнююче поняття «магістрати», до яких належать посадові особи, наділені судовими, адміністративними або по­літичними повноваженнями. Передусім це судді, що приймають рішення по суті справи при порушенні однієї з основних свобод, і працівники прокуратури, у тому числі генеральні прокурори, прокурори Республіки та їхні співробітники. Добір і підготовка цих кадрів проводяться за єдиною схемою. У процесі службової кар’єри вони можуть переходити з одного виду роботи на інший. До них ставляться високі етичні вимоги, затверджені Вищою ра­дою магістратури Франції. На працівників прокуратури може бути накладено дисциплінарне стягнення з боку Вищої ради ма­гістратури за формою, передбаченою Статутом суддів. Конститу­ція Італії також встановлює, що магістрати (судді, прокурори) розрізняються між собою тільки за функціям, які вони виконують. У Болгарії статус суддів, прокурорів і слідчих дуже схожий. Від­повідно до Конституції Болгарії структура прокуратури відповідає структурі судів; слідчі органи входять до системи судової влади; судді, прокурори і слідчі користуються однаковим імунітетом.

Повноваження Вищої ради юстиції в Україні також поширю­ються на суддівський корпус і меншою мірою на працівників прокуратури. Проте статус останніх суттєво відрізняється від ста­тусу суддів. В Україні прокуратура є незалежною, являє собою єдину систему, виконує особливі, властиві тільки їй функції і ані за своїм генезисом, ані за характером повноважень не належить до органів якої-небудь гілки влади, тим більше жодної з них не підкоряються. Статус працівників прокуратури значно відрізня­ється від статусу суддів. Тому наділення Вищої ради юстиції Укра­їни повноваженнями, хоча й незначними, щодо прокурорів, на жаль, є механічним копіюванням зарубіжного досвіду, що за від­сутності належного механізму їх реалізації зводить нанівець участь Ради в цих правовідносинах.

До компетенції Вищої ради юстиції віднесено внесення по­дань Президенту України про призначення суддів на посади або звільнення їх із посад. Подібне формулювання викликало ряд питань на практиці щодо обсягу повноважень Ради юстиції сто­совно формування суддівського корпусу. Зокрема, було порушено питання про те, чи має право Вища рада юстиції, виходячи з огля­ду на норми Конституції України, вносити подання до Верховної Ради України про обрання суддів безстроково.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 жовтня 2001 р. постановив, що Вища рада юстиції вносить подання Президен­тові України тільки про перше призначення на посаду професій­ного судді строком на п’ять років. Повноваження щодо внесення подання Верховній Раді України про обрання суддів безстроково на Вищу раду юстиції не поширюється.

Що стосується призначення суддів на адміністративні посади, то відповідно до останніх змін до Закону України «Про Вищу раду юстиції» призначення суддів на посади голови суду, заступ­ника голови суду та звільнення їх з цих посад відбувається за рі­шенням Вищої ради юстиції на підставі подання від відповідної ради суддів (п. 1-1 ч. 1 ст. 3).

Подання про звільнення суддів можуть вноситися Вищою радою юстиції у випадках, передбачених Законом, як за рекомен­дацією кваліфікаційної комісії, так і з власної ініціативи. Ці по­дання можуть вноситися як щодо суддів уперше призначених на посаду, так і стосовно обраних безстроково до органу, який при­значив (обрав) суддю, але в передбачених Законом випадках.

На Вищу раду юстиції Конституцією України також поклада­ється прийняття рішень щодо порушення суддями і прокурорами вимог про несумісність. Йдеться про неможливість суміщення посади судді або прокурора з деякими іншими видами діяльності. Професійний суддя не має права належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачува­ні посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

діяльністю або рішення про направлення подання відповідному органу про звільнення судді або прокурора з посади.

Вища рада юстиції є єдиним органом, до компетенції якого входить здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів. За наявності передбачених Законом «Про судоустрій України» під­став стосовно цих суддів порушується дисциплінарне проваджен­ня. За результатами розгляду дисциплінарної справи Вища рада юстиції має право прийняти рішення про закриття справи або про накладання дисциплінарного стягнення. На посадових осіб судо­вої влади можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження в кваліфікаційному класі або направлення до органу, який призначив (обрав) суддю, рішення про невідповід­ність судді посаді, яку він обіймає.

На Вищу раду юстиції покладено обов’язок здійснювати роз­гляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокуро­рів. У цьому разі Рада виступає однією із альтернативних інстан­цій щодо розгляду скарг відповідних суб’єктів, але тільки щодо результатів дисциплінарного провадження стосовно них. За ре­зультатами розгляду скарги про притягнення судді або прокурора до дисциплінарної відповідальності може бути прийнято таке рішення:

а) скарга може бути задоволена цілком, рішення про притяг­нення до дисциплінарної відповідальності скасовано, дисциплі­нарне провадження закрито;

б) скарга може бути задоволена частково, зі зміною рішення органу, який наклав дисциплінарне стягнення;

в) скарга може бути залишена без задоволення, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності — без зміни,

З урахуванням перелічених повноважень можна сказати, що основним призначенням і головним завданням Вищої ради юс­тиції є участь у формуванні високопрофесійного суддівського корпусу і здійснення контролю за застосуванням до суддів і про­курорів дисциплінарних стягнень.

Конституцією закріплюється демократичний порядок фор­мування Ради. Цей орган складається з 20 членів. Голова Верхов­ного Суду України, міністр юстиції України і Генеральний про­курор України входять до складу за посадою. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних за­кладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників проку­ратури — двох.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до порядку формування складу Вищої ради юстиції з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Пе­релік суб’єктів формування складу залишився без змін, але за­кріплено, що два із трьох членів Ради, які призначаються Верхов­ною Радою України та Президентом України, повинні бути суд­дями. З’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ та Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, як і раніше, призначають членів Вищої ради, але один із них повинен бути із числа суддів. За допомогою таких змін при оновленні складу Вищої ради юс­тиції представництво суддів збільшиться до 11 осіб із 20. Безпереч­но, це крок уперед. Але слід вказати, що міжнародні стандарти вимагають не лише присутність у складі органів, подібних до Вищої ради юстиції, суддів у кількості не менше половини чле­нів, але й обрання таких суддів суддями. Виконання другої по­ловини цього правила неможливо без змін до Основного Закону України.

До кандидатів до складу Вищої ради юстиції ставляться високі вимоги. Обов’язковими умовами є громадянство України, віковий ценз (не молодше тридцяти п’яти років і не старше шістдесятьох), проживання на території України не менше десяти останніх років, володіння державною мовою, вища юридична освіта і стаж робо­ти в галузі права не менше ніж десять років. Якщо на посаду чле­на Вищої ради юстиції призначається суддя, то він призначається з числа осіб, обраних на посаду судді безстроково. Такі високі ви­моги до особового складу Вищої ради юстиції обґрунтовуються великою відповідальністю, значущістю функції цього органу у сфері вирішення завдань формування суддівського корпусу, оскільки саме цей орган здійснює вибір із кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, найбільш підготовлені для виконан­ня функцій носія судової влади. Відповідальність цієї стадії форму­вання суддівського корпусу свідчить про необхідність розробки та використання в роботі Ради науково обґрунтованої і нормативно визначеної методики вирішення поставленого завдання.

Таким чином, у процесі формування особового складу Вищої ради юстиції беруть участь три гілки державної влади України, а також представники адвокатури України, юридичної науки і про­куратури. Зазначений порядок формування складу Ради дозволяє виключити домінуюче становище якоїсь гілки влади при ухвален­ні рішення щодо кандидатів на посаду суддів або при притягнен­ні суддів до дисциплінарної відповідальності. Різноманітність суб’єктів, які обирають членів Ради, необхідна для виключення можливості вияву корпоративності у формуванні суддівського корпусу і забезпечення гарантії незалежності суддів у відправлен­ні правосуддя від можливого утиску з боку законодавчої або ви­конавчої влади.