Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бю­джеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддів­ське самоврядування.

Відповідно до п. 7 Основних принципів незалежності судо­вих органів (ухвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р.) на кожну державу-члена ООН покладається зобов’язання надавати необ­хідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.

Безумовно, на цьому шляху зустрічаються відповідні пере­шкоди, що унеможливлюють якісне відправлення правосуддя. Відсутність або диверсифікація джерел фінансування судової влади — прямий шлях до розвитку корупційних відносин, форму­вання джерел кримінального впливу на суди. Саме цьому Кон­ституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 у справі за конституційним по­данням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону Укра­їни «Про Державний бюджет України на 1999 рік» (справа про фінансування судів) зазначив: «Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції обов’язок держави за­безпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Держав­ному бюджеті України видатків на утримання судів.

Якість та справедливість здійснення правосуддя є інструмен­тами зміцнення демократичних відносин у суспільстві. На жаль, у організаційних моментах на цьому шляху існувала значна кількість перешкод. Так, у рішенні VIII позачергового З’їзду суддів України «Про стан виконання в державі Конституції та законів України що­до забезпечення самостійності судів та незалежності суддів» від 26 червня 2007 р. було особливо зазначено, що у той час мали місце «спроби втручання у вирішення конкретних судових справ, в орга­нізацію діяльності судів при формуванні суддівського корпусу... втручання, перешкоджання здійсненню судами правосуддя, тиску на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, в тому числі у формі прийняття незаконних нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, неправомірного викорис­тання суб’єктами влади наданих їм повноважень».

Недарма пізніше Президент України Віктор Янукович у своїй промові перед суддями 17 вересня 2010 р. відмітив: «Державна судова адміністрація, на яку покладено представництво судів у відносинах з органами виконавчої і законодавчої влади у питан­нях фінансування та матеріально-технічного забезпечення судів, виводиться з системи органів виконавчої влади і підпорядкову­ється органам суддівського самоврядування. Суди не повинні зупиняти роботу через брак коштів на відправлення поштової кореспонденції — це ганьба для держави».

Отже, відповідними гарантіями незалежності судової діяль­ності, які зазначені у ст. 130 Конституції, є встановлені законами України:

— окремий порядок фінансування та організаційного забез­печення діяльності судів;

— належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів;

— функціонування органів суддівського самоврядування для вирішення питань внутрішньої діяльності судів.

Заходи матеріального, інформаційного, організаційного, тех­нічного та фінансового характеру, які спрямовано на забезпечення незалежного здійснення правосуддя, визначаються безпосередньо законодавством України. Так, згідно із Законом України «Про су­доустрій і статус суддів» фінансування та належні умови функціо­нування судів і діяльності суддів забезпечуються державою. Це передбачає визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя; гарантування своє­часного і повного фінансування судів. Причому функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінан­сового забезпечення діяльності судів здійснюють суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Державна судова ад­міністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпе­чення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України. Законодавство України встановлює певні гарантії належ­ного фінансування судової системи, згідно з яким видатки на утри­мання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скоро­чені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України здійснює організацій­не забезпечення діяльності органів судової влади. У рамках своєї компетенції вона забезпечує належні умови діяльності судів за­гальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського само­врядування в межах повноважень, визначених законодавством України; організовує комп’ютеризацію судів для здійснення ді­ловодства, самого процесу судочинства, інформаційно-норма­тивного забезпечення судової діяльності та забезпечення функ­ціонування автоматизованої системи документообігу в судах; в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів, забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу. Організацій­не забезпечення діяльності Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратом відповідного суду.

Для забезпечення належних матеріальних та соціальних умов життя та діяльності суддів у розвиток конституційних положень законами України «Про судоустрій та статус суддів» та «Про Кон­ституційний Суд України» встановлено, що суддівська винагоро­да складається з посадового окладу та інших доплат, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Професійному судці, який потребує поліпшення житлових умов, надається службове житло за місцем знаходження суду Він також забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами за рахунок коштів Державного бюджету України.

Значущим чинником на шляху забезпечення незалежності суд­дів є суддівське самоврядування, що сприяє організації нормальної діяльності судів та забезпечує захист суддів від втручання в їх діяльність. Згідно із законом завданнями суддівського самоврядування є:

— забезпечення організаційної єдності судів;

— зміцнення незалежності суддів, захист від втручання в їхню діяльність;

— спільно з органами Державної судової адміністрації, Вищою кваліфікаційною комісією суддів та іншими участь у визначенні по­треб кадрового, фінансового, організаційного забезпечення судів;

— контроль за додержанням нормативів кадрового, фінансо­вого, організаційного, матеріально-технічного забезпечення;

— організація призначення суддів на адміністративні посади;

— призначення суддів Конституційного Суду України.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з’їзд суддів Укра­їни. На зборах суддів місцевих, апеляційних, вищих спеціалізо­ваних судів та Верховного Суду України обговорюються питання спеціалізації діяльності суддів та внутрішньої діяльності відповід­ного суду, роботи конкретних суддів чи робітників апарату судів, заслуховуються звіти суддів, які обіймають адміністративні по­сади в даному суді, та звіт керівника апарату суду.

Відповідно до системи судів в Україні не рідше одного разу на рік проводяться конференція суддів загальних судів, конференція суддів господарських судів та конференція суддів адміністратив­них судів. На цих зібраннях представиники судової влади вирішу­ють організаційнй питання повязані із діяльністю органів суддів­ського самоврядування, вирішують питання щодо фінансування та забезпечення системи судів. У період між конференціями суд­дів функції суддівського самоврядування виконує рада суддів загальних судів, рада суддів господарських судів, рада суддів ад­міністративних судів.

Найвищим органом суддівського самоврядування є з’їзд суд­дів України, який у межах компетенції, як правило, один раз на два роки приймає рішення, що є обов’язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх суддів. З’їзд суддів України: заслуховує звіти Ради суддів України та рад суддів про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність; звертається з пропозиціями щодо ви­рішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб; призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції і законів України; при­значає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про при­пинення їх повноважень; призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; обирає Раду суддів України.

У період між з’їздами суддів України вищим органом суддів­ського самоврядування є Рада суддів України, яка обирається з’їздом суддів України у складі одинадцяти суддів. Вона організо­вує виконання рішень з’їзду суддів та контроль за їх виконанням. Рада суддів України у межах своєї компетенції:

— розробляє та організовує виконання заходів щодо забез­печення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організа­ційного забезпечення діяльності судів;

— розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

— призначає та звільняє Голову Державної судової адміністра­ції України та його заступників;

— здійснює контроль за організацією діяльності судів;

— звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Рішення Ради суддів України, прийняті в межах її повнова­жень, є обов’язковими для всіх органів суддівського самовряду­вання. Рішення Ради суддів України може бути скасовано З’їздом суддів України.