<<
>>

Робота народного депутата у парламентському комітеті

Важливу роль у забезпеченні законодавчої діяльності Верховної Ради України відіграють парламентські комітети. Порядок формування й діяльності комітетів Верховної Ради України, а також відповідні повноваження встановлені нор­мами Конституції України, Законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», «Про Регламент Верховної Ради України» та по­становами Верховної Ради України.

Згідно зі статтею 89 Основного Закону Верховна Рада України створює комітети для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесе­них до її повноважень.

Визначення комітету Верховної Ради України міститься в Законі України «Про комітети Верховної Ради України». За Законом — це орган Верховної Ради України, який утво­рюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготов­ки і попереднього розгляду питань, віднесених до повнова­жень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради України згідно з Конституцією України та в порядку, вста­новленому Регламентом Верховної Ради України. У свою чергу, комітет відповідальний перед Верховною Радою Укра­їни і підзвітний їй.

Слід зазначити, що кількість комітетів Верховної Ради України, їх назви та предмети відання можуть змінюватися. Їх перелік затверджується постановою парламенту на почат­ку роботи Верховної Ради України чергового скликання. Так само постановою визначається й мінімальна та максимальна кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету.

У світовій парламентській практиці комітети бувають по­стійні та тимчасові. У більшості країн постійні комітети ство­рюються з питань бюджету, фінансів, закордонних справ, на­ціональної безпеки і оборони, регламенту тощо. Українське законодавство закріплює за всіма комітетами статус постій­них, водночас передбачено створення тимчасових органів у формі спеціальних комісій.

Так, у Верховній Раді 6-го скли­кання створено 27 комітетів. У Верховній Раді України 5-го скликання було 26 комітетів, 4-го скликання — 24. Загалом чисельність парламентських комітетів в Україні протягом останнього часу має тенденцію до збільшення. Для прикладу, у Швеції 16 парламентських комітетів, у Італії — 14, однак світова практика не має якогось універсального механізму визначення їх кількості й розподілу повноважень.

Питання про перелік комітетів та предмети їх відання роз­глядається на пленарних засіданнях першої сесії новообраної Верховної Ради ще до сформування персонального складу комітетів.

Важливим положенням забезпечення демократичнос­ті процедури формування й діяльності комітетів Верховної Ради України є делегування до них народних депутатів за принципом пропорційного представництва. Такий прин­цип вперше було застосовано в 5-му скликанні. Обрання народних депутатів України до складу комітетів здійсню­ється на основі пропозицій депутатських фракцій, внесених з дотриманням квот, визначених Регламентом Верховної Ради України (частина друга статті 6 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»).

Відповідно до положень зазначеної статті якщо кількість членів депутатської фракції у Верховній Раді України дорів­нює кількості комітетів або є більшою ніж кількість коміте­тів, депутатські фракції направляють не менш ніж по одному представнику до кожного комітету Верховної Ради України. При цьому голови комітетів, перші заступники, заступники та секретарі комітетів не можуть бути одночасно керівни­ками депутатських фракцій. Так само голова комітету, його перший заступник та секретар комітету не можуть бути чле­нами однієї депутатської фракції.

Народні депутати України за власним бажанням та відпо­відно до своєї професійної підготовки можуть у будь-який час виявити бажання перейти до іншого парламентського комітету. Для цього парламентарій може звернутися із відпо­відною заявою, погодженою з головою депутатської фракції, до Голови Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради, у свою чергу, направляє відповідну заяву для розгляду в комі­тет, до предмета відання якого належать питання регламенту, для розгляду її по суті і внесення пропозиції на розгляд Вер­ховної Ради. При вирішенні питань про зміну персонального складу комітетів приймається постанова про внесення змін до постанови Верховної Ради про обрання членів комітетів.

Голова комітету, перший заступник, заступник голови та секретар комітету можуть бути в будь-який час за рішенням Верховної Ради відкликані зі своїх посад з підстав та в поряд­ку, визначених Законом України «Про комітети Верховної Ради України» та Регламентом Верховної Ради України. Від­повідне рішення щодо включення до порядку денного пле­нарних засідань Верховної Ради пропозиції про відкликання голови комітету чи відповідно першого заступника, заступ­ника голови та секретаря комітету зі своїх посад приймаєть­ся на наступному пленарному засіданні Верховної Ради піс­ля дня внесення такої пропозиції. Одночасно приймається рішення про день розгляду зазначеного питання. При цьо­му рішення про відкликання голови комітету чи відповідно першого заступника, заступника голови, секретаря комітету з посади приймається відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради з оформленням відповідної постанови із зазначенням підстави відкликання. Однак, незважаючи на причини відкликання голови комітету чи відповідно першого заступника, заступника голови, секретаря комітету з посади, право висунення кандидатури на цю посаду належить депу­татській фракції (депутатській групі), за квотою якої він був обраний.

Варто відзначити, що всі парламентарії — члени комітетів мають рівні права та обов’язки. Зокрема, згідно зі статтею 39 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» чле­ни комітетів мають право:

1) вносити пропозиції про розгляд на засіданнях коміте­тів будь-якого питання, що належить до їх відання, а також брати участь в обговоренні рішень, висновків, рекомендацій, у прийнятті їх чи ухваленні.

Пропозиція члена комітету на його вимогу повинна бути проголосована на засіданні ко­мітету;

2) викладати у письмовій формі свою окрему думку як додаток до рішення, рекомендації чи висновку комітету;

3) брати участь у підготовці проектів актів Верховної Ради України.

Водночас члени комітетів зобов’язані:

1) брати участь у роботі комітетів та їх підкомітетів;

2) бути присутніми на засіданнях комітетів та їх підкомі­тетів, до складу яких вони входять;

3) дотримуватися порядку на засіданнях комітетів, підко­мітетів, робочих груп, слуханнях у комітетах;

4) виконувати доручення, передбачені рішеннями, реко­мендаціями комітету.

Будь-які рішення комітету Верховної Ради України ухва­люються шляхом голосування, яке здійснюється членами комітету особисто і відкрито. В установлених законом випад­ках проводиться таємне голосування шляхом подачі бюлете­нів. За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються:

1) рішення — з організаційних питань;

2) висновки — у випадках, передбачених законом;

3) рекомендації — щодо контрольної діяльності комітетів; щодо осіб, які пропонуються для обрання, призначення, на­дання згоди на призначення чи звільнення Верховною Радою України; щодо результатів слухань у комітетах. Прийняті ко­мітетом акти можуть бути переглянуті лише за умови, якщо за це проголосує більшість від затвердженого Верховною Ра­дою України складу членів комітету. Перегляд актів комітету у випадках, коли рішення з відповідного питання уже прий­нято Верховною Радою України, не допускається.

Формами роботи комітетів є засідання (можуть бути від­критими або закритими) та слухання в комітетах.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» члени комітету зобов’язані особис­то брати участь у засіданні комітету. Вони зобов’язані завчас­но повідомити про неможливість бути присутніми на засі­данні комітету керівництво комітету. Про відсутність членів комітетів на засіданнях комітетів без поважних причин що­місячно подається інформація відповідним фракціям у Вер­ховній Раді України.

За статтею 44 зазначеного Закону засідання комітету є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини від затвердженого Верховною Радою України складу його членів, крім випадків, зазначених у Регламенті Верховної Ради України. Голосування на засіданні комітету здійсню­ється членами комітету особисто і відкрито. В установлених законом випадках проводиться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів.

Згідно із статтею 40 Закону України «Про комітети Верхо­вної Ради України» члени комітету з дозволу голови комітету можуть виїжджати у відрядження для вирішення питань, від­несених до предмета відання комітету. Відрядження члена ко­мітету здійснюється на підставі його письмової заяви, поданої на ім’я Голови Верховної Ради України, погодженої з головою комітету, або за рішенням комітету. Голова комітету вносить подання Голові Верховної Ради України про відрядження чле­на (членів) комітету відповідно до рішення комітету. Рішення про відрядження членів комітету приймається Головою Вер­ховної Ради України у формі розпорядження. Про результа­ти відрядження члени комітету складають звіт на ім’я голови комітету. Голови комітетів можуть виїжджати у відрядження з дозволу Голови Верховної Ради України або його заступни­ків. Звіт про свої відрядження вони подають на ім’я Голови Верховної Ради України. Кожний народний депутат Укра­їни має право ознайомитися із звітом за результатами від­рядження члена комітету в Апараті Верховної Ради України.

2.5.

<< | >>
Источник: Депутат в українському парламенті (науково-практич- Д35 ний посібник). — К. : Парламентське видавництво,2013. — 260 с.. 2013

Еще по теме Робота народного депутата у парламентському комітеті: