Конституційно-правові відносини та конституційно-правова відповідальність

Конституційно-правові відносини є результатом дії конституційно- правових норм. Основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб’єкти цих відносин наділяються взаємними правами та обов’язками згідно з приписами конституційно-правових норм.

Найхарактернішими ознаками конституційно-правових відносин є те, що:

а) це найбільш суттєві суспільні відносини, котрі виникають у сфері здійснення влади народом України;

б) це різновид політико-правових відносин, основним предметом їх регулювання є політика, тобто та сфера життєдіяльності суспільства, яка пов’язана з державною владою, зі змаганням різних політичних партій і соціальних груп за здобуття та здійснення влади;

в) їм властиве особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень;

г) для них характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин;

д) вони виникають і реалізуються у сфері власне державної діяльності як такої.

Конституційно-правові відносини найчастіше класифікують за їх суб’єктами.

Суб'єкти конституційного права - це учасники суспільних відносин, що наділені конституційною правосуб’єктністю.

Правосуб’єктність вміщує конституційну правоздатність (спроможність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки) та дієздатність (здатність реалізовувати ці права та обов’язки).

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

- народ, як сукупність громадян різних національностей, якому належить уся повнота влади на території держави, корінні народи й національні меншини;

- громадяни, особи без громадянства, біженці;

- держава;

- органи державної влади;

- народні депутати та посадові й службові особи;

- політичні партії та громадські організації;

- територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування;

- адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією й законами;

- державні та інші підприємства, установи й організації, навчальні й інші державні, комерційні та приватні заклади тощо.

Суб’єктами конституційно-правових відносин можна вважати також виборчі комісії, загальні збори громадян за місцем проживання, постійні комісії місцевих рад, асоціації депутатів.

Ключовим елементом складу конституційно-правових відносин є їх об’єкти (це те, з приводу чого суб'єкти права вступають в юридичні зв'язки і на що спрямовані їх права і обов'язки). Об'єкти конституційно-правових відносин - це певні дії, особисті, соціальні чи державні блага з приводу яких учасники (суб’єкти) вступають у суспільні відносини, що регулюються конституційно- правовими нормами. Ці об’єкти можуть бути матеріальними та нематеріальними.

Матеріальними об'єктами конституційно-правових відносин є: політичні блага - конституційний лад, суверенітет, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територіальна цілісність тощо; дії вповноваженого суб’єкта (парламенту, Президента України, народного депутата тощо); дії зобов’язаних суб’єктів (підпорядкованих органів державної влади, суб’єктів правовідносин, щодо яких прийняте відповідне рішення Конституційного Суду України); речі та інші майнові й духовні блага (власність, засоби виробництва, предмети споживання, гроші, цінні папери, податки, збори, інтелектуальна власність, наукові й літературні твори, образотворче мистецтво тощо); поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин; результати поведінки суб’єктів таких відносин; природні об’єкти.

Нематеріальними об'єктами конституційно-правових відносин є: особисті нематеріальні блага людини та громадянина (життя, здоров’я, честь, гідність); певні соціальні властивості й риси об’єднань, спільнот; духовні цінності.

Зміст конституційно-правових відносин - це реальна поведінка суб’єктів (фактичний склад) та сукупність прав і обов’язків учасників цих правовідносин (юридичний склад).

Виникненню конкретних конституційно-правових відносин передує юридичний факт. З нього починається реалізація конституційно-правових норм і завдяки юридичному факту конкретний суб’єкт стає учасником цих правовідносин, має відповідні права і обов’язки.

Юридичні факти формулюються у гіпотезах конституційно-правових норм і залежно від їх зв'язку з індивідуальною волею суб'єкта поділяються на дві групи: події та дії.

Події - це такі обставини, котрі об’єктивно не залежать від волі суб'єктів (наприклад, народження або смерть фізичної особи; досягнення громадянином України вісімнадцятирічного віку, що згідно зі ст. 70 Конституції України є підставою виникнення правовідносин з реалізації активного виборчого права тощо). Дії - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості суб'єктів конституційно-правових відносин. Під кутом зору законності дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірні дії зумовлюють виникнення у суб'єктів прав та обов'язків, передбачених конституційно-правовими нормами. Неправомірні дії - це юридичні факти, що суперечать вимогам конституційно- правових норм. Вони можуть стати підставою для притягнення відповідних посадових осіб та органів публічної влади до відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, встановлений нормами конституційного права, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційно- правового делікту та знаходить вияв у особливих негативних наслідках для суб’єкта такого правопорушення.

Коло суб’єктів конституційно-правової відповідальності особливе, воно є вужчим за коло суб’єктів конституційного права. Суб'єктами конституційної- правової відповідальності можуть бути вищі посадові особи, органи державної влади та місцевого самоврядування тощо.

Формами (санкціями) конституційної відповідальності є скасування чи припинення дії антиконституційного акта, усунення глави держави з посади в порядку імпічменту, визнання виборів чи результатів референдуму недійсними, офіційне визнання роботи державних органів, вищих посадових осіб незадовільною (у тому числі й шляхом висловлення вотуму недовіри уряду), дострокове розформування підзвітного органу та інше.

Конституційне правопорушення (делікт) - це винна поведінка суб’єкта конституційного права, що порушує норми конституційного права й не являє собою при цьому ні кримінального, ні адміністративного, ні цивільного, ні дисциплінарного правопорушення. Делікт є підставою для настання конституційно-правової відповідальності.

Конституційно-правовій відповідальності властивий політичний характер, оскільки конституційні правовідносини пов’язані з такими соціальними явищами, як влада, народ, держава, нація, політика.

Особливістю конституційно-правової відповідальності є й те, що у багатьох випадках вона детально не конкретизується. Часом законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності.

Як засіб забезпечення приписів правових норм конституційно-правова відповідальність втілюється в життя двояко: 1) безпосередньо в межах конституційних правовідносин; 2) через норми інших галузей права.

Конституційно-правова відповідальність буває двох видів:

1) ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

2) позитивною - відповідальною поведінкою, відповідальним ставленням особи (органу) до своїх обов’язків, належним виконанням своїх обов’язків, підзвітністю, юридичною компетентністю.

У сфері конституційних відносин домінує саме позитивна відповідальність, а ретроспективна відіграє роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності.

Підставами відповідальності за конституційним правом є нормативні та фактичні умови. Нормативна умова передбачає лише можливість юридичної відповідальності, а фактична настає за наявності юридичних фактів.

Підставами позитивної відповідальності можуть бути: бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо.

Ретроспективна відповідальність настає лише тоді, коли для цього є нормативна основа, тобто пряма вказівка в законі. Фактичною підставою відповідальності в ретроспективному плані є вчинення правопорушення.

Об'єктом правопорушення за конституційним правом є ті відносини, які регламентуються нормами цієї галузі права.

При цьому доцільно звернути увагу на те, що порушення конституційно- правових норм може тягти за собою як конституційно-правову (конституційну) відповідальність, так і відповідальність, передбачену іншими галузями права (кримінальним, адміністративним). Наприклад, згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Порушення громадянами України вимог цієї конституційно-правової норми тягне за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Питання конституційних відносин є одним з найважливіших у теорії конституційного права. Виявлення характеру таких відносин, їх змісту та особливостей дозволяє відмежувати конституційне право від інших галузей права, розкрити його функціональне призначення. Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, хоча це зовсім не значить, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб'єктів конституційного права.

Інститут конституційно-правової відповідальності є одним із тих системоутворюючих факторів, які дають змогу вважати конституційне право самостійною галуззю системи національного права України. Як бачимо, деякі з наведених ознак конституційно-правової відповідальності є застарілими і не відповідають рівню нових відносин, які складаються на сучасному етапі розвитку в галузі конституційного права, і невиправдано ускладнюють їх. Зрозуміло також, що конституція та конституційні закони не можуть бути єдиним джерелом конституційно-правової відповідальності, оскільки більшою мірою вони покликані регламентувати лише основи всіх видів юридичної відповідальності, які підлягають подальшій конкретизації в галузевому законодавстві. Однак, в системі конституційного права України недостає інтеграційної ланки, яка б впорядкувала всі складові конституційно-правової відповідальності. Для цього необхідно розробити та прийняти закон України "Про конституційну відповідальність", в якому були б чітко визначені юридичні підстави для настання несприятливих наслідків конституційної відповідальності, а так само і процедурні питання відставки вищих посадових осіб.

4.