13. Процесуальні строки: їх поняття, види, значення та порядок обчислення.

Процесуальні строки в кримінальному процесі є різновидом правових засобів, спрямованих на забезпечення правильного здійснення по кожній кримінальній справі завдань судочинства, тобто різновидом процесуальних гарантій.

В стадії досудового слідства закон вимагає негайного повідомлення прокурора органом дізнання про виявлений злочин і розпочате дізнання (ст. 103 КПК); допиту обвинуваченого (ст. 143 КПК); початку розслідування по порушеній кримінальній справі (ст. 113 КПК).

Аналіз процесуальних строків щодо їх безпосередньої спрямованості дає підстави для такого поділу:

строки як гарантії швидкості судочинства;

строки як гарантії прав та законних інтересів учасників процесу;

строки як гарантії здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при провадженні розслідування.

У кримінально-процесуальних нормах, які встановлюють строк для виконання певної дії, часто вказується певний момент, який необхідно враховувати при обчисленні строків. Наприклад, якщо проводити допит обвинуваченого негайно немає можливості, то він повинен бути допитаний не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ч. 1 ст. 143 КПК). При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред'явлено не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлено, запобіжний захід скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК).

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК).

Стаття 89. Обчислення строків

Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, добами (днями) і місяцями.

При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, що тримаються під вартою, — коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця попереднього ув’язнення.

Стаття 90. Поновлення строку

Пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді.

Подача клопотання про поновлення пропущеного строку зупиняє виконання рішення, оскарженого з пропуском строку, до вирішення питання про поновлення строку.