Всi посадовi злочини посягають на державне чи громадське управлiння як певну систему

Всi посадовi злочини посягають на державне чи громадське управлiння як певну систему суспiльних вiдносин.

Безпосереднiми обуктами цих злочинiв можуть бути,

поруч з державним чи громадським управлiнням, також

вiдносини власностi, система господарювання, особа, громадська безпека, та деякi iншi важливi соцiальнi цiнностi,

блага.

Залежно вiд конкретних особливостей окремих посадових злочинiв i їх законодавчої конструкцiї всi вони вiднесенi за ознаками безпосереднього обукта посягання до рiзних

глав Особливої частини Кримiнального кодексу.

передбаченi статтями ч. 2 ст. 84, 133, 134, 134, 135, 147,

148 156, 165-168, 171, 172, 173-176, 203, 204, 254, 254 i

ст. 256 КК України. Частково посадовими можна назвати

злочини, передбаченi ст. 147, 147\ 215, 215\ 219, 220,

220, 227, 227 КК України. Цi останнi злочини характернi

332

тим, що у певнiй кiлькостi вони вчинюються i посадовими

особами з використанням своїх посадових повноважень або

з невиконанням чи неналежним виконанням посадовими

особами своїх посадових обовязкiв.

Головним у визначеннi посадових злочинiв у ознаки

субукта - посадової особи. Вiдповiдно до закону (ст. 164

КК України) посадовими визнаються особи, якi постiйно чи

тимчасово виконують функцiї представникiв влади, а також

обiймають постiйно чи тимчасово на пiдприумствах, в

установах чи органiзацiях незалежно вiд форм власностi

посади, повязанi з виконанням органiзацiйно-розпорядчих

або адмiнiстративно-господарських обовязкiв, або виконують такi обовязки за спецiальним повноваженням.

Певне суспiльне небезпечне дiяння може бути визнане

посадовим злочином i квалiфiкуватися за вiдповiдною статтею Кримiнального кодексу лише у тому випадку, якщо

воно вчинене посадовою особою, тобто особою, яка була

надiлена повноваженнями представника влади або яка виконувала обовязки, повязанi з органiзацiйно-розпорядчими

або адмiнiстративно-господарськими функцiями. Якщо на

певну особу в установленому порядку такi обовязки покладенi не були, то ця особа не може бути вiдповiдальною

за посадовi злочини.

розяснив, що до представникiв влади належать працiвники

державних органiв i установ, якi надiленi правом у межах

своуї компетенцiї предявляти вимоги, а також приймати

рiшення, обовязковi для виконання фiзичними та юридичними особами незалежно вiд їх вiдомчої належностi чи

пiдлеглостi.

Таке визначення поняття посадової особи не дуже вдале (див.: М. Коржанський. Пять статей - сiм помилок // Юридичний вiсник України. - 1996. № 8). На мiй погляд, кращим було б таке: <Посадовою у особа, яка надiлена владними юридичними повноваженнями щодо певного кола iнших

осiб - надавати їм певнi права чи покладати на них певнi обовязки>. Не

можуть визнаватися посадовими особи, якi виконують власне технiчнi

обовязки - заборони-дозволи чи контролю: кондуктори, вахтери, охоронцi

та iн.

Органiзацiйно-розпорядчi обовязки - це функцiї по

здiйсненню керiвництва галуззю промисловостi, трудовим

колективом, дiлянкою роботи, виробничою дiяльнiстю

окремих працiвникiв на пiдприумствах,в установах чи

органiзацiях незалежно вiд форм власностi.