Реальна сукупність

має місце у випадках, коли суб’єктом у різний час вчинено два або більше діяння, кожне з яких має ознаки окремого, одиничного злочину, передбаченого різними статтями (частинами статей) Особливої частини КК.

Ідеальна сукупність — явище, яке не часто зустрічається у кримінально-правовій практиці.

Або: хабар був даний наркотичними засобами, що є одночасно даванням хабара і збутом наркотичних засобів для хабародав-ця та одержанням хабара і незаконним придбанням наркотичних засобів — для одержувача хабара.

Абсолютна більшість злочинів, вчинених у сукупності, створює сукупність реальну. Тут між злочинами є певний розрив у часі (хвилини, години, доби, місяці, роки) і кожне діяння характеризується як окремий злочин, що кваліфікується за відповідною статтею Особливої частини КК.

Наприклад, злочинець вчинив крадіжку, а через хвилину, годину, добу, місяць, рік вчинив вбивство, розбійний напад, хуліганство або якийсь інший злочин.

Сукупність треба відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм. При сукупності одночасно або з інтервалом у часі вчиняється два або більше самостійних злочинів. При конкуренції норм одне й те ж діяння підпадає одночасно під дію двох або більше кримінально-правових норм. У такому випадку застосовується тільки одна норма, яка є спеціальною щодо загальної, тобто такої, яка охоплює більше коло злочинних проявів, ніж спеціальна норма.

Спеціальна ж норма передбачає відповідальність тільки за певний різновид злочину передбаченого в загальній нормі.

Так, умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню (ст. 382 КК), одночасно охоплюється і таким злочином, як перевищення влади або службових повноважень (ст.

Таким чином сукупність, як множинність злочинів, передбачає вчинення двох (або більше) діянь, кожне з яких є самостійним злочином і кваліфікується окремо. При конкуренції норм немає сукупності злочинів, є тільки один злочин, який, за наявністю загальної й спеціальної норм, має кваліфікуватися за нормою спеціальною.

Сукупність треба відмежовувати також від складених злочинів. Складений злочин створюється законодавцем з двох діянь, кожне з яких, якщо вчинюється окремо, є самостійним злочином, але вони поєднані в один злочин через їх органічну єдність і з врахуванням того, що таке поєднання є характерним у практиці. Тобто складений злочин, як справедливо зазначається в літературі, є поєднанням законодавцем сукупності злочинів у єдиний одиничний злочин із причин, зазначених вище.

Отже, сукупність злочинів кваліфікується за двома (і більше) статтями Особливої частини КК, складений злочин не становить сукупності і кваліфікується тільки за однією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за нього.

Приклади складених злочинів наводилися раніше. Вчинення діянь, що його складають, поодинці розглядатиметься як сукупність. Скажімо, перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством (ч. 2 ст. 365 КК) буде сукупністю, якщо складові цього злочину будуть вчинені окремо: спочатку перевищення влади або службових повноважень (ч. 1 ст. 365 КК), а через деякий час насильство, не поєднане з використанням службовою особою свого службового становища (відповідна стаття КК залежно від характеру насильства).

Щодо співвідношення повторності й сукупності, то вони можуть бути наявними одночасно.

Нема сукупності при вчиненні двох або більше тотожних злочинів, або однакових замахів на них. Нема повторності при ідеальній сукупності.

А от при вчиненні тотожних злочинів, коли один є закінченим, а інший готуванням чи замахом, або коли роль особи характеризується різними видами співучасті, а також при вчиненні однорідних злочинів, що створюють повторність, у наявності одночасно і сукупність злочинів і повторність їх. Така ситуація зветься “су-купністю-повторністю”.

Треба також сказати, що при наявності сукупності злочинів закон (ст. 70 КК) встановлює спеціальні правила призначення покарання, які розглядатимуться в розділі, присвяченому призначенню покарання.