11.4. Рецидив злочинів
Поняття рецидив злочинів (від лат. гесШшиз — той, що повертається) кримінальне законодавство розуміє в плані так званого легального рецидиву (від лат. Іех,цІе§із — закон), тобто тільки випадки, коли особою, яка має судимість за умисний злочин, вчиняється новий умисний злочин (ст.
34 КК).Отже, рецидиву в кримінально-правовому розумінні не буде, якщо один або обидва злочини у вказаній вище ситуації є необережними. Немає рецидиву і при так званому фактичному його прояві, тобто при відсутності судимості за попередній злочин, бо це є проявом фактичної повторності або сукупності злочинів.
Рецидив можливий тільки протягом строку наявності у особи правового статусу судимості за попередній (попередні) злочин. Закінчення стану судимості внаслідок її погашення або зняття означає, що людина вважається несудимою і при вчиненні нею нового злочину в жодному випадкові наявності рецидиву не буде.
Рецидив злочинів може бути класифікований за різними критеріями.
За кількістю судимостей рецидив поділяється на однократний і багатократний.