Приховування майна (ст. 388).
ративного стягнення (ст. 29 КпАП).
Майно підлягає опису і на нього накладається арешт для забезпечення відшкодування заподіяного збитку та виконання вироку, для виконання майнових зобов'язань чи задоволення позовних вимог (статті 29, 125, 126 КПК, 149, 152 ЦПК).З об'єктивної сторони приховування майна може бути у різних формах — переміщення майна в інше місце, передавання іншим особам, підміна, укладання фіктивних угод тощо. Для відповідальності не має значення, чи приховується все майно, якась його частина або окремий предмет. Майно, на яке накладено арешт чи яке описано, передається на збереження або його власникові, або представникам організацій (наприклад співробітникам домоуправління) або іншим особам (сусідам, родичам), які попереджаються про відповідальність за його приховуван-ня. Тому обов'язковою умовою відповідальності за приховування майна, на яке накладено арешт чи яке описано, є наявність такого попередження. Злочин визнається закінченим із моменту вчинення самого діяння, спрямованого на приховування майна, незалежно від того, чи вдалося винному в дійсності приховати майно і чи було заподіяно таким приховуванням матеріальну шкоду.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Суб'єктом злочину при приховуванні майна, що підлягає конфіскації, є його власник чи інша особа, у якої воно перебуває. При приховуванні майна, на яке накладений арешт чи яке описано, суб'єктом може бути лише та особа, якій це майно передано на збереження у встановленому законом порядку.
Покарання за злочин: за ст. 388 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до двох років.